На Закарпатті живе "золоте" подружжя

Як повідомляє кореспондент UA-Reporter.com, подружжя Тетяна та Федор Костьо із міста Виноградова (Закарпатська область) ось уже 50 життєвих літ ділять успіхи, радощі, тривоги та невдачі, а кохання в них – одне на двох .

Тетяну та Федора Костьо з золотим весіллям вітала велика родина -- четверо дітей, дев’ятеро онуків, та правнучка Ксюша, якій незабаром виповниться рік.

Мешкає “золоте” подружжя у невеличкому приватному будинку в центрі Виноградова.

“У мого Феді – золоті руки, в хаті усе робить сам”, -- пані Тетяна запрошує в гості.

Сідаємо за стіл у центрі невеличкої кімнати. Вздовж стіни – книжкова шафа, за склом – фотографії дітей та онуків. Вишивані серветки та скатертини, які освіжають скромний інтер’єр -- зроблені ґаздинею.

Тетяна Олександрівна -- корінна москвичка, пригадує як на зимові канікули вперше приїхала до Рахова, навідати сестру, яка після закінчення хімфаку працювала на картонній фабриці.

“Її чоловік познайомив мене з Федором, який на той час працював рятувальником на Говерлі”, -- жінка гортає сторінки сімейного альбому.

“Це було кохання з першого погляду, -- зізнається Федір Федорович. -- Як побачив Танюшу, серцем відчув: вона -- моя доля. Коли вона повернулася до Москви, усі почуття про які не встиг сказати виливалися на сторінках довгих листів”.

Тендітна русява дівчина на все життя полонила серце закарпатця.

“Федір мені дуже сподобався. Та я з багатодітної родини, рано втратила батьків, нас виховував дядя, тому спочатку повинна була отримати освіту. Тоді Федя присвятив мені вірша у якому освідчився в коханні. Лист й досі зберігаю”, – пані дістає з шухляди старенький пожовклий папірець, а на очі навертається сльоза…

Скромний, сором’язливий але принциповий та роботящий юнак сподобався рідним Тетяни Олександрівни і вони погодилися на шлюб. На чорно-білому фото – вродлива юнка у білій сукні та парубок з добрими очима. Відтоді у любові та злагоді вони прожили півстоліття і жодного разу не посварилися.

“Якби не його батьки, можливо наш шлюб й не витримав іспитів долі, – зізнається пані Тетяна. – Коли ми з Федором приїздили, вони разом зустрічали нас біля калитки. Свекруха навчила мене пекти хліб, готувати національні страви та навіть курку ощупати. А їхнє кохання для нас завжди було прикладом”.

Господиня пригощає чаєм з варенням з власних фруктів.

“Смородину та персики виростив чоловік,-- хвалиться, -- а які у нас абрикоси та груші. Приїздіть до нас влітку!”