На Закарпаття по індійські та японські кури приїздять з цілої України (фото)

До Моніки Ясевич, яка мешкає на околиці Мукачевого в Закарпатті, за екзотичними курами приїздять з цілої України.

Як розповіла Моніка кореспонденту UA-Reporter.com, індійських красенів вона продає по 400 гривен за пару, “японки” – дешевші.

На подвір’ї – невеличкий одноповерховий будинок, поруч – виноградник, за ним хлів та величезний курник. Господиня зустрічає біля воріт, поруч тупцюють кілька рябих курочок. Придивляюся, а у них великі гребінці та гола яскраво-червона шия. Красень півник набурмосився, побачивши незнайомку й нумо скликати курячий гарем. Звідусіль збіглися кумедні червоно шийки. Моніка сипле їм зерно.

“Даночко, Петрику, Павлику, Золушко, Машуня. Цип-цип. У мене кожна курка та півник мають імена. Це -- індійські голошийки, півники – завбільшки з вісім кілограмів, самички трішки менші. Кури важкі, тому рухаються повільно й не гасають по двору, немов навіжені”.

Моніка гладить пернатих вихованців по спинці. А руда Дана стрибає ґаздині на плече та задоволено кудкудакає.

“Хоче знести яєчко, -- каже Моніка. -- Минулої осені покалічила собі лапку, я взяла її додому. Через кілька днів курка оклигала й почала ходити по кухні. А коли мене звалив грип, зцілила Дануся. Курка стрибала на ліжко й сідала мені на груди, а потім ще й схиляла голівку до обличчя й так вигрівала мене годинами”.

Заходимо до хати. Дана вистрибує на крісло, здається курка слухає нашу розмову. Ясевич давно міряла завести екзотичних курей. Десять років тому з Одеси привезла кілька яєць і підклала під звичайну курку. Нині вдосконалює породу. Голошийок тримає заради м’яса. А найкращі яйці у карликових японських курочок.

“Вони трішки більше за перепілку. Курочки темні, півні біло–чорні, -- мовить жінка. – “Японка” несеться протягом року та висиджує чотири потомства. Яйця дрібні, але дуже корисні, на кшталт перепелячих”.

Японські курочки -- бездоганні мамусі. Добре сидять на яйцях й за курчатками глядять, як дипломований бебі-сітар. У Моніки понад сто курей: біля 60 дорослих “індусів”, ще три курочки чекають приплоду, решта – японки.

“Влітку й не помітила, як зникли дві чорнушки, а одного ранку бачу, йде моя втікачка, а за нею 14 крихітних курчаток, -- сміється. – “шпоночка” висиділа їх на горищі курника. А коли курчатка вилупилися у дзьобі позносила своїх крихіток на двір. За дві години знайшлася й друга, у якої аж 18 курчат. Дивуюся, як усіх висиділа, зазвичай під курочку вміщається тільки 11 яєць, решта мерзне”.

Аж раптом Дана, про яку ми вже й забули, за кудахкала та злетіла з крісла. Моніка бере ще тепле світло-коричневе яєчко, завбільшки з качине й несе на кухню.

“Яйця індійських курей багаті на лецитин -- великі з темним жовтком. М'ясо біле – дієтичне, як у дикої птиці, зовсім не схоже на інкубаторську курку. А яка смачнюча поливка: з одного півника виходить до тридцяти літрів бульйону”.

Моніка щороку відбирає сильніших курчат для виведення доброї породи. Годує – лише натуральними харчами, у раціоні зерно та кукурудза, жалива, виноград та обов’язково біоміцин для кісток.

“Дозволяю їм пастися на огороді, бо курка свободу любить. Мої курочки не хворіють, -- хвалиться. -- Якось спробувала підгодовувати їх вітамінами та на черв’яках і пшениці вони краще ростуть і м'ясо смачніше. Кращих, ніж мої кури у краї не знайдете. З року в рік спарюю сильніших півників із кращими курочками. Самичок віддаю по 100 гривень, півників — по 150. Цього року мала 130 курчат, за літо файно заробила”.