На Закарпатті й досі трудяться локомотиви-старожили

Вузькоколійка на Закарпатті побудована на початку ХХ століття як частина великої системи залізниць, що належали європейському товариству під’їзних шляхів.

Були часи, коли загальна протяжність мережі вузькоколійок була чи не найдовшою у Західному напрямку. Зараз це одна з трьох в Україні діючих ділянок колії. Таким чином і досі ми можемо користуватися вузькоколійкою, яка курсує маршрутом Виноградів – Хмільник – Берегово. Дуже добре, що дотепер збереглася високопрофесійна команда залізничників, які відмінно справляються з усіма труднощами поточного утримання вузьких колій, наявних технічних засобів та тягового рухомого складу. Яким чином вдається це в умовах суцільного дефіциту, відомо тільки начальнику місцевого оборотного депо Володимиру Сідашу та його заступнику, керівнику ПЧ-6 Сергію Ковалю та їхнім підлеглим. Зразу помітно, що залізничники люблять свою справу, ставляться до неї з особливим трепетом.
Наразі вузькоколійкою здійснюються в основному пасажирські перевезення за напрямками Виноградів – Хмільник. Серед пасажирів є діти, студенти, пенсіонери та найчисленніша їх категорія – жителі навколишніх сіл, які їдуть зранку на ринок із сільськогосподарською продукцією. Прикметно, що місцеві пасажири шанують спорядження «малого поїзда» – усі двері та вікна у вагонах в хорошому стані, системи опалювання справні, туалети чисті. Це й не дивно, адже ця вузькоколійка допомагає їм виживати у нинішній складний час.
Вузькоколійка популярна і серед туристів, особливо іноземців, яким дуже подобаються поїздки по мальовничому Виноградівському району у невеликих, майже дитячих вагонах. Дуже багато жителів району їздять на вихідні з дітьми вузькоколійкою, щоб побачити неймовірну красу, яка вже більше століття була і є серед нас.
Іван КОЗАК