ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Невже Гаррі Гудіні та Роберт Плант - це Ужгород?

    29 листопада 2020 неділя
    Виховані в обмеженому культурному середовищі люди позбавляють Ужгород аутентичності
    Минулий пост про ідею Віталія Дворцина щодо встановлення пам‘ятників, які можуть бути символами міста показав - навіть за п‘ятнадцять років вектор сприйняття Ужгорода, як певних традицій, суттєво змінився.

    Під «роздачу» попали запропоновані там пам‘ятники ужгородській чорній каві, циганському скрипалю, сажотрусам (Дворцин говорив про це ще до мукачівського), пам’ятник легендарному офіціанту з «Коруни» Шимону.
    Невже Гаррі Гудіні та Роберт Плант - це Ужгород?

    Проблема у вимиванні з пам‘яті знакових історичних явищ міста. Враження таке, що користуючись моментом суттєвих пробілів в моралі та освіті його сучасних керманичів, виховані в обмеженому культурному середовищі люди позбавляють місто його аутентичності. Впроваджують такий собі тотальний «євроремонт», без душі. От лише мода на нього минеться, а справжнього міста не залишиться.

    Є в нас дуже освічена молодь, що цікавиться своєю історією. Але критична маса наближається до моменту, коли тебе просто не розуміють. Це вже історичний розрив.
    От і з‘являється поруч з легендарним магазином «Кобзар», у будинку колишньої гордості міста готеля «Берчені», пам‘ятник арабу аль-Ідрісі. Хоч ще живуть люди, які пам‘ятають тут літню терасу, з якої лунала домінуюча цілу епоху в місті циганська музика. Вона була складовою культури того часу. А скрипалів знав і поважав кожен. Бо, певною мірою, це і був той Ужгород.

     Перекину сюди коментар Володимира Приходька з минулого посту:
    "Як на мене, із персоналій чисто міського життя до 1990 рр. варті на монумент( погруддя, фігурку) мер і Краєзнавець Петро Сова , Лікарі професор Олександр Фединець і Дмитро Снегурский і і
    ціле сузір’я зірок, Просвітитель єпископ Бачинський , Дівелопери : феодал Дьордь Другет ( пам`ятник і був до 1944) , інженери - комуністичної доби Еміл Попович і Іван Машков ( хай живе вічно), біологи ісадоводи Комендар, Лаудон і Вагнер, міфічний білохорватський князь Лаборець як символ прадавньої епохи, архітектори модерна Крупка , Лібшнер, Оленшлегер та ін. , сузір‘я педагогів усіх епох від Чурговича і Дойко до нині, письменники Томчані, Тевельов, Угляренко, Чендей, Кривін та ін. зірки.Серед міських міфів, легенд , брендів: ключик кави, квасна вода, кон‘як, липи, сакури, теніс, ватерполо, футбол, скала, зеркальний зал, Ечі Семан, кравці на чолі з Копельманом, роми, гаїшники до ринку і в ринкові часи, купати, мехзавод , ФМК, прилад, маргариновий, фурнітурний і інші заводи, плита «Перемога» , комунальники на чолі з Погорелов В.С., театр і навколо нього, філармонія і навколо неї, музучилище і навколо нього, Падіюн і навколо нього і т.д.
    "

    Олександр Герешко  

     

    А у той же час поки ми ностальгуємо - Богдан Андріїв нищить пам'ятки на Малому Ґалаґові — надаючи дозволи на реконструкцію унікальних об'єктів міжвоєнного модернізму.

     

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: -1

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору