ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

На Закарпатті хочуть спорудити понад триста мініГЕС та тисячу водосховищ…

    26 вересня 2020 субота
    «Мала» гідроенергетика може знищити річки Закарпаття

    Фахівці кажуть, що в результаті можемо отримати економічний клондайк або… соціально-екологічну катастрофу!

    Екологи не проти, якщо…

    Начальник Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області Андрій Погорєлов розповів, що реалізація визначених Програмою напрямків передбачається у три етапи: перший — вибір місць та розробка схеми розміщення малих ГЕС; другий — розробка і затвердження Схеми комплексного використання водних ресурсів річок області; третій — спорудження акумулюючих, регулюючих водосховищ, гід­роелектростанцій, розміщення інших об’єктів водокористування, передбачених Схемою комплексного викорис­тання водних ресурсів річок області, виконання протипаводкових заходів краю.

    «Враховуючи те, що одним із головних завдань у роботі держуправління є збереження, раціональне використання природних ресурсів області, в тому числі водних ресурсів, ми виважено підходимо до питання будівництва МГЕС, — каже А.Погорєлов, — оскільки у намі­рах та проектах забудовників цих споруд не завжди враховуються питання ком­плексних заходів щодо збереження навколишнього біо- та ландшафтного різноманіття у поєднанні з традиційним веденням господарювання територіальних громад.

    Тому, у ході розгляду матеріалів щодо розміщення малих гідроелектроста­нцій на території області держуправлінням, особлива увага приділяється відповідності запланованої діяльності, затвердженій у встановленому по­рядку містобудівної документації; наявності погоджень землекористувачів та місцевих органів самоврядуван­ня та місцевих органів виконавчої влади. Обов’язково проводиться державна екологічна експертиза техніко-економічного обґрунтування щодо розміщення малих гідроелектро­станцій; забезпечується дотримання вимог природоохоронного законодавства. Передбачається й будівництво рибоходів для пропуску риби в період нересту». І лише за умови дотримання усіх цих вимог, каже А.Погорєлов, екологи дадуть дозвіл на спорудження МГЕС. До речі, якщо рибоохоронці матимуть зауваження до проекту будівництва, дозвіл на спорудження надано не буде.

    А рибоохорона проти

    Власне, найбільше засторог щодо проекту будівництва МГЕС мають саме рибоохоронці. Якщо проект втілити непродумано, кажуть вони, «мала» гідроенергетика може знищити річки Закарпаття.

    Одразу після ухвалення обласної «водно-енергетичної» програми Закарпатдержрибоохорона оприлюднила відкрите звернення до влади, де, зокрема, зазначено: «На початку XX століття великі і гірські річки світу привернули до себе увагу, а з кінця сторіччя більшість з них було перегороджено каскадами гребель, котрі дають надзвичайно дешеву енергію. Однак це призвело до величезного збитку для сільського господарства і природи взагалі: землі вище гребель підтоплювалися, нижче — падав рівень ґрунтових вод, губилися величезні простори землі, що йшли на дно гігантських водосховищ, переривався природний плин річок, загнивала вода у водосховищах, падали рибні запаси і т.п. На гірських річках всі ці мінуси зводилися на думку спеціалістів до мінімуму, зате додавався ще один: у разі землетрусу (Індія), здатного зруйнувати греблю, інженерного прорахунку (Італія), катастрофа могла призвести до тисяч людських жертв. Тому сучасні великі ГЕС не є дійсно екологічно чистими і до того ж техногенно безпечними.

    Щоб не ходити за прикладом далеко, достатньо подивитися на «бетонний витвір» Теребле-Ріцької ГЕС та водосховище. Річку Тереблю практично знищили, за греблею ГЕС її взагалі не існує. Через постійні перепади рівнів води (спрацювання на турбіни в сторону р.Ріка) маючи таку площу та будучи продовженням природного водного об’єкта, водосховище є найбіднішим на рибу водним об’єктом серед всіх водосховищ Закарпаття. Намагання свого часу провести одноразові масові зариблення та акліматизація окремих видів, виявились безрезультатними…

    При проектуванні малих гідроелектростанцій необхідно враховувати і їхні суттєві особливості. Перш за все, МГЕС на гірських річках принципово відрізняються від великих гідроелектростанцій та малих ГЕС на рівнинних ділянках за режимом використання водних потоків. Більша частина стоку гірських річок припадає на весняно-літній період. Якщо запроектувати МГЕС на гарантований зимовий розхід, то це призведе до великого недовикористання енергопотенціалу річки. Якщо ж розраховувати потужність агрегатів ГЕС на максимальні витрати, то буде неефективно використано обладнання. Збудувати ж невелике регулююче водосховище, відповідної потужності малої ГЕС на гірській річці практично неможливо — для цього буде потрібно висока дамба (гребля), щоб звести до мінімуму негативний вплив наносів твердих частинок річки під час паводків, але в цей час зростає негативний вплив на всі ланки життєвого циклу риб та обумовлює докорінну структурну перебудову всіх процесів життєдіяльності водних живих ресурсів. Як наслідок — незворотна, нищівна шкода іхтіофауні та навколишньому природному середовищу.

    Всі проекти, котрі потрапляли на розгляд або погодження в управління Закарпатдержрибоохорони, мали в планах побудову дамб і гребель. Наслідком зарегулювання річкового стоку є перекриття міграційних шляхів до нерестилищ і як очікуваний результат — часткова або повна втрата біорізноманіття іхтіофауни зарегульованої природної водойми. В зв’язку з цим необхідно особливо замислитися над вимогами Законів, де чітко визначено, що акваторія гірських ділянок річок має особливе природоохоронне значення, а їх господарське використання повинно бути обмежено в інтересах збереження середовища існування рідкісних та зникаючих видів риб. Відведення земельних ділянок та збір матеріалів для можливості проектування розміщення гідроелектростанцій на гірських річках можливе лише після проведення наукової оцінки впливу будівництва та експлуатації ГЕС…

    Тому, в разі крайньої необхідності, малі ГЕС в гірських районах повинні працювати тільки в режимі природного стоку, оскільки при цьому максимально дотримуються природоохоронні та екологічні норми. Але на сьогоднішній день такі проекти чомусь не розробляються. Тому Головне управління Закарпатдержрибоохорони заперечує щодо непродуманого підходу по виділенню земельних ділянок на водних об’єктах для будівництва МГЕС».

    Заступник начальника ГУ Закарпатдержрибоохорони Олег Ополонський у коментарі нашому виданню не заперечив, що споруджувати МГЕС на закарпатських річках потрібно. Однак… економічні вигоди від такого будівництва, на його думку, сумнівні — на кожній МГЕС працюватимуть 2-3 працівники (і не обов’язково місцеві, бо треба мати відповідну кваліфікацію), будуватимуть об’єкти також приїжджі спеціалісти. Вироблена електроенергія надходитиме у загальну мережу, тож місцеве населення і підприємства не отримають ніякої користі від «своєї» електрики. Та й особливо великих потреб у електроенергії в області немає, бо відсутні потужні промислові об’єкти. Натомість загроза екології регіону значна. Після ухвалення Програми спеціалісти Закарпатдержрибоохорони мали намір висловити свої зауваження щодо проекту на засіданні містобудівної ради про ОДА, однак воно не відбулося, схему розміщення МГЕС управлінню для експертизи також не надали. У будь-якому випадку, рибоохоронці мають намір ретельно відстежувати ситуацію і давати експертну оцінку проектам.

    Головне — усе зробити грамотно

    Автор обласної енергетичної програми, архітектор, екс-директор ужгородської філії проектного інституту «Промбудпроект» Анатолій Петровський наполягає на комплексному підході до вирішення проблеми.

    Вода — це дар природи, — наголошує фахівець, — і вона вимагає відповідального і кваліфікованого ставлення до себе, не припускає легковажності і суворо карає за зневагу. Коли її багато – біда. Але коли її нема – катастрофа. Насамперед, воду необхідно зберігати. По-друге, її потрібно максимально ефективно і раціонально використовувати на ті потреби, на які вона придатна.

    Світова практика малої гідроенергетики свідчить, що вона, практично, не має негативів. Та тільки за умови долучення до процесу самих громад, а не заїжджих «інвесторів». За словами Анатолія Мар’яновича негатив будівництва мініГЕС продемонстрували у Білині та Красному. На Рахівщині під час спорудження МГЕС люди ніяк не реагували на це, однак, коли у потічку, звідки постійно брали воду, прали, поїли птицю, почала пропадати вода, зчинився бунт. Власники пообіцяли побудувати водопровід. Як кажуть, обіцяного три роки чекають. Та ще гірша ситуація у с. Красна на Тячівщині, де також після спорудження МГЕС у місцевій річці практично зникла вода. Однак власники підприємства ніяк не відреагували на претензії місцевих мешканців.

    Тому фахівець пропонує створити в населених пунктах області товариства розвитку міст, сіл – суб’єкти господарської діяльності по реалізації соціально-економічних проектів, які б зайнялися комплексним використанням природно-ресурсного потенціалу басейнів річок.

    За умови мудрого підходу вода гірських річок принесе закарпатцям чимало благ, впевнений А.Петровський. Зокрема, з допомогою майже тисячі водосховищ у верхів’ях річок регулюватиметься сток річок у міжсезоння за рахунок влаштування на них акумулюючих водоймищ, наповнення яких передбачається у паводкові періоди. Таким чином великі водні маси виключаються з паводкових процесів, надійно захищаючи низинні території від затоплень, тобто здійснюється протипаводкове регулювання стоку річок.

    Нагромаджений у водоймищах запас води можна рівномірно використати для різноманітних потреб, в тому числі для забезпечення сталої роботи гідроелектростанцій, сумарна потужність яких спроможна виробляти кількість енергії, достатньої для повного задоволення всіх власних енергетичних потреб області та реалізації її за межі краю. Можна отримати також надійне водозабезпечення виробничих та господарсько-побутових потреб краю, закладів рекреації, промисловості та судноплавства, стабілізувати санітарно-очисну спроможність річок. Врешті — зберегти природу та поліпшити клімат краю.

    Отож, ідея, вочевидь, варта уваги. От тільки щоб вкотре у нас не вийшло за приказкою: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди».

    Петро ПОЛІХА, “Час Закарпаття”

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору

    Коментарі

    Картинка користувача Гость.

    I think you hit a bullseye there fleals!

    Пунктів: 0