ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Останній командир закарпатського «Соколу» Юрій Стеблюк розповів про минуле й майбутнє міліцейського спецназу

    19 лютого 2019 вівторок
    Картинка користувача oneratobe.
    Спецпідрозділ міліції «Сокіл» завжди був грозою для бандитів

    Кремезні «соколята» в захисній уніформі й масках на обличчях уже самою своєю появою наводили справжній жах на «круту» публіку в неспокійні 90-ті, коли в Україні правив бал рекет...

    Спецпідрозділ міліції «Сокіл» завжди був грозою для бандитів. Кремезні «соколята» в захисній уніформі й масках на обличчях уже самою своєю появою наводили справжній жах на «круту» публіку в неспокійні 90-ті, коли в Україні правив бал рекет. Сьогодні вже немає ні самого УБОЗу, ні його грізного спецпідрозділу. На основі колишніх міліцейських «Сокола» й «Беркута» буде сформовано КОРД – корпус оперативно-раптової дії Національної поліції. Про минуле й майбутнє міліцейського спецназу – наша розмова з останнім командиром закарпатського «Сокола», 44-річним полковником поліції Юрієм СТЕБЛЮКОМ.

    - Юрію Юрійовичу, як Ви опинилися в міліції? Родичі ваші там служили?

    - Служили, але вже після мене. Сестра працювала в міліції, нині вона вже на пенсії. Нині мій старший син, Юрій, який спершу працював в Ужгородській міліції, служить в новій патрульній поліції. Молодший син, Василь, навчається на 3-му курсі Львівського державного університету внутрішніх справ. Буде слідчим. Обидва сини спортсмени, кандидати в майстри спорту з дзюдо, були призерами міжнародних змагань.

    Я ж опинився в міліції за покликанням душі й серця. Завжди мріяв бути в погонах і боротися за справедливість. Пішов у Радянську армію. Демобілізувався в травні 1991 року, а вже 20 серпня був наказ про призначення мене міліціонером патрульно-постової служби Рахівської міліції. Починав я службу в званні старшини.

    Командиром «Сокола» мене призначили наприкінці 2003 року. У «Соколі» я був аж до розформування спецпідрозділу і всього Управління по боротьбі з організованою злочинністю на початку 2015 року.

    - Спецпідрозділ «Сокіл» за ці роки пройшов кілька реформ. Вас то збільшували, то зменшували. Але основне ваше завдання не мінялося – затримання бандитів. Які спецоперації найбільше запам’яталися за ці роки? - Справді, спершу нас було 18 чоловіків, а в 2010-му стало лиш 10. По всій Західній Україні, де маленькі області, чисельність спецпідрозділу зменшили. Загалом станом на початок 2015 року, коли розпустили УБОЗ, чисельність спецпідрозділу «Сокіл» в Україні складала лише 404 бійців. Але ми завжди протидіяли бандитизму, затримували озброєних злочинців. Що найбільше запам’яталося за ці роки? Багато було цікавого. Наркотрафіки ми знешкоджували, бандитів-«гастролерів» із Закавказзя брали. Зброю вилучали, гранати. Коли брали чеченських рекетирів у Мукачівському ресторані, то переодягнулися в лікарів «швидкої допомоги» і розіграли сценарій, що одному з відвідувачів стало погано. Коли скрутили ватажка банди, то знайшли в нього у кишені гранату й пістолет із зведеним курком. У Чопі затримували наркоторговця і він, тікаючи, спробував наїхати мотоциклом на нашого бійця. Довелося на ходу вибивати його з сідла… Один із наших хлопців тоді кілька годин пролежав у багажнику машини, інші стояли замасковані в озері, аби не привернути уваги бандитів. «Прокол» вийшов, коли ми брали 6 років тому наркоторговця у Воловецькому районі. Його самого ми швидко скрутили, але його подружка миттєво розбила пляшку з-під горілки й полоснула нею нашого бійця. Цілила в серце, але він встиг зреагувати, й «розочка» лише прорізала уніформу й поранила руку…

    - Затримання бандитів бійцями спецпідрозділу зі сторони виглядає дуже ефектно, особливо в кіно: стрілянина, всім лежати, руки за голову… А як воно насправді?

    - Доводиться дуже ретельно планувати кожну спецоперацію, до деталей. Головне не тільки затримати без стрілянини озброєного злочинця, а й щоб сторонні люди при цьому не постраждали. Кожну операцію ми розробляємо разом із операми. Буває, вони рік вистежують злочинця чи злочинну групу, а саме затримання триває лічені хвилини. Затримання й наручники на руках бандита – це лише кульмінація, завершальна фаза клопіткої й тривалої роботи цілого колективу. Однак не все вдається прорахувати, трапляються й непередбачені ситуації, як у тій історії з подружкою наркоділка…

    - Про своїх хлопців розкажіть. Хто з них був найкращим?

    - Виділяти когось було б некоректно. У нас в «Соколі» завжди був достойний, бойовий колектив. За кожного хлопця можна згадати тільки хороше. Сила нашого спецпідрозділу в тому, що він завжди був монолітним, як одне ціле. Спецпідрозділ ефективно діє лише тоді, коли кожен боєць відчуває надійне плече товариша. Коли він знає, що його не кинуть в біді й закриють своїм тілом. Бо один боєць, навіть добре тренований, нічого не вирішує. Має бути надійний згуртований колектив. Це показали події на сході, коли всі наші бійці, 10 чоловік, одними з перших записалися в зону АТО. Ніхто не ховався, не «косив» по лікарняних. Поїхали добровольцями навіть ті, хто має по троє дітей. Хоча закон звільняв їх від участі в бойових діях…

    -А вам особисто де довелось побувати?

    - Ми першими із закарпатської міліції заїхали у звільнений від ворога Артемівськ. А далі цілий рік їздили в зону АТО «вахтовим методом»: місяць там – місяць вдома. Кожен із наших бійців був у зоні АТО щонайменше 5 разів. «Чистими» я був у зоні бойових дій більше півроку. Окрім Артемівська, пройшов із хлопцями Дзержинськ, Маріуполь, Дебальцево, Вуглегірськ. Спершу ми їздили дві ротації на схід із нашими хлопцями з УМВС. А потім міністерство сформувало зведений загін «Сокола», і ми були з ними.

    - Якщо зведений загін міліції більше задіювався до патрулювання на блокпостах, то вас залучали й до так званих зачисток, рейдів у тил ворога, затримань озброєних сепаратистів. Були ризиковані моменти?

    - На жаль, один боєць, працівник «Сокола» з Маріуполя загинув від рук сепаратистів. Ще четверо були поранені, двоє з них досі лікуються. Вдова загиблого минулоріч приїжджала на Закарпаття відпочити з дитиною на запрошення нашого начальника управління Сергія Князєва.

    - Загиблий боєць «Сокола» був його тілоохоронцем і водієм…

    -Так.

    - Знаю, що ви помстилися – знайшли вбивцю колеги…

    - Так, ми його вислідили, але під час затримання він застрелився. Хоча ми планували взяти його живим, аби постав перед справедливим судом. До речі, цей злочинець виявився миршавим з виду, майже підлітком, який переодягався в жіночий одяг… Але цей хлопчак, сам родом із Маріуполя, був добре тренованим диверсантом. Вони підірвали міст, де загинули люди. А коли їх зупинили на дорозі наші хлопці для перевірки документів, то вони холоднокровно розстріляли з автомата бійців «Сокола». А потім він добив і свого товариша, якого ми поранили…

    - У кривавих подіях в Мукачеві з «Правим сектором» ви участі не брали?

    -Ні, наших бійців до спецоперації не задіювали, бо майже весь «Сокіл» тоді був на сході.

    - Яким ви бачите майбутнє «Сокола»?

    - На жаль, його вже нема, і в такому вигляді вже й не буде. На базі «Сокола» наразі створено відділ швидкого реагування поліції. А в майбутньому Національна поліція матиме спецпідрозділ на зразок американського – Корпус оперативно-раптової дії. На Закарпатті КОРД налічуватиме близько сорока бійців. До нього увійдуть бійці колишніх міліцейських спецпідрозділів «Беркута», «Сокола» та «Грифона». Також набиратимуть і фізично підготовлену молодь з нової патрульної поліції. Але все це ще на етапі створення.

    - Кажуть, на кандидатів у КОРД чекають серйозні фізичні випробування. Тест Купера, який здають спецпризначенці в США, проходять лише сім відсотків претендентів…

    - Сам тест Купера справді складний, але перед тим, як його виконувати, треба ще пробігти 2 км. 800 метрів за 12 хвилин і підтягнутися 18 разів на перекладині… А далі вже сам тест Купера: 10 разів віджатися від землі, стільки ж разів «качати» прес і робити так звану «ножку». І все це робити в 4 заходи за 3 хвилини 20 секунд часу… Справді, це під силу небагатьом.

    - І коли на наших хлопців чекає цей тест Купера?

    - Попередньо заплановано на березень. Відібрані кандидати поїдуть на так звані 5-денні курси виживання у Київ. Наразі відбір уже пройшли Київська, Одеська, Харківська області та місто Київ.

    - Ви себе бачите в КОРДІ?

    - Спочатку чекаємо переатестації, а потім прийму остаточне для себе рішення.

    - Не шкодуєте, що віддали міліції половину свого життя, не раз дивилися смерті в очі?

    - Ні, не шкодую. І якби була можливість все розпочати з нуля, я б знову пішов у міліцію, точніше вже у поліцію. Ну, а якщо піду на пенсію, то сини продовжать мою справу…

    - Що побажаєте молодим колегам?

    - Будьте відданими Україні. Служіть чесно і стійте горою за свого товариша. Тримайтеся монолітом, аби ніхто ніколи в житті вас не розколов на маленькі шматочки, ніякі суперечки й пересуди. В єдності наша сила.

    Відділ комунікації ГУ НП України в Закарпатській області


    ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ Нова поліція Закарпаття склала присягу (ВІДЕО, ФОТО)

    Рейтинг: 

    Пунктів: -2

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору
    Загрузка...