Особливості фінансової допомоги угорцям Закарпаття від матірної держави

Друга річниця благодійного фонду «Егана Еде» позначена черговими фінансовими траншами для закарпатців і відкриттям кримінальної справи проти фонду з боку силових структур. У крайових ЗМІ свого часу писали про особливості цієї акції на Закарпатті, яка проводиться за кошти платників податків Угорщини.
За словами засновників, мета фонду – економічний розвиток області, створення можливостей для людей працювати і організовувати нові робочі місця вдома. У першу чергу, як показує практика, допомога спрямовується на розвиток сільського господарства, становлення фермерства. Але два роки – це ще й нагода обговорити економічну й соціальну ефективність проекту. З приводу діяльності фонду своя точка зору склалася в Олександра Омельченка – багаторічного керівника соціальних та благодійних проектів. За цей час він набув досвіду співпраці з партнерами з Польщі, Голландії, тієї ж Угорщини. Тож проблеми соціальних проектів він знає зсередини.

ФЕРМЕРУ ВИГІДНІШЕ ПРОДАТИ ЗА КОРДОНОМ СВОЮ ПРАЦЮ, НІЖ ВИРОЩЕНІ ВДОМА ОГІРКИ

Пане Олександре, чому вас зацікавив проект «Еган Еде»?

– Я від самого початку спостерігаю за ним і можу сказати, що фонд навряд чи досягне своєї мети, якщо не підкоригує підхід у наданні допомоги. Зараз в експертному середовищі йдуть розмови про те, чи змінить програма становище на селі, чи все залишиться, як було. Ми не можемо впливати ні на кого. Але пояснити, як у всьому світі допомагають селу і як це робиться у нас, можемо. А хто правий – покаже час, бо це найчесніший суддя, і його обманути неможливо.

Надавши кошти, фонд уже досяг певної мети. А далі все залежить від самих селян. Хіба не так?

– Кінцева мета проекту – не просто дати грошову допомогу, а змінити економічну й соціальну ситуацію, створити умови для того, щоб закарпатський фермер і підприємець залишався вдома, а не втікав на заробітки в Європу. Але тактика надання допомоги, на жаль, помилкова. Від того, що селянин внаслідок допомоги виростить не тонну, а 20 тонн огірків, його становище не покращиться. Уявіть собі базар, де стоять 10 фермерів із огірками й продають їх за певну ціну. Аж раптом на ринок вийшло сто фермерів, які отримали під вирощування трактори та інші засоби. І це в умовах, коли всі консервні заводи «лягли», коли вивезти продукцію на експорт неможливо, бо Росія під санкціями, а на західному ринку жорстка конкуренція. Там своїх огірків вдосталь, хіба що робочих рук замало. Неважко передбачити, що відбувається, – ціни падають, у результаті овочівники залишаються в програші. Так і відбувалося реально, коли ранні тепличні огірки неможливо було продати й за три гривні. Що в такому випадку робитиме фермер? Продавати свою фізичну працю за кордоном, бо на неї є високооплачуваний (порівняно з огірковими доходами) попит.

Тобто фонд Егана зайшов не з того кінця? Треба було подумати про реалізацію продукції?

– Причому треба дуже добре подумати, перш ніж починати проект. У всьому світі це найбільша проблема й для фермера, й для уряду. Тут кожна країна робить дотації, програми допомоги в залежності від можливостей бюджету. Сам фермер це не може вирішити – тут має бути держава, яка створює цілий ланцюг від поля до магазину, кооперативи на селі, які мають холодильники чи цілі виробництва, потім лабораторії для аналізу й сертифікації, зрештою торгова палата допомагає продати за кордон вирощену продукцію. Зараз українські та угорські аграрії йдуть в Азію, в основному в Китай. Знаю виробника консервованих огірків, котрий відправляв їх у Росію, тепер через санкції робить їх у Росії і відправляє в Китай, бо в РФ падають доходи людей. Тут ситуація міняється щороку, і треба бути готовим до конкуренції.

Я постійно писав, що треба робити консервний завод, як в Австрії. Але ніхто не взяв на себе відповідальність інвестувати в нього. Були розмови про розташування його в смт Вишково, але далі справа не пішла.

ФОНД «ЕГАНА ЕДЕ» НЕ ВРАХУВАВ НІ ЛАНДШАФТУ, НІ ЕКОНОМІЧНИХ ТРАДИЦІЙ ЗАКАРПАТТЯ

На підтвердження можу згадати ситуацію у Виноградові. Рік був надзвичайно урожайний, власник найбільшого в області персикового саду, який отримав допомогу від фонду Егана, опинився в такому програші, що його сім’я змушена шукати роботу на підприємстві, хоча досі такої необхідності не було. Фермер, звичайно, вдячний за виділені 5 тисяч євро, але якби представники фонду врахували його думку, то допомога була б справді ефективною. Принаймні, так він вважає.

– На жаль, фонд прийшов на Закарпаття, не вивчивши ситуацію ні з конкурентним полем, ні з тенденціями, які кардинально змінилися після 2014-го, ні з географічними особливостями. Адже край має рівнинні, гірські й передгірські райони. Тому ніхто не знає, скільки, де і яких треба тракторів. На наші ґрунти китайські трактори не дуже підходять. А середні й великі потрібні на рівнинне село з достатньою кількістю землі.

Недоліки проекту позначилися й у сфері тваринництва. У нас немає жодного племінного репродуктора по бурій карпатській корові. А тим часом наші родини, в кого є корови, скаржаться, що на зборах їм пропонують писати проект на теплиці. Така область, як Закарпатська, вимагає індивідуального підходу в кожному селі. Слід враховувати якість ґрунту, кліматичні особливості, врешті, аграрні традиції, адже навіть якщо всі інші умови однакові, буває, що одне село займається теплицями, а інше поряд схильне до виноградарства.

Наочний приклад – Великі Ком’яти, які півстоліття спеціалізуються на тепличних господарствах і Шаланки – один із центрів виноробства.

Приклад із садами. На жаль, ті, хто агітує закладати їх, не усвідомлюють, що не можна робити цього без аналізу, підготовки землі упродовж 2 – 3 років і консультацій агронома з багаторічних насаджень. Коли чую, що люди в липні отримують рішення про допомогу, а після збору кукурудзи садять сад, то не знаю, що й сказати. Там і мови не може бути про прибутки. Навіть теоретично. Адже технологічно на 2 – 4 гектарах не можна зробити того, що роблять у великих садах.

Проте фермери приймають цю допомогу і виконують вимоги проекту…

– Тому що вони не мають фахової консультації. Нещодавно Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (FAO) проводила опитування серед молодих фермерів щодо проблем, які виникають при започаткуванні бізнесу. Більшість найпершою серед них назвала не податки, не відсутність початкового капіталу, навіть не корупцію, а відсутність фахових консультацій! Відсутність знань!

У Європі між фермером і наукою (це не лише університети, а й виробники насіння чи засобів захисту) вже сотні років задіяні дорадчі служби. На жаль, Угорщина не має позитивного досвіду порівняно з поляками чи німцями. У названих країнах є установи, де працюють агрономи, ветеринарні лікарі, економісти, юристи. Там є зал для навчань, готель, лабораторії, техніка та поля для випробовування. Зайдіть на сайт www.podrb.pl і переконайтеся.

Але головне, що все це фінансується на 70 – 80% із бюджету, і кожний злотий у Польщі, витрачений на навчання, приносить у бюджет 2 – 3 злоті. Щось таке було в угорському Уйферертові, але зараз ці приміщення практично порожні, й працює лише лабораторія і холодильник для яблук.

У Європі не фермер іде до радника, а радник до фермера. Всі проекти та документи останній складає спільно з першим і відправляє на пошту. В Європі не дозволяється контакт між отримувачем та надавачем допомоги, бо це може призвести до корупції.

На жаль, такої опікунської структури не створив фонд «Егана Еде», хоча в Угорщині знову стали фінансувати навчальні програми і, скажімо, без проходження курсів не можна здати огірки на завод. По суті, сільськогосподарська програма фонду є не економічною, а соціальною. У неї немає конкретних цілей – виготовлення продукції чи створення робочих місць. Вона не передбачає навчання фермерів, як у Європі.

Сам процес подання заявок через інтернет, а потім особисто, незрозумілий. При штатному розписі 40 – 50 чоловік треба, щоб радники йшли в село й допомагали – писати проекти й отримувати прибуток. Але цього ніхто не робить.

Висновок. Програма є соціальною, що передбачає однаковий розподіл коштів на теплиці, сади й трактори. Писали цю програму не спеціалісти з сільського господарства…

ПРО ЯКУ ДЕРЖПОЛІТИКУ МОЖНА ГОВОРИТИ, ЯКЩО УКРАЇНА НЕ МАЄ МІНІСТРА ГАЛУЗІ?

Чи може в цьому плані бути прикладом правильного застосування проекту ваш дорадчий центр «Терра Деі»?

– Є велика різниця між масштабним проектом угорців і роботою нашої служби. Тому що вона стосувалася 6 – 8 сімей на кожен рік. Скажімо, це не загрожувало перевиробництвом якоїсь культури, не кажучи вже про те, що наші спеціалісти консультували весь процес, допомагали знайти шляхи збуту.

В нашому проекті «Зелений дім» за кожною теплицею був закріплений агроном, який вчив вирощувати овочі. Тому що голландці й усі європейці роблять у себе по шаблону – спочатку людину треба навчити, дати можливість за­робляти й допомагати перші 2 – 3 роки, а фактично, весь період.

«Зелений дім» був і сільськогосподарським, і соціальним. Але це не по нашій вині. Голландці не хотіли фінансувати навчання на селі, але давали гроші на соціальні проекти. Тому я написав проект-мікс, який є і соціальним, і аграрним, щоб можна профінансувати послуги спеціалістів. Інакше треба було закривати фонд. Такий досвід не всі зможуть повторити, і не треба.

Чи допомагає Україна селу?

– Про це легко говорити, тому що відповісти можна коротко. Про яку державну політику можна казати, якщо міністра галузі немає вже декілька років? Дотації дають, в основному, холдингам або ж фермерам так, що отримати їх майже неможливо. Втім, є поодинокі позитивні приклади. Зокрема 23 травня у Львові за участю дорадчої служби та обласної адміністрації підписано меморандум із урядом Канади про створення кооперативного молокопереробного заводу. Проект забезпечить збут продукції, прибутки людям, і вони будуть власниками заводу. Так, як це робиться в усій Європі.

Василь ГОРВАТ