ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Олександр Шеба : "В Ужгороді роздали все, навіть те, чого неможна"

    23 вересня 2020 середа
    Головний архітектор міста Ужгород Олександр Шеба

    Сергій Ратушняк, якому ужгородці на вибочих дільницях 31 жовтня сказали рішуче «фе» за «господарювання» у місті протягом останніх чотирьох років, знову волає, апелюючи мало не до Господа Бога, мовляв, обласний центр захопили й хочуть знищити...


    Начальник управління ар­хітектури й містобудування, головний архітектор Ужгорода Олександр Шеба охарактеризував ситуацію в обласному центрі коротко: суцільна містобу­дівельна катастрофа. І розповів деталі.

    — По-перше, всі резервні території, які були передбачені Генпланом Ужгорода для розвитку, — в районі вулиці Загорської, Радванського кар'єру – розділено на шматки по 6-8 соток і роздано. І тепер, у разі потреби розміщення якогось потужного об'єкту, скажі­мо, лікарні, підприємства, великого торгово-розважального комплексу - зробити це ніде. Всі говоримо про необхідність залучення інвесторів, але їм уже нема на що приходити.

    – Які проблеми найбільш гострі?

    – Їх багато, але за терміна­ми - будівництво торгово-розва­жального центру на площі Богдана Хмельницького. Об'єкт спроекто­ваний із порушенням безлічі зе­мельних і містобудівельних норм, не витримані ні так звані червоні лінії, ні інші вимоги державних норм і стандартів.

    У разі будівництва ми б мали траспортний колапс, який проти нинішніх заторів у районі площі й транспортного мосту – про­сто "квіточки". Адже тут дуже складна транспортна розв'язка, перетинаються 5 напрямків руху. Тим більше, що місто запланувало реконструкцію мосту з розширен­ням на одну смугу й перенесення пішохідного потоку на цій ділянці на новий міст, який мав би бути від площі біля медфаку й уперся б якраз у торговий комплекс.

    Міський голова Віктор Погорєлов проводив численні зустрічі з мешканцями цього мікрорайону і в ході передвиборчої агітації дав обіцянку, що докладе всіх зусиль, аби цього центру тут не було. Ви­хід один – переконати забудовни­ків і спробувати перенести центр на іншу, більш прийнятну ділянку.

    – Яким заплановано цей торгово-розважальний комп­лекс?

    – Будівля мала бути майже на розмір усієї ділянки. Площа одного поверху – більше 6 тисяч квадратних метрів, а загальна, на 4 поверхах – понад 22 тисячі. Пе­редбачено підземний паркінг, але тільки на 190 машин, хоча для та­кого об'єкту, за містобудівельними нормами, мав бути паркінг більш ніж на 2 тисячі автомобілів. Відтак усі авто стояли б на довколишніх вулицях і тротуарах.

    – Наскільки такі об'єкти по­трібні Ужгороду?

    – Вважаю, потрібні, але не на цьому місці - тут він був би не ви­гідний навіть самим забудовникам. Для такого комплексу необхідно близько 1,5 га і не на роздоріжжі транспортних потоків.

    – Як далеко зайшло зі спо­рудженням цього об'єкту?

    – Надзвичайно далеко – про­ект погоджений міською архітекту­рою, нині перебуває на експертизі, у забудовників уже є Дозвіл на підготовчі роботи. Зокрема, це включає демонтаж улюбленого ужгородцями дитячого майданчика "Рошен", знищення дерев, які там ще збереглися, й зняття верхнього шару грунту, - тобто повну лікві­дацію скверу.

    Забудовники вже збиралися демонтувати дитячий майданчик і перенести у сквер поблизу площі Дружби Народів. Ми призупинили це до вирішення питання й будемо на­магатися зупинити спорудження.

    – Який механізм - справа розглядатиметься у суді?

    – Поки що намагаємося пере­конати забудовників. Адже судова тяганина не вигідна ні їм, ні місту. Хоча допущено більш ніж достат­ньо порушень, аби йти і до суду.

    – Очевидно, це не єдиний головний біль для вже нової міської влади?

    – На жаль. Маємо попере­дню інформацію, що майже всі внутрішньоквартальні території в житлових зонах роздані близьким до попередньої влади підприємцям для зведення багатоповерхівок...

    – Хіба ж нині вигідно зво­дити багатоповерхівки? Невже люди аж так поспішають купу­вати квартири?

    – Звичайно, цей бізнес уже не такий вигідний, як до кризи, але коли є можливість отримати ді­лянку, то хіба хтось відмовиться? А як була нагода продати землю, то хіба попереднє керівництво міста не прагнуло її використати?

    Однак будь-яка забудова внутрішньоквартальних територій призведе до проблем - не тільки містобудівельних, а й соціальних. Адже це означає ліквідацію ди­тячих майданчиків, вирубування дерев і, як наслідок, погіршення житлових умов та надзвичайне обурення мешканців. Також ко­мунальні мережі розраховані на певну кількість населення, а якщо будуть додаткові споруди, вони не витримуватимуть навантаження.

    "Проблема не тільки нової влади, а біда всіхужгородців"

    – По всьому місту виросли нові будки, які гордо іменуються малими архітектурними фор­мами (МАФи). Звісно, не такі потворні, як колись пластикові кіоски, але, виходить, знову пере­творення всього міста на базар?

    – Мабуть, це моя карма – у 2000-2001 роках ми переймали­ся очищенням міста від старих металевих павільйонів, які ви­готовляв "Турбогаз", нині треба позбуватися нових. МАФи повинні встановлюватися тільки з огляду на детальне планування й забез­печення потреб мікрорайонів. А насправді продукували нові ба­зарні ряди. Наприклад, тільки на площі Шандора Петефі планували встановити близько 10 МАФів.

    Інший кричущий факт - будки біля пішохідного мосту. Вони вста­новлені навіть усупереч рішенню міськвиконкому 2008 року, що на примостовій території не має бути торгівлі, підписаному самим Ратушняком.

    – Багато років на слуху й забудова площі Народної та спо­рудження будівлі Нацбанку.

    – Коли це питання постало, 2005-го року, я, будучи головним архітектором міста, у своєму висновку написав, що годиться зро­бити історичний аналіз, чи плану­вав будівлю автор площі, архітек­тор Антонів Курупка, і якщо так, то яку. Для цього треба було подати запит до Празького історичного музею - там є підрозділ, який за­ймається історією Підкарпатської Русі. Також у висновку я зазначив, що спорудження можливе тільки у разі міжнародного конкурсу на проектування цієї будівлі. Якось тишком-нишком мій висновок зник - у земельних документах я його вже не бачу.
    Наразі містобудівельні ради - і міська, й обласна - не дали чіткої відповіді, чи варто будувати, чи ні. Моя особиста думка, що це нині не на часі.

    – А "футбольне поле", як називають площу перед будівлею обласної влади? Адже теж були проекти її якось забудувати?

    - Це через те, що років 7-8 тому, коли робився проект рекон­струкції площі, але його не за­вершили, передбачалося партерне озеленення - і треба його втілити. Про забудову мова йти не може.

    – Під забудову мав піти і єдиний уже в місті Боздоський парк. Яка ситуація?

    - Триває ревізія. На щастя, проекти тотальної забудови на цій території допоки не реалізовані, облаштували лише два невеликі ресторани. Ще є можливість збе­регти парк.

    – Натомість Підзамкового парку уже майже не існує. До речі, що за фундамент, який майже впритул наблизився до території тепер уже колишнього басейну "Спартак"? Схоже на основу багатоповерхівки.

    – Коли парк був на балансі Інституту інформатики, тут плану­вали тир - споруда напівпідземна, одноповерхова. І вона нормально вписувалася в контекст вико­ристання парку. Однак, судячи з нинішнього стану, рішення було змінене і втілювався якийсь інший задум. Цей об'єкт належить до тих, щодо яких ще шукаємо по­вну інформацію. Додам, що саму чашу басейну, як з'ясувалося, таки продали - на черговому таємному аукціоні наприкінці вересня.

    – Завжди при зміні влади люди бояться: прийдуть, від­беруть землю... Чи справді буде тотальний перегляд власності?

    – Варто боятися лише тим, хто дістав ділянки незаконно - наділи, що входять у якісь захисні, санітар­ні зони, де державні норми і стан­дарти не дозволяють певні види будівництва. У таких випадках влада вимушена буде втручатися й ухвалювати рішення, адже за­вжди краще виправити проблему на папері, аніж коли вже зведено будівлю.

    – Попередня міська рада під завісу своєї каденції ухвалила рі­шення повернути людям кошти, які збирали на розвиток інфра­структури, коли виділяли ді­лянки. Як це можливо зробити?

    – Новообрані депутати на се­сії вже скасували це рішення, бо, з огляду на отриманий у спадок від попередників загальний стан міського бюджету, це удар нижче пояса. Розумію людей, яких зму­шували платити, а взамін нічого не робили. Проте якби ці гроші збирали в якийсь фонд і витрачали на обумовлені цілі, то місто могло б прозвітувати, а так кошти йшли ку­дись у загальну "прірву". Очевид­но, буде проведено комплексний аудит діяльності попередньої мерії і на його основі ухвалюватимуться рішення. На жаль, наслідки госпо­дарювання Ратушняка є не тільки проблемою нової міської влади - це насамперед біда ужгородців.

    – Що можете сказати щодо нового проспекту - Легоцького?

    - Це не проспект, бо таке поняття передбачає певні пара­метри, яких вулиця Легоцького не витримує. Наприклад, немає можливості розмістити там зелену роздільну смуту між напрямками руху тощо. Благоустрій, хай і яки­хось 100 метрів, - це чудово, однак там же заплановано й забудову багатоповерхівками зелених зон, які безпосередньо примикають до пішохідних доріжок. Територію віддано комерційній фірмі. Тому позитив від упорядкування було б згодом зведено нанівець. Ця про­блема не настільки кричуща, як на площі Б. Хмельницького, але теж доведеться її вирішувати і, воче­видь, домовлятися з власниками.

    – Остання каденція Ратуш­няка запам'ятається ліквідацією базару на площі Корятовича. Але, зітхають ужгородці, - звіль­нили для кого і для чого...

    – Те, що звільнили, – дуже добре. Планувалося це й за по­передньої каденції Погорєлова, але завадили політичні опоненти. Згодом, уже прийшовши до влади, вони зробили те, що ми планували, однак уже з вигодою для себе. Нині там багато клопоту з упорядкуван­ням, забудовою ділянок, де старі будинки майже розвалилися.

    – Є сподівання, що площу Хмельницького ще вдасться врятувати. А що робити з таки­ми об'єктами, як "Леон" - тор­говий центр, зведений як кілок у серці другої історичної частини міста – площі Ш. Петефі?

    – Великий італійський архі­тектор часів Ренесансу Леон Батіста Альберті дуже влучно відзначив: архітектор повинен дуже серйозно ставитися до своїх робіт, бо його помилки нагадуватимуть про себе нащадкам століттями. І "Леон" – один із таких прикладів. Гонитва за прибутком з квадратного метра призвела до таких наслідків.

    – Тривалий час навпроти готелю "Закарпаття" обгоро­джена під будівництво територія скверика рясніла протестними гаслами. Яка доля цієї зеленої зони?

    – За моєю інформацією, поряд із магазином "Ювілейний" було заплановане (з порушенням норм) будівництво, і єдине, завдяки чому ця споруда ще не стоїть, – прин­ципова позиція мешканців приле­глих будинків, які перешкоджали зведенню. Це ілюстрація того, що майже всі прибудинкові території попередня міська влада роздала підприємцям.

    – Під час попередньої ка­денції Віктора Погорєлова було споруджено новий залізничний вокзал. Однак плани рекон­струкції тамтешньої площі так і залишилися планами. Чи будуть вони реалізовані?

    – Так, міська влада тоді змогла використати потужні фінансові ресурси держави й забезпечити Ужгород вокзалом. А щодо пло­щі, то був російський інвестор, який розробив документацію, ви­куповував земельні ділянки, але, мабуть, через кризу, це питання загальмувало. Шукатимемо вихід, оновлюватимемо стосунки з інвес­тором, можливо, знайдемо інших, бо площа нині тільки тимчасово облаштована й справді не відповідає вокзалу, поряд із яким міститься.

    – Що буде з такими знакови­ми об'єктами, як Ужгородський замок, собори, обласний театр?

    – Театр – серйозна проблема, бо, хоч детальної інформації на­разі не маю, відомо, що земля між драмтеатром і вулицею Толстого продана з аукціону під забудову. До того ж – ділянки різного розміру і мають різних власників. Навіть не уявляю, до чого може призвести така забудова.
    Що ж до соборів і замку, то, на щастя, довкола них не було віль­них ділянок, тому й не наробили біди. Інше питання, що потрібні ремонтно-реставраційні роботи, благоустрій прилеглої території.

    – Ужгороду треба розви­ватися. Але як? За рахунок лісу з боку словацького кордону абощо?

    – На мій погляд, усі зелені насадження в межах і околицях Ужгорода треба зберегти, бо це наші "легені", а місто дуже по­терпає від забруднення, особливо транспортом. Щодо аеропорту, то важко зрозуміти не тільки логіку попередньої міської ради, яка ви­діляла поряд із ним ділянки, а й логіку людей, які їх отримували. Як можна жити майже під злітною смугою?

    А стосовно розвитку, будемо робити тотальну ревізію: що виді­ляли, де, на основі чого. Вважаю, що слід насамперед відновити нор­ми Генерального плану – оскільки він із часу ухвалення у 2004 році брутально порушений. Треба вне­сти корективи, ще раз затвердити Генплан на сесії міської ради, а відтак дотримуватися його – так вимагає законодавство та й, урешті, здоровий глузд.

    Слід працювати з владою Ужгородського району, з власни­ками ділянок, адже є й закон про вилучення (з компенсацією) для суспільних потреб. Альтернативи немає – Ужгород повинен розви­ватися, а ми, як міська влада, маємо шукати шляхи і можливості, як це робити.

    Лариса Подоляк, ЗІА"Простір"

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору