Pата-"Наполеон-Гаррі-Поттер", або Чергова шиза від ужгородської влади

Свиноградом бушує ураган "Свиносран"...

ВІН НІВЕЧИТЬ НЕ ЛИШЕ МІСТО НАД КОНАЮЧИМ УЖЕМ, АЛЕ Й ДУШІ
То не чорна хмара з сивого Ужа наступала, то не дика орда по Корзо тупотала з гиком та свистом — то знову приступали депутати на чолі зі своїм месією-мером поділяти Ужгород-Свиноград на шматки різним яничарам та іноплемінникам, щоб не міг дихати вільно ужгородець, а лише хльобав носом із кисневих автоматів, як у Японії. За «капусту».
Бо збожеволіли зовсім ужгородські раби — мало платять грошей у цураву казну за воду, яка ледве крапає, за тепло, якого майже немає, за шкільні послуги, яких майже немає, а діти в навчальних закладах виростають бовдури бовдурами, вчаться з шостого класу теоретичним і практичним азам сексу та піддивляються, які труси у вчительок.
ПЕТЕФІ ЗАГРОЖУЄ НОВЕ ЗАСЛАННЯ
Довго шановний угорський поет поневірявся у свої часи в сибірській глибинці. Кажуть, і дітей там мав з місцевою дружиною. На рідну сторону повернувся вже по смерті. От і в Ужгороді, згідно домовленостей місцевих влад, за мера Е.Ф.Лан-довського установили свого часу пам'ятник поетичному велетню невеликого зросту на колишній площі Возз'єднання. Та й перейменували останню в площу імені угорського класика. Але поганим виявилося місце. Старі діди - партизани стверджують, щодо «Возз'єднання» площа носила ім'я Сталіна і був там пам'ятник вождю. Але зник у невідомому напрямку.
Тепер зникне Ш.Петефі, якому наше місто старих часів, під час його відвідин не сподобалося. Він назвав його дуже брудним. І мабуть, був не зовсім правим.
Ура! Ніхто не проти! Всі були щасливі, як цигани після вдалого дня жебрацтва.
Хай живе, словом, на міжнародних теренах вселенська дружба народів, яка не лише слова, а - ще й правда жива, коли трохи переінакшити рядки українського радянського класика.
Одначе, подейкують у простому та чиновному народах, що на останній сесії Ужгородської міської ради (причому проголосували чотири депутати-угорці, чи може вони вже не угорці? А роми чи то руму-ни?! Це питання має з'ясувати Культурний союз угорців Закарпаття, якщо, зрозуміло, шанує пам'ять Ш.Петефі. - Прим. Редакції.) вирішили виділити дві ділянки на площі сла-ветного Шандора Петефі двом фірмам під забудову. Монумент останньому, як говорять жебраки на пішохідному мосту та їх наставни-_ ки-шефи з міської міліції, перенесуть у сквер перед відділком Служби безпеки України в Закарпатті.
Народ страшенно від цього зрадів. Може, нарешті, завдяки сусідству з угорським героєм запрацює бювет мінеральної води, перетворений наразі в туалет для простолюдинів, кріпаків та інших феодальних наймитів сучасності.
Зраділи можливості відродження мінерального джерела і самотні жінки — раніше в бюветі працювала неофіційна служба для сексуальної зайнятості самотніх і гулящих чоловіків та самиць Ужгорода. Адреси й телефони роздавала за пару гривень доглядачка з храму мінеральної води.
Кажуть, що за домовленістю з міською владою, оскільки перед СБУ віднині постане сам Петефі, приміщення служби СБУ займуть незабаром угорські спецслужби. За оренду вказаного приміщення вони зобов'язуються на п'ятдесят відсотків працювати на Україну, а на інші проценти — на батьківщину пана Шандора-класика. П'ять відсотків від прибутків угорських джеймс бондів надійде в бюджет Ужгородської міської ради. Чорним налом! Для фінансування світлих умів у темних застінках міської влади.
Стару ж площу Петефі, у зв'язку з черговим засланням поета, перейменують зі згоди монолітного, як троє пацанів перед гастрономом, депутатського корпусу на площу Сергія Ратушняка.
Якщо знайдуться кошти, то, може, поставлять і бюст. Або й у повен зріст. Ставили ж свого часу Масарику, Сталіну, тому ж Петефі.
Чому б не Ратушняку?
Ті чуваки — хтозна - хто, а це ужгородець. Правильний і красивий, як думка про українську волю.
Тому доцільно було б оголосити конкурс на кращий ескіз пам'ятника. Є пропозиція зробити його у композиції з фонтаном де Рата буде як у Бельгії! хлопчик. Тобто пісаючий. Наш же Рата пісяти буде у бік правоохоронних органів, краще міської прокуратури. Можливий варіант, де Рата на величезному нічному горщику, де останній буде ототожнювати наше місто. Можна і без горщика...
Треба проголосувати за дорогого батька, а він потім у «Камелоті» пригостить, або й зайву діляночку підкине. На Народній площі, наприклад. Там цілий плац із зеленою травою незабудований стоїть.
В Японії — велика щільність населення. Вони стоять і розмовляють десь у центрі, майже торкаючись носами один до одного.
Скоро і в нас буде Японія. Народ між мурами різнокаліберних споруд своїх яничарів та іноплемінників буде стояти скрізь, як лежать оселедці в банці, страждати від дискомфорту і... традиційно мовчати.
Страшно ж!
Ще примочать, мовляв...
Задовбали ви, чуваки і поважні чувихи!
Боріться — поборете!
Коли вас дримбають «верхи» — то не думайте, що під ними — внизу — міцнішаєте.
От і на верховного Петефі навіть трапився наїзд: «верхи» теперішні на «верха» духовного пішли. Двом фірмам виділили ділянки в традиційному сквері відпочинку при всіх попередніх владах. Навіть велетенському «Макдональдсу» відмовили в розміщенні своєї американської харчевні перед цим, хоча в бюджет за це мали поступити немалі кошти.
Але Петефі бронзовий.
Він через свою металевість просто не може балакати. Важко йому постояти за себе.
Але ви, живі і хекаючі, чого засунули язики в задницю?
Пишіть в газети. Робіть пікети. Не мовчіть!
Демократія ж. Усе можна робити, згідно існуючих законів, щоб беззаконня не проходило, якщо навіть за це голосують депутати з масними нахабними пиками, і
До речі, і пам'ятник Ш.Петефі можна «удосконалити» за вимогами часу. Руку зробити з величезним капелюхом, в якій ужгородці кидатимуть милостиню для нашої прокуратури та СБУ для боротьби з корупцією та іншими зловживаннями наших можновладців. Можуть бути й інші варіанти.
І взагалі першим мав би з цього приводу сказати своє рішуче слово у бік міської влади «хрещений батько» пам'ятника Ш.Петефі, колишній мер Е.Ф.Ландовський, який нещодавно за свої заслуги перед містом, а це і вирішення питання з місцем для Ш.Петефі, отримав від С.Ратушняка почесну відзнаку. Тому Е.Ф. Ландовському було б логічно організувати міське «Віче» на захист па-м'ятника видатному угорцю, відставки міської влади та притягнення окремих «видатних» особистостей до кримінальної відповідальності. А потім і референдум провести...
І взагалі дії міської влади пане Е.Ландовський, це зухвале порушення культурних прав національної меншини, що відкриває прямий шлях до міжнародного суду.
Грошей за це багато не обіцяємо. Якщо Ш.Петефі з капелюхом не назбирає 25000 гривень за цю роботу, то багато хто з ужгородців збере цю суму... та урочисто вручить її вам за кінцевоий результат.
КОЛИ МЕР ПРИГОЩАЄ - НА ДРУГИЙ ДЕНЬ ЩАСТЯ НЕМАЄ
Фатальні наслідки для багатьох представників уж городського електорату мала акція «Пригощає мер», якою мер демонстрував своє багатство перед простішими, як він, челядниками геройського міста над мілким і захаращеним Ужем.
Напитися пива з паленкою — то напилися, звісно. Ніхто з цим історичним фактом не сперечається. Так ся стало — і гавкати на караван із алкоголем нема чого. Хай собі їде до них фієст і фуршетів для «синяків», «голубих» і просто спраглих пацанів і нині діючих дівчат у напрямку статевої стабілізації ситуації в Ужгороді.
Але похмелитися на ранок же треба. Труби горять, в животі — бурчить, голова — розколюється, а ранкова зоря провіщає смерть.
Голова найбільше тріщить.
А клята акція, б..., закінчилася.
— Й... т... м..., — лунає хрипкий законослухняний шепіт у бік сонця, яке дуже повільно вилізає на небосхил, наче п'яний худий чоловік на свою величезну, як барило, жінку.
Мер вийшов на проспект, щоб отримати подяки від найріднішого народу, а хлопці з саднами на лобах і «дівчата» з синіми та чорними синцями під очима хапали його за черевики і волали:
— Батьку, дай на децу!
Незаплановані витрати не були передбачені в сімейному бюджеті. До Литвина з такою дурнею було звертатися незручно — то й мучився з похмілля народ, як Шандор Петефі в засланні.
«На жаль, день народження тільки раз на рік», —співається в пісні.
Горілка теж, колька йому в печінку, безкоштовно ллється рідко, хоч і рідка.
Хіба на чергові вибори, коли один день усі недалекоглядні придурки заливають очі, а потім роками потерпають через тих, кого здуру вибрали.
— П'яні були, — потім кажуть. А час іде. І замість перспективи
красивого майбутнього — перед очима лише анальний отвір чергового достойника.
Петро САГАЙДАЧНИЙ, "Правозахист", №37 (267) від 21 жовтня 2008 року