Накопичувальна пенсія: бути чи не бути

Перше січня 2017 року настало, а накопичувальної пенсії як не було, так і немає. Про те, що її не варто очікувати найближчим часом, віце-прем'єр Павло Розенко обмовився ще напередодні святкового періоду. І пообіцяв, що тепер її запровадять у найкращому випадку в липні. У чому, власне, заковика, вирішили дізнатися журналісти.

Штани перетворюються...

За великим рахунком, питання про пенсійну реформу і появу нового виду пенсійного забезпечення гостро стоїть вже близько 15 років. Відповідні напрацювання подавалися на розгляд Верховної Ради ще на початку століття - в 2001 і 2003 роках. У підсумку вони більш-менш відбилися в законі № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011. Однак особливо їх ніхто не поспішав виконувати. Воно й зрозуміло, адже вже в 2012 році нормативно-правовий акт у черговий раз суттєво переробили, а в 2013 році (03.06.2013) Конституційний суд і зовсім визнав деякі його норми такими, що суперечать основному закону.

Подальші правки вносилися в Закон зусиллями вже нової влади. Тож своєї майже остаточної форми він набув у грудні 2015-го. Після чого весь 2016 рік пройшов під егідою того, що з 1 січня 2017 року всі українці, яким на момент набрання нормою чинності буде менше 36 років, почнуть нарешті відраховувати зі своїх кровно зароблених не в "загальний казан", а особисто собі на старість.

Спочатку сума мали бути невеликою. У 2017 році відрахування повинні були скласти всього 2%. У 2018-му - 3% і так далі, поки до 2022 року не досягли б 7%. Краса і одночасно жах реформи полягає в тому, що за рахунок відрахувань до накопичувального пенсійного фонду мали пропорційно зменшуватися відрахування по ЄСВ. Грубо кажучи, людина як платила 22% від свого доходу, так їх і платила б, при цьому до 2022-го 15% надходили б до державного "пенсійного казана", а 7% - йшли б в особисту скарбничку.

Давній знайомий

Так би й було, якби під ялинку 2016 Верховна Рада не прийняла черговий законопроект (до речі, наш давній добрий знайомий - законопроект № 5130, який не перестає нас дивувати), що послужив "підставою", як значиться на сайті ВР, для затвердження нової чинної редакції закону "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 01.01.2017.

Головне - хороший аргумент

Щоправда, нова редакція і зміни, внесені в неї прийнятими "під бюджет" законами, насправді не є основною причиною того, що ми, як і раніше, відраховуємо "солідарний" відсоток. З точки зору уряду, основна проблема полягає в злих співробітниках МВФ, які забороняють українцям збирати собі на старість.

Представники Кабміну розповідають, що Валютний фонд, перш ніж дозволити їм вводити накопичувальну пенсійну систему, змушує їх підвищити пенсійний вік, на що вони, звичайно ж, піти ніяк не можуть.

Однак, за словами президента Українського аналітичного центру Олександра Охріменка, справа, як завжди, не зовсім (а швидше, навіть "зовсім не") в заборонах МВФ. "МВФ, як завжди (як і у випадку з Нафтогазом і тарифами. - Прим. ред.), дав рекомендації загального характеру. Вони, швидше за все, полягали в тому, що, перш ніж відходити від солідарної накопичувальної системи, потрібно ліквідувати дірку в бюджеті вже існуючого Пенсійного фонду. Проблема в іншому. Щоб перейти до накопичувальної системи, потрібно було хоча б конкурс з відбору фондів (які згодом і будуть управляти коштами платників податків. - Прим. ред.) провести. А вони - до речі, мені навіть важко сказати, на кого саме відповідальність за це покладено, - за цілий рік обіцянок цього не зробили", - зазначає експерт.

Пенсійна лічилочка

Зараз трохи розшифруємо слова експерта. Річ у тому, що накопичувальна пенсійна система - це не свиня-скарбничка. За своїм принципом вона схожа, швидше, на депозит. Гроші, які утримуються у вигляді відрахувань до накопичувального пенсійного фонду, не просто потрапляють на якийсь рахунок. Вони потрапляють на цілком певний рахунок у фінансову компанію, названу недержавним пенсійним фондом, яка, в свою чергу, інвестує їх у прибуткові сектори економіки (відповідно до жорстко регламентованих норм за ступенем ризику вкладень).

Інакше і сенсу немає. Адже навіть якщо ви будете одразу відраховувати не по 2, а по 7%, за місяць ви будете відкладати усього 224 гривні. Відповідно, за рік - 2688 гривень. Таким чином, до 60 років (почали в 35 + 25 років стажу) на вашому рахунку накопичується сума всього в 67 200 грн. Не треба бути економістом, щоб зрозуміти, що за ці 25 років купівельна спроможність зазначеної вище суми істотно знизиться.

Отже, щоб хоч як-небудь корелювати з інфляцією і девальвацією, ваш "пенсійний депозит" повинен перебувати в постійному "русі". У розвинених країнах, де національна валюта знецінюється повільніше, накопичувальні пенсійні фонди гарантують щорічну "прибутковість" за вкладом на рівні від 1 до 15%. От і виходить, що їхні "вкладники", коли виходять на пенсію, можуть дозволити собі здійснювати навколосвітні подорожі.

Єдине, що тут потрібно відзначити, це те, що той самий недержавний пенсійний фонд, у який ви протягом багатьох років вносили свої заощадження, повинен гарантувати збереження цих коштів. Ця відповідальність, зокрема, лежить і на державі, яка повинна стежити за тим, у які активи останній вносить свою лепту.

Не на часі

От і виходить, що, судячи з усього, всі торішні обіцянки Кабміну про "красиве життя" громадян на пенсії сьогодні реалізувати не так просто. До цього не готовий або сам уряд, який не спромігся провести конкурс з відбору надійних фондів, або безпосередньо фонди, фахівці яких не мають необхідної кваліфікації.

Існує, звичайно, і інший варіант запровадження накопичувальної пенсійної системи - створення виключно державного накопичувального пенсійного фонду. Щоправда, якраз цей варіант, напевно, і породжує найбільшу кількість питань, що стосуються збереження і примноження особистих пенсійних заощаджень.