ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

На Закарпатті служать австрійські вояки

    20 вересня 2020 неділя
    Можливо Україна стане для мене другою батьківщиною

    Замість піврічної служби у війську --14 місяців соціальної роботи у закарпатській глибинці. Українським горянам молоді австрійці допомагають по господарству та вчать дітей німецької мови. Кажуть, що жити у гірській глибинці цікавіше, аніж стріляти із автомата та крокувати по плацу.

    У Кьонігсфільді ще зима. Сніг швидко замітає сільську дорогу, якою піднімаюся до будиночку де мешкає австрійській вояк. Вулицею роздивляюся дерев'яні будинки, які нагадують Верхню Австрію. Споруджені, як і триста років тому, першими німецькими переселенцями, з характерно заломленим дахом та спеціальними з'єднаннями — “ластівчин хвіст”. Такий самий і в господарів де знімає помешкання 19-річний Крістіан Оберайгнер, який проходить альтернативну службу на Закарпатті. Юнак запрошує у гості. В коридорі, що одночасно служить й кухнею бачу величезну піч, якою опалюється ще дві крихітні кімнатки. Крістіан підкладає дрова й веде до кімнати. Сідає за комп’ютер, на моніторі відкриває електронний німецько-український словник. Австрієць не дуже добре говорить українською. Утім у селі де раніше мешкало майже 90 відсотків швабів, Крістіана розуміють добре.

    “На Україні вже другий місяць, а до “дембеля” – ще понад рік, -- посміхаючись розповідає кореспонденту UA-Reporter.com Крістіан. –Вирішив піти по стопам брата Мартина, він також служив у цих місцях, минулого року повернувся додому”.

    Кожен десятий австрійський юнак мріє про альтернативну службу. Проте одного бажання – не досить, Оберайгнеру довелося більше року збирати для цього документи, скласти соціальний проект та перемогти трьох конкурентів. Серед країн із Бразилії, Намібії, Румунії він обрав Україну. Крістіан вивчає українську мову й паралельно навчає німецькій школярів у сусідній “Дойч Мокрій”. А ще вояк допомагає селянам у господарських роботах. Юнак показує мені підручник “Україніш” і хвалиться, що це найновіший. В українському Кьонігсфельді служать тільки двоє австрійців. Утім поки що Крістіан не має напарника.

    “23-річний Вольф Брауер, який служив на Закарпатті, закохався в місцеву дівчину. Нещодавно молодята побралися, -- каже Крістіан. – А у мене в рідному Лавсі є кохана Таня”.

    Утім австрієць не заперечує що місцеві дівчата дуже гарні. Коли Крістіан вперше потрапив на Тячівщину, і побачив тутешній побут, то пережив легкий шок.

    “Найбільше вразили мене місцеві дороги, точніше їх відсутність, -- сміється, – моя мама дивується, як тут можна витримати рік, а брат підбадьорює, йому до вподоби місцева екзотика. Влітку, після училища три тижні стажувався у Франції, дуже сумував за батьківщиною. А на Україні мені цікаво, подобаються місцеві селяни, вони терплячі і дружелюбні”.

    "Хлопці з Австрії дуже чемні й працьовиті, – каже місцева жителька Марія Цепецавер, -- Вони постійно з дітьми навчають їх мові та національним традиціям. Не цураюся будь-якої роботи. Мені допомогли дрова складати, розчищали подвір’я від снігу, а сусіду побілили хату”.

    “Чи хочеш мешкати на Україні”, -- запитую на прощання у Крістіана

    “Я приїхав на сюди не тільки щоб побачити цю країну, а насамперед, допомогти тутешнім німцям. Та не планую залишатися на Закарпатті, мрію побувати й у інших країнах світу. Після служби вчитимуся далі на дизайнера меблів. Та хтозна, може як й інша хлопці закохаюся у місцеву дівчину й Україна стане для мене другою батьківщиною”, -- сміється Крістіан.


    P1011713.JPG

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору