Не можна дозволити Андріїву віддати під забудову територію на Капітульній біля Кафедрального собору! НЕ МОЖНА!

Через сіру схему 800 м.кв. на вул. Капітульній можуть потрапити в приватні руки - і, на жаль, як можна здогадатись, не під клумби з квітами - а під забудову.

Я думав, мерія вже нічим новим нас не здивує, але це взагалі виходить за будь-які рамки здорового глузду. В історичному ареалу Собору - Замкової гори може з'явитись багатоквартирний будинок. Наше завдання - не допустити цього.

Схема, яку штовхає мерія, проста: за адресою вул. Капітульна, 13 (другий будинок за собором) розміщені підрозділи УжНУ. Свідоцтво на власність оформлено.

Що робить управління майна в особі його керівника Тетяни Полтавцевої? Вони шерстять місто і бачать, що в цьому будинку є велике подвір'я. Бачать, що за будинком стоїть старий металевий павільйон (кіоск). Він не оформлений у власність УжНУ - бо це легка архітектурна форма, не капітальна.

Що робить мерія? - Оформляє на себе цей кіоск - але вже як об'єкт нерухомості (що незаконно, бо кіоск не є нерухомістю). І дає оголошення про пошук оцінщика - для подальшої здачі в оренду. А далі все просто - так як кіоск старий, то оцінка буде мінімальною, оренда складе 50-70 грн. в місяць.

Потім орендар отримує дозвіл від мерії і робить т.зв. "невід'ємні покращення" - ремонт (наприклад, двері поміняє) - і на основі цього може претендувати на викуп без аукціону за номінальною вартістю - в межах 10 000 грн.

Далі, маючи нерухомість, орендар вже претендує на землю - але особливість схеми в тому, що землю просить не тільки під кіоском, а взагалі все подвір'я, яке там знаходиться (а це десь 800 м.кв.). І вже через пару місяців місто отримає чергову гарячу точку, де забудовник будуватиме чергову п'ятиповерхівку.

Це все я озвучив на виконкомі міської ради в середу Богдану Андріїву. Окремо я наголосив, щоб мерія не прикривала цю схему турботою про бюджет - надходження від такої оренди для міста склали б в районі 50-70 гривень щомісяця. За цю суму навряд би чиновники мерії зробили таку серйозну роботу, щоб знайти і оформити як нерухомість старий іржавий кіоск - тобто очевидно, що це все робилось під конкретного замовника.

На жаль, у присутності більше 20 чоловік (членів виконкому, керівників підрозділів) мер виступив проти моєї вимоги зупинити цю схему. Аргументів, чому він проти, Андріїв не навів.

Я зустрівся з ректором УжНУ Володимиром Смоланкою, повідомив його про спробу мерії захопити територію.

Також зустрівся з владикою Міланом Шашиком - розповів, що цій історичній зоні загрожує нове будівництво.

Поспілкувався за ці дні з десятками інших ужгородців - всі жителі міста були обурені таким нахабством мерії.

Потім ще раз зустрівся з Андріївим - він сказав, що готовий стати на мою сторону і зупинити процес. Я йому відповів, що в це можна буде вірити, якщо він покарає керівника управління майна Полтавцеву. Поки що нової інформації з мерії не надходило.

Вулиця Капітульна - найстаріша вулиця міста. Вона пережила різних імператорів, президентів, мерів, але збереглась для ужгородців. На жаль, нині не якісь чужі окупанти, а свої, внутрішні - мер Андріїв і начальник управління майна Полтавцева - можуть завдати Капітульній непоправної шкоди. І вона вже не буде тихою старою вуличкою між собором і замком - бо на задньому фоні буде п'ятиповерхівка. Цього допустити не можна.

Тому вимога проста: якщо в Андріїва залишилась хоч капля совісті - він має назавжди закрити питання про відчуження і забудову Капітульної, а керівника управління майна міста Полтавцеву, яка організувала цю схему, негайно звільнити.

Післямова.
Що цікаво - в мерії ніхто не хотів сказати, де конкретно знаходиться об'єкт, який вони хочуть надати в оренду. Навіть на виконкомі у Полтавцевої була лише одна відповідь: пишіть запит. Лише завдяки допомозі працівників університету ми ідентифікували сумнозвісну "нерухомість" (спеціально зробив фото, для більшої наочності).

Тож якщо десь біля вас є якийсь закинутий кіоск чи сарай - будьте обережні. Бо завтра можуть завітати люди Андріїва з папірцем на цю "нерухомість" і претензією на навколишню територію.

Віктор Щадей