Помідор із геном …скорпіона, або Генетика — потворність чи позитив?

«Ген» походить з грецької. Означає – «рід, походження». Це – основна одиниця спадковості, що несе інформацію від одного покоління до іншого. Головна функція гена – програмування синтезу ферментних та інших білків. У дев’ятнадцятому столітті ботанік та монах Грегор Мендель дійшов висновку, що шукати гени треба на клітинному рівні. Саме тут міститься інформація про ознаки, що передаються від батьків до дітей.
В Україні розпочалася інформаційно-освітня програма, ініційована Українським товариством клітинних біологів та біотехнологів. Мета – надати суспільству зважену інформацію щодо досягнень сучасної біотехнології, зокрема, її важливого напрямку – генетичної інженерії рослин. Зустріч у Львові для працівників західноукраїнських видань проводив виконавчий віце-президент інформаційної компанії «Willard» Максим Рильський ( до речі, внук українського класика). З ним ми і поговорили.

– Де бере початок витік теми щодо генетично модифікованих організмів (ГМО)?

– Журналісти восьми західних областей України стали першими учасниками «круглого столу» у приміщенні Львівської обласної організації НСЖУ, під час якого і познайомилися зі світом ГМО. Ця абревіатура сьогодні викликає в суспільстві масу емоцій та суперечок. В середині 90-х років на аграрних полях світу почали з’являтися небачені до цього сільськогосподарські культури. Вони давали підвищені врожаї, не потребуючи при цьому додаткових засобів хімічного захисту. Появу цих нових, генетично модифікованих рослин тепер називають зеленою революцією. Але водночас не вщухають застереження частини світової спільноти: чого чекати від ГМО – порятунку від голоду, хвороб чи непередбачених проявів у здоров’ї людини та навколишньому середовищі? Поки людство останні п’ятнадцять років сперечається, нові рослини торжествують. Так, у 2008 році три нових країни та 1,3 мільйони фермерів уперше відчули перевагу біотехнологічних культур. Загалом, за той же рік 13,3 мільйони фермерів у рекордній кількості країн – 25– засіяли 125 мільйонів гектарів такими культурами. Визначною подією минулого року прихильники генетичних перетворень вважають те, що вперше вирощувати ГМ-рослини почали в африканських країнах – Єгипті та в Буркіна Фасо. Африка ж вважалася «останньою межею» для біотехнологічних культур, хоча має в них найбільшу потребу і може отримати найбільше врожаю.

– Але ми, українці, зазвичай негативно ставимося до цієї новинки – ГМО. А як щодо цього в інших країнах?

– Про ставлення в різних країнах до ГМ-рослин свідчить така статистика: Китай виділив додатково 3,5 млрд. доларів США на дванадцять років для продовження досліджень та розвитку напрямку. Нову біотехнологічну культуру – стійкий до гербіцидів цукровий буряк, уперше висіяли в Сполучених Штатах. Бразилія та Австралія також висівали для себе біотехнологічні культури. Перша Ві-кукурудзу, стійку до шкідників, а друга – ріпак, стійкий до гербіцидів. На стадії розробок – культури, стійкі до засухи. Прогноз такий: до 2012 року або навіть раніше буде комерціоналізована в США така посухостійка кукурудза. П’ять головних країн, що розвиваються – Китай, Індія, Аргентина, Бразилія та ПАР із загальним населенням 2,6 мільярда демонструють лідерство у застосуванні біотехнологічних культур. Це стимулює їх використання у всьому світі.

– А як із цим у ближчій нам Європі?

– А от Європа ставиться до генетичних модифікацій більш стримано. Франція, наприклад, починаючи з 2008 року, взагалі не вирощувала такі рослини. Однак, сім інших країн ЄС збільшили площі під посіви на 21 відсоток, що складає понад сто тисяч гектарів. Ця сімка європейських країн у порядку, відповідно до площі Ві-кукурудзи, у 2008 році мала такий вигляд: Іспанія, Чехія, Румунія, Португалія, Німеччина, Польща та Словаччина. Наведу слова одного з провідних українських генетиків, директора Інституту харчової біотехнології та геноміки НАН України академіка Ярослава Блюма: «Коли говорять, що в Європі все заборонено, це не відповідає дійсності. Так, у Євросоюзі дозволено до вирощування тільки дві генетично модифікованих культури, але до споживання – 22 рослини та їх продукти.» У нашого найближчого сусіда – Росії – офіційно зареєстровано до використання в якості продуктів харчування та кормів 15 модифікацій різних культур. У той час в Україні – жодної, Пан Блюм щодо цього зауважує: «І це так ведеться в країні, з якою пов’язують спадщину Вавілова, яка дала світу унікальні сорти пшениці, районовані по всій планеті. Нарешті, створення перших ГМ-культур також безпосередньо пов’язане з нашими вченими, які тоді працювали в Інституті клітинної біології та генетичної інженерії.» На думку фахівців, у нас відсутня цілеспрямована державна програма підтримки не тільки біотехнології, але й генетики в цілому. Це не допустимо для держави, яка проголосила інноваційний характер свого розвитку.

– Та все ж які наразі перспективи генетичних технологій, до яких ми на державному рівнів маємо долучитися, а не слухати натомість голосні байки жовтої преси про «помідор із геном скорпіона», створити який просто неможливо з наукової точки зору?

– Ми стоїмо, а світ ГМО рухається вперед. На зміну технологіям першої хвилі, коли рослини отримували стійкість до гербіцидів, захист від шкідників та захворювань, приходить друга – поліпшення споживчих якостей, З’явився «золотий рис», збагачений вітамінами, на черзі – соєва та ріпакова олії, в яких буде змінене співвідношення жирних кислот на користь людині. Треба віддати належне українським ученим: вони не відкидають можливості ризиків, допустимих у кожній новій технології. Наприклад, один ген може «замовчати», а інший проявити підвищену активність. «Ми можемо спиратися тільки на ті знання, якими опанували на сьогодні», – відверто говорить Ярослав Блюм, проте додає, що такі сюрпризи не повинні мати наслідки для людини. Бо створено надійну систему глобального контролю та випробувань, як на міжнародному рівні, так і в окремих країнах та компаніях-виробниках. Зупинити прогрес неможливо. В Україні діє Закон «Про біобезпеку…», перевагою якого фахівцями визнано його нейтральну позицію. Закон регламентує поводження з ГМО, прямо не підтримуючи і не забороняючи ГМ-організми. В той же час деякі норми Закону не узгоджені між собою і суперечать нормам інших законів. Видатний український вчений, директор Інституту медицини праці Юрій Кундієв, який безпосередньо працює в системі біобезпеки, відзначає відсутність підзаконних актів і матеріальної бази на підтримку дієздатності Закону. В той же час, він наголошує на особистій відповідальності вчених й на беззаперечному контролі за кожним випробуванням. «Генна інженерія може все, але чи все потрібно? Треба шукати розумну доцільність в цих безмежних можливостях, Будь-яка модифікація, що може зачепити геном людини, не має права на впровадження», – говорить Юрій Кундієв. Але водночас академік вважає недоцільним відмовлятися від того, що може принести людині благо, підвищити якість життя. Він вважає ХХІ століття «золотою епохою біотехнологій.»

Що думають про це зарубіжні «генетичні авторитети»?

Клайв ДЖЕЙМС, голова Міжнародної служби із впровадження біотехнологічних розробок (ISAAA): «Біотехнологічні культури роблять два важливі внески у світове продовольче забезпечення. По-перше, вони підвищують врожайність. По-друге, знижують витрати на виробництво, що в кінцевому результаті знижує ціни на продукти харчування. Для 9,2 мільярдів людей, яких потрібно нагодувати в 2050 році, біотехнологія відіграє ключову роль у забезпеченні зростаючого попиту.»

Марк Ван МОНТЕГЮ (Швейцарія), видатний європейський генетик, один із батьків генної інженерії рослин: «Уся природа є пулом генів без огляду на те, де вони знаходяться – мікроорганізмах, рослинах чи тваринах. Їх можжна комбінувати, досягаючи видатних успіхів.»

Ілімор АЛЬТАСАР (Канада), вчений-біолог: «У деяких країнах люди стурбовані тим, що при біотехнологічних операціях ми привносимо в організм крихітну послідовність ДНК. Але ж якщо ми з»їдаємо немите яблуко, мільйони мікробів потрапляють у наш організм разом із із массою непотрібної інформації! А що відбувається, коли ми п»ємо не зовсім чисту воду або беремо руками їжу?.. Натомість ГМ-рослини, які пройшли випробування, корисніші, тому що це більш чистий продукт без хімічного забруднення, без вірусів і так далі… Треба чесно визнати, що всі гени, привнесені біотехнологами, натуральні. Це ж не результат хімічного або ядерного синтезу. В ГМО нема нічого синтетичного. Ми копіюємо природний ген з допомогою знову ж таки природних ферментів, конструюємо нові організми виключно з елементів «природного конструктора», тобто діємо в окреслених природою рамках.»

ПРИНАГІДНА ХРОНОЛОГІЯ

1800 до н.е. Люди використовують дріжджі для виготовлення вина, пива та здобного (м»якого) хліба. Це перше застосування мікроорганізмів для створення нових видів продуктів.

1922. Фермери вперше купують для посіву насіння гібридної кукурудзи, отриманої шляхом ретельного відбору та схрещування двох рослин кукурудзи. Гібридна кукурудза допомагає забезпечити 600-відсоткове зростання виробництва кукурудзи в США у період з 1930 по 1985 рік.

1953. Дослідники Джеймс Уотсон та Френсіс Крик визначають структуру ДНК, що дозволяє вченим зрозуміти, як же клітини всіх живих організмів зберігають, відтворюють та передають генетичну інформацію від покоління до покоління.

1990. Уряд США схвалює перший продукт харчування, змінений за допомогою біотехнології – ензим, що використовується у виробництві сиру.

Середина 1990-х. Перші сільськогосподарські продукти, поліпшені за допомогою біотехнології, надходять у продаж, у тому числі бавовник та картопля, захищені від шкідників, а також соя, ріпак та бавовник зі стійкістю до гербіцидів.

Василь ЗУБАЧ, Ужгород-Львів-Ужгород