На Закарпатті ліс рубають лісничі, а влада не бачить нічого

Верховинці споконвіку пишаються своєю Срібною Землею і мають велике щастя, коли працюють на милій серцю карпатській вітцівщині, примножуючи велич і красу підхмарних полонин, смерекових хащ й букових пралісів, дзюркотливих потічків та стрімких рік.

Це один бік справжнього земного казкового раю. Але, на превеликий жаль, є й зворотна сторона цієї природної ідилії – людська жадоба, яка нещадно губить під самий корінь карпатські праліси та їх беззахисних мешканців зводить нанівець працю тисяч трударів. Надто цинічно, коли це роблять ті, хто носить… форму лісівника.

Лісничого Кедринського лісництва Брустурянського лісомисливського господарства Василя Золотаря величають "лісовим генералом". Та генерали бувають різні. Одні досягають перемог завдяки вродженому та відшліфованому у боях таланту мудрого й умілого полководця, інші – власну безпорадність окуповують ціною мільйонів солдатських життів. Схожа ситуація складається і з нашим "лісовим генералом". Ще у 2003 році він очолив передове й потужне господарство, котре входить до складу Брустурянського ЛМГ (нинішній директор Валерій Мурга). Лісництво нараховує 5437 гектарів лісових угідь. Є за що вболівати і над чим сушити мізки "лісовому генералу". Однак саме цей регіон впродовж останніх років став відомим київ¬ським, ужгородським, тячівським можновладцям тим, що в тутешніх хащах ділову деревину валять, як солдат при лобовій атаці. І робляться ці безчинства під ви¬глядом... суцільносанітарних рубок.

"Саме цим "суцільносанітарним рубкам" я намагався покласти край, – наголошує майстер лісорозсадника лісництва Іван Дмитрович КУХТА. – Я маю переконливі докази, що незаконне вирубування цінної деревини-кругляка велося упродовж 8 років під прямою орудою лісничого Василя Золотаря. Дії його "команди" зумів зафіксувати на відео сільський телеоператор Михайло Юрійович Бурса. В урочищах Сурдук, Велика Прочка "природогуби" під фальшивою ширмою "суцільносанітарної рубки" під корінь нищили цілком здорові дерева ялини. Про зачистки "сухостою" не було й мови! На місцях лишилися десятки сирих пнів, оголені схили й узгір'я, що були відзняті на відео 23, 24, 25 березня нинішнього року (запрошуємо правоохоронців подивитися це "кіно"). Аби приховати від людського ока свої вчинки у лісокварталах №8 (відділ №32), №12 (відділ №12), зловмисники прагнули сховати свіжі пеньки під смерековими гілками. Отут необхідно шукати потенційну небезпеку, котра призводить до селевих потоків, зсувів, обвалів, від котрих надто страждає довкілля та верховинська громада.

Аналогічна катастрофічна ситуація склалася також у лісокварталі №7 (відділ №24), де під виглядом нібито "суцільносанітарної рубки" незаконно пущено під пилу здорову деревину, – продовжує Іван Кухта. – Лісничий Золотар завжди старається вводити в оману своїх начальників. На папері у нього завжди рахується більше 90% посаджених молодих деревцят, хоча насправді посаджено всього 25%. Оголені й спустошені масиви тепер вкриті дикими чагарниками, кущами, терням. Лісничий не боїться Господа, коли у державних документах вказує, що "всі площі засаджені цінними породами", яких насправді не існує в спустошених і зни¬щених лісових угіддях. Такі без¬чинства творяться уздовж крутих берегів ріки Брустурянки та гірських потоків, у грунтозахисних зонах, котрі десятиліттями страждають від підземних катаклізмів та селевих потоків.

Чому таке коїться – зрозуміло. Тільки з однієї незаконно зрубаної смереки є зиск від одного до п'яти кубометрів чистої деревини. Схожа ситуація спостері¬гається також в Турбатському, Лопухів¬ському, Плайському лісництвах, де угід¬дя пущені під сокиру, а деревина вся вивезена за рубіж. Кругленькі грошові суми надійно осіли у глибоких жебах місцевих ділків. Як житимемо далі? Що залишимо майбутнім поколінням? Давно пора схаменутися і покарати за такі неймовірні злодіяння!" – справедливо твердить Іван Дмитрович Кухта.

У кожному слові майстра лісорозсадника є глибокий сенс. Він знає, що каже, адже більше 30 років трудиться в Брустурянському ЛМГ. Свого часу з відзнакою закінчив факультет лісоводства Сторожинецького лісотехнікуму, за багаторічну чесну працю нагороджений медаллю "За трудову доблесть", десятком Почесних дипломів та грамот. Тому повсякдень бувалий брустурянський лісівник із жалем і тривогою споглядає місцеві опустошені схили, котрі тепер вкриті небезпечними ґрунтовими ерозіями, де інтенсивно розмножуються короїди, личинки, гнилизна.

Іван Кухта неодноразово говорив лісничому В.Золотарю про ці діяння, що призвели до небезпечної межі в лісомисливському Брустурянському господарстві, що за все скоєне доведеться відповісти перед Законом, Господом, людьми. Відповіддю лісничого стали... погрози.

У березні цього року депутати Лопухівської сільради Іван Кухта та Іван Іваниш письмово звернулися до керівника Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства І. Фізика перевірити законність рубок, які проводяться на території Кедринського лісництва у лісах першої водоохоронної групи вздовж річки Брустурянки. На початку квітня скаржники отримали відповідь за підписом начальника управління. Незавжаючи на її декларативний та сповнений деталями, які не мають прямого стосунку до суту справи, зміст, керівник обласного відомства у відповіді заявникам усе ж визнає, що "дані, наведені вами у скарзі, частково підтвердилися".Комісія обласного управління у складі начальника відділу І.Палінкаша, заступника начальника відділу М.Кв'ятковського, спе¬ці¬аліста відділу В.Зварича зафіксувала, цитуємо, "один пень породи бук та один пень породи ясен, які не значаться в матеріалах відводів. Розмір шкоди, заподіяної лісу, згідно з додатком 1 до Постанови Кабміну України №665 від 23 липня 2008 р., з урахуванням індексації по даних пнях, становить 6 793,3 грн.". Іван Дмитрович Кухта твердить, що таких пнів, як ці два, виявлені у ході формальної та поверхової перевірки комісією обласного управління, у лісах Кедринського лісництва – сотні і сотні. Тому реальні збитки, завдані державі, вимірюються не шістьма тисячами гривень, а мільйонами. Цього, однак, впритул не бачать ані фахівці державної контори лісів, ані правоохоронці. Ба, чому?

Розібратися по суті з "розкраданням державного багатства в особливо великих розмірах" депутати І.Кухта та І.Іваниш попросили й голову Тячівської РДА М.Шелевера (скарга від 4 квітня 2011 року).

Лісничий Кедринського лісництва В.Золотар не залишився "у боргу". Спочатку він пригрозив І.Кухті розправою (заява І.Кухти про це зафіксована у Тячівському РВ УМВС 25.03. 2011), а 22 квітня цього року звільнив з роботи. Незаконність свого звільнення І.Кухта довів у суді – 13 жовтня цього року суддя Тячівського районного суду В.Бобрушко поновив його на посаді майстра лісорозсадника з моменту незаконного звільнення, тобто з 22 квітня 2011 року.

У цій ситуації можна тільки подивуватися стійкості, силі волі, непохитності й вірі у торжество справедливості майстра лісорозсадника, ветерана праці Івана Кухти, котрий все ще сподівається, що в цій країні колись-таки добро переможе зло і браконьєрські діяння лісничого Василя Золотаря будуть викриті та оцінені по заслузі.

"Найбільш болить те, що за своє трудове життя я посадив у лісокварталі №15/9 п'ятигектарну ділянку молоденьких саджанців кедра європейського, а в урочищі Мала Прочка 5 тисяч деревцят ялиці-дугласії (квартал №16/9), – каже Іван Кухта, – але й тут зумів добряче напакостити лісничий Золотар".

"На період призначення на посаду лісничого Кедринського лісництва Василь Золотар не мав фахової спеціальної освіти, працював директором лісозаготівельної фірми "Гуцул". Сівши у крісло лісничого, сформував у лісництві родинний клан, – зауважує депутат Лопухівської сільради Іван ІВАНИШ. – На території лісництва давно перебувають власні золотаревські 40 овець, кінь, за якими ведуть щоденний догляд працівники лісництва, що отримують зарплатню з державної скарбниці".

Отака-то у нас реальна боротьба з корупцією. Хто зловживає державною посадою і перерозподіляє фінансові потоки з державної кишені у приватну на мільйони, того правоохоронці "не помічають" упритул. Хто ж посміє вирубати суху смереку, аби обігріти бідну хатину, того посадять у темницю в кліп ока.

Та нічого вічного не буває. Рано чи пізно настане кінець і зухвалому куражу "лісового генерала". Питання лише в тім, як скоро.

І. Костевич, із Лопухова, Тячівський район