Олександр Ледида: Оцінку моїй роботі повинні давати лише закарпатці (ВІДЕО)

Голова Закарпатської ОДА 2010–2014-го років розповів під час телепрограми про ситуацію в країні, майбутнє Партії регіонів та долю його наступника

Не при посаді, але при владі, з величезним досвідом та потужним впливом – Олександр Ледида, який понад три роки очолював Закарпаття, продовжує активно займатися політикою. За 2,5 місяця буремних подій у країні він, на відміну від багатьох своїх колег, не зник із інформаційної орбіти області. Олександр Олександрович і далі намагається приносити користь рідному краєві: він продовжує займатися меценатством, політикою, розвиває спорт. Про все це, ситуацію в державі та майбутні вибори О. Ледида розповів під час нового спецпроекту на телеканалі «Тиса-1».
«Партію регіонів переформатуємо на кшталт Республіканської партії США»

– Олександре Олександровичу, після буремних подій у країні та області минуло 2,5 місяці. За цей час ви пішли у відставку, тому нечасто фігурували в ЗМІ. Тож, користуючись нагодою, розкажіть, чим зараз займаєтеся?

– Якщо чесно, нарешті маю трохи більше вільного часу (Посміхається. – Авт.). Проводжу його з родиною, онуками – роблю те, на що раніше бракувало часу. Щоправда, зараз триває передвиборча кампанія. Партія регіонів прийняла рішення підтримати кандидата на посаду Президента Михайла Добкіна, тож я очолюю передвиборчий обласний штаб.

– Досить несподіваною для закарпатців стала новина, що ви увійшли в президію Партії регіонів. Як прийняли таке рішення?

– Україна – молода держава, вона тільки будується: і економічно, і політично. Маючи досвід роботи в державних структурах, ми зрозуміли: в партії слід відмовитися від такого явища, як «лідерство». Бо досі практика партійного будівництва в Україні була такою: є лідер, а навколо нього будують партію. І якщо в лідера виникають проблеми, автоматично страждає вся партія. Так не має бути. Тому вирішили зробити політсилу за зразком Республіканської партії в США: там керує президія й секретар, якого щороку переобирають. Спробуємо втілити такий досвід в Україні. У нас президія складається з 8 чоловік, вона обиратиме на рік секретаря. Останній, у свою чергу, вестиме всі справи цієї політичної сили.

– Ви представляєте політсилу, яка чи не найбільшу підтримку раніше мала в Криму та на сході країни. Враховуючи нинішню ситуацію на сході, спрогнозуйте: чи залишиться в ПР електорат?

– Я в Партії регіонів 13 років. Разом із нею пройшов 2005 рік, Помаранчеву революцію. Тоді, звісно, ситуація виглядала легшою, ніж зараз, але вже за півроку всі «помаранчеві» пересварилися, і в 2006-му, на парламентських виборах, перемогу здобула саме Партія регіонів. І так було на наступних виборах. Про що це свідчить? Що потужнішої партії в Україні немає.

– Тобто рейтинг Партії регіонів через події на сході не впав?

– Не варто зараз говорити про рейтинги, коли люди бояться відповідати навіть на питання соціологів. Те, що коїться в країні, не є проблемою Партії регіонів, а цілої держави. Країну просто потрібно рятувати, тому і владі, й опозиції слід об’єднатися, аби вирішити нинішню кризу.

– Як ставитеся до того, що окремі політики закликають заборонити Партію регіонів?

– У Верховній Раді нині 450 депутатів, і кожен має право на свою думку, це слід розуміти. Але мене дивує, чому зараз політиків більше хвилює заборона ПР, ніж те, що відбувається на сході України. Краще б вони замислилися саме над цим питанням. Натомість із усіх сторін лунають радикальні заяви, які вирішенню проблем не те, що не сприяють, а навпаки, загострюють їх. Як можна заборонити партію, яка має найбільшу кількість депутатів, обраних за мажоритарною системою? Якщо це робити, то слід зазначити: демократії в Україні немає! А це, повірте, нікому зараз не вигідно.

– Закарпаття чи не єдина область у країні, де не допустили кровопролиття під час активних протистоянь. Натомість в інших регіонах є загиблі. Як вважаєте, українці зможуть дізнатися прізвища людей, які допустили це?

– Що стосується Закарпаття, то ми вкотре довели, що є дуже толерантними. У нас менталітет європейський, тому й кров не пролилася, і революційні події пройшли порівняно м’яко. Я намагався зробити все від мене залежне, щоб не допустити кровопролиття на Закарпатті в період політичного загострення. Я пішов на діалог із протестувальниками, і нам удалося вийти з кризової ситуації без жертв.

Щодо подій у Києві – то це питання відкрите: всі хочуть знати, хто давав команду, віддавав накази? Повірте, це зробити можна. На Майдані залишилося багато гільз від куль, якщо зробити їхню балістику, то можна дізнатися, з яких рушниць вони були випущені. А потім визначити власників зброї. Але цього не зробили. Знаєте, з чого почалася Помаранчева революція? З інформації, що Україна продає протиракетні комплекси «Кольчуга» африканським країнам. Після цього прокотилися мітинги «Україна без Кучми», далі – власне «помаранчеві» акції. А як усе закінчилося? Певні люди зробили аналіз і з’ясували: ніхто ніякі «Кольчуги» нікуди не продавав. Те саме стосується цієї ситуації. Якщо влада зацікавлена дізнатися прізвища тих, хто стріляв, повірте, це можна зробити.
«Нині нормально проводити кампанію можуть лише провладні кандидати»

– Кандидатами в Президенти є чимало «регіоналів»: Тігіпко, Добкін, Бойко. Хіба може ПР об’єднати своїх прихильників на сході, коли нема єдиного лідера?

– У нас меншість підкоряється більшості. І з’їзд партії вирішив: балотується Добкін. Але мусимо визнати – нас пробують розколоти. Зрештою, ПР – це та політична сила, яка перемагала на трьох останніх парламентських виборах. Тому з’являються кандидати, які йдуть на вибори, незважаючи на партію.

– Ви забезпечуєте кампанію Добкіна на Закарпатті. Але поки вона не надто активна. Чому?

– Ви бачите, що Михайло Добкін навіть по регіонах у рамках передвиборчого туру не може їздити. У Херсоні його літак не пускають в аеропорт, на телебаченні в Києві його обливають «зеленкою». Хіба в демократичному світі це можливо? Так кампанія і проходить. Але нині нормально проводити її можуть лише провладні кандидати.

– Чи вдалося партії зберегти структуру?

– Так, ми зберегли багато партійців. Звісно, пішло чимало керівників, їм шукаємо заміну. Нам слід пережити складний етап. Це природнє очищення. Керівництво ПР зробило чимало помилок, ми це усвідомлюємо й беремо на себе відповідальність.
«Оцінити мою роботу на посаді керівника області можуть лише краяни»

– Оглядаючись на зроблене на посаді голови ОДА, скажіть, чи вдалося втілити задумане?

– Насправді вдалося зробити багато. Так, ми перша область, яка позбулася всіх отрутохімікатів, що сприятиме в майбутньому розвитку туризму. Закарпаття перейшло на автономне опалення, люди тепер платять тільки за те, що споживають. У лікарнях обласного підпорядкування було безкоштовне лікування. Цього вдалося досягнути, але оцінювати повинен не я, а самі закарпатці. Що не вийшло? Можна згадати, що ми так і не добудували перинатальний центр. Для області, де найбільший приріст населення в країні, він вкрай необхідний. Сподіваюся, цей проект завершить нова влада.

– Маємо нового керівника області, що на нього чекає?

– Я буду коректним у оцінці роботи нового губернатора: у нього є команда, з якою прийшов до влади. Доля очільника краю нині складна, бо він залежить від центральних органів влади в Києві. Не випадково на Майдані закликали до децентралізації влади. Досить важко, коли керівництво на місцях не має коштів. Закарпаттю, здається, заблокували в Держказначействі 250 млн грн. А працювати ж якось треба. Тому я йому не заздрю.

– Один із факторів децентралізації влади – виборність губернатора. Як ставитеся до цього?

– Така позиція зміцнює регіональну владу, але ослаблює центральну. Моя думка – слід обирати депутатів у раду, хай вони створюють більшість, а вже більшість обирає виконком. І останній керує. У ВР є законопроекти про децентралізацію, які це пропонують.
«Своє оточення не звинувачую. Це їхнє право – йти до нової влади»

– Як останні події позначилися на вашому оточенні? Ви тепер знаєте, хто дійсно вас підтримує, а хто, просто кажучи, зрадник…

– Важко сказати. Є, наприклад, «номенклатурники», їх цікавить тільки те, аби мати посаду. Вони є всюди. Хтось пішов, а хтось ні. Але варто розуміти, що багато хто просто не може бути в опозиції, тому залишився при владі. Я їх не звинувачую, просто розумію.

– Як гадаєте, що найбільше хвилює зараз закарпатців?

– У період політичної та економічної кризи в людей виникає багато тривог. Краянам потрібна робота з відповідною оплатою, щоб годувати родини, одягатися, вчити дітей, оздоровлюватися й багато іншого. Наразі ситуація з економікою дуже непевна. Враховуючи, що ми прикордонна область, то в нас багато економічних зв’язків із Європою. А зростання курсу євро дуже боляче б’є по краянах. Так само, як і ціни на пальне, продукти харчування. Звісно, хвилюють закарпатців і ті події, які відбуваються на сході України, стосунки з сусідами та президентські вибори. Ми ж не можемо бути повністю аполітичними.

– І насамкінець: чи можливо вести нормальну передвиборчу кампанію в таких умовах?

– Складно. Ми проходили не одні вибори, і таких важких ще не було. Не пригадую, аби кандидатів у Президенти привселюдно били та погрожували їм. І все ж сподіваюся, що вибори відбудуться. Зрештою, легітимізація влади має допомогти вийти з кризи.

Загалом сьогодні складна ситуація в державі, і нам треба бути в цей важкий час разом. Бути більш солідарними щодо будівництва кращого майбутнього для своєї країни й народу. Нас не слід вирізняти за політичними чи релігійними поглядами. Ми відповідальні за долю країни та свого рідного краю перед своїми дітьми, онуками, батьками.

Дмитро ГОНЧАР, "Закарпатська правда"