Недільний бограч у Затишному (ФОТО)

Затишне – це невеличкий присілок Берегова.

День Дмитра хочуть зробити храмовим святом – у тутешній церкві у неділю це зініціював місцевий житель Микола Юрченко, який у Затишному зі своєю дружиною Марічкою живе із далекого вже в часі 1970 року – краянка вийшла заміж за вінницького парубка, коли той служив тут у війську.
Затишне – це невеличкий присілок Берегова. Ніби одна-дві вулиці, але скільки тут унікальних людей, цілих династій, колоритних прізвищ, історичних дат і подій, ними і гордиться всеньке поселення. Свого часу через село торохкотів малий поїзд (вузькоколійка) на Кушницю, тут була зупинка. Її пам‘ятають не тільки старожили, але й люди, яким за 50-60 років. І трохи більше. Найперше Василь Чулей, Марія Шестак, Василь Копча, Михайло Росоха, Василина Цапець, Владислав Весельський, Федір Трикур та інші. Під час останніх виборів депутатом міськради від Затишного став Іван Гускі (від порошенківської «Солідарності»). Минулої неділі він зініціював «Бограч вихідного дня», що співпав із його перемогою під час голосування у місцеві органи самоврядування та днем Дмитрія (Митря – по-закарпатськи). Пообіцяв – свого слова дотримав.
За народними уявленнями, Дмитрів день завершував землеробський рік, замикав землю і приводив зиму. Ключі у себе він тримав до весни. У цей день починалися сватанки – для нечисленної тутешньої молоді на 525 жителів украй актуально. Далі. Неподалік Затишного був аеродром – грунтове летовище, на якому сідали та знімалися у небо літаки (навіть старі МІГи – 19-ї і 21-ї моделей). Діяв до 1957 року. А потім перетворився на пасовище. Хто народився опісля, можуть і не пам‘ятати оцих раритетних сільських пейзажів. Хоча паводки, коли каламутна вода з-під гори топила підвали, мочила стіни й чинила людям біди, тямлять. Про ці (і не тільки) нюанси говорилося під час загальносільської трапези-свята, на яку зібралися й насправді найавторитетніші мешканці. Завідуюча тутешнім клубом Марія Шестак (у сфері культури вона вже 51 рік) під час імпровізованого вшанування-поздоровлення депутата міської ради Іван Гускі розповіла, чим і як живе цей приміський присілок, побажала земляку плідної громадської роботи на благо земляків. Автору цих рядків і про себе розказала: син і донька, на жаль, повмирали, онук-студент мешкає у Києві та має роботу, чоловік недужає, потайки бажає, аби дружина вже розпрощалася "з клубом"...




А ще мовила: свого часу і вона була депутатом міськради (у часи мерства покійного І. Потокія). Він, і тільки нещодавно Золтан Бабяк навідалися сюди, аби побачити, усвідомити, відчути, зрозуміти, які проблеми «розписані» на цю околицю. Інші голови міські затишнянців чомусь просто ігнорували. На цей раз голосували виборці у дитсадку, а клуб – вогнище затишнянської культури – ремонтувався востаннє у часи Леоніда Кравчука. Багато хто вже призабув, що він займав посаду першого Президента України й був обраний на цей пост у 1991 році. Але це не привід розчаровуватися – присутній на сході перший номер у списку (одночасно міський депутат) від нинішньої пропрезидентської партії "Солідарність" Віталій Антіпов, що завітав підтримати свого колегу пана Івана, запевнив: усі проблеми будуть узяті (по можливості) до уваги й поетапно вирішуватимуться.
Найперше – це реальний статус Затишного. Адже мешканці скаржаться, що вони і не сільські, і не міські (хоча такої думки не всі поголовно). Від цього виникає маса незручностей, особливо під час оформлення різних документів, субсидій тощо. Що вже казати про дороги – аби сюди доїхати, доведеться чимало понервуватися. А в самому Затишному – цілий клубок невирішених питань. Депутат попереднього скликання навіть трубку від людей не брав, і чинив це свідомо, аби не "втягуватися" у вирішення «чиїхось» проблем. Серед останніх «кандидатів» також не бачили гідного та достойного. Отже, як хтось міг перемогти Івана Гускі – майора-правоохоронця, який не тільки чарівну дружину має, діток симпатичних, але й сам напрочуд ввічливий, культурний, що обіцяє, те й виконує. Людина слова. Тутешній. Інтелігентний. Освічений. Не грубіян і коректний.
Аж ніяк! "Наш Ванька – найрейтинговіший" – мовили журналісту в інтерв‘ю в один голос затишнянці.
Наразі І. І. Гускі займає посаду начальника штабу поліційного відділу, але віриться, що від жодного запиту чи звернення затишнянського челядника не відвернеться. Бо такий уже характер у цього офіцера. Під час недільного бограчу тільки й чув про нього найкращі слова. А вищезгадуваний очільник партійного списку пан Антіпов й насправді радий, що саме Іван здобув найбільше голосів. Отже, його тут шанують і поважають. Видно це й неозброєним оком, адже чимало молодих і осіб уже літнього віку зібралися, аби розділити радість переможця виборчих перегонів. Навіть прийшли колеги, які з ним раніше працювали у правоохоронному відомстві, тобто роками зі спільного казана «їли» міліцейську кашу. Вони й зварили у двох казанках понад 200 літрів смаковитого та поживного бограчу – такого калорійного наїдку для всього Затишного тут навіть не пригадають. І домашнє м‘ясо було, і дичини, і всілякі приправи так і лоскотали ніздрі. Тож Василь Копча, Анатолій Юрик, Михайло Горбан, зокрема, кажуть: так і хочеться у понеділок з новими силами взятися за роботу.
Що ж, візьмемося – спільно та обіруч, аби затишнянцям і клуб відремонтували, і дорогу полагодили, і на цвинтарі допомогли навести лад тощо. Благо, що зараз є кому міськраду "штурмом" брати!
Не розказати-не описати радість, втіху, задоволення вихідного дня, яку подарував землякам новообраний міський депутат від Затишного Іван Гускі. Тут кожне обличчя видавало почуття задоволення, приємність, такий собі міні-тріумф, що обрали свого, а не нав‘язаного зверху. Бо й таке бувало – не раз і не два. А тепер ситуація змінилася і присілок у ейфорії. Віриться, що обранець не розчарує своїх прихильників.

Михайло ПАПІШ