Про водоканал, який "хмари доїть", ями на дорогах, і проблемні субсидії - "гаряча лінія" з Геннадієм Москалем

Розповідали закарпатці Геннадію Москалю під час "гарячої лінії" в "Новинах Закарпаття".

На «гарячу лінію» з головою ОДА Геннадієм Москалем (на фото) краяни почали телефонувати задовго до її початку й потім дзвонили ще впродовж кількох годин на всі редакційні номери – в надії, що керівник області затримався у нас. Однак щільний робочий графік дозволив йому виділити на спілкування з закарпатцями лише годину, в межах якої телефон не замовкав. Люди питали про те, що їм болить. Говорили переважно про проблеми, які насправді мали б вирішуватися на місцях. Власне, найбільш особистісні теми в газеті висвітлювати й не будемо, хоча Геннадій Геннадійович узяв їх на замітку. Тож пропонуємо розшифровку того, що може виявитися цікавим для багатьох.


► Добрий день, Геннадію Геннадійовичу! Це Володимир Васильович із Грушова з Тячівщини. Я, по-перше, дякую вам, бо ви перший губернатор, який прийшов на таку «гарячу лінію». В мене до вас питання: чи можете як голова ОДА регулювати ціни на життєво необхідні продукти?

– Ні, не можу. Зараз ринкова ціна, яка залежить від попиту й пропозиції. На Закарпатті практично немає державних виробників продуктів. Приватні підприємства самі встановлюють ціну, але є конкуренція, і люди вибирають, залежно від якості та вартості товару.

– Іще питання. Не знаю, що в нас добавляють у хліб, але його не можна врізати. В Буштині, Дубовому й Нижньому Селищі такі виробники…

– Добре, я дам доручення перевірити якість хліба.

– А на перевезення інвалідів уже дав Київ гроші?

– Поки ні. Пільгові перевезення здійснюють за компенсацією міських, районних і селищних рад.

– Ну, дякую. До побачення.

► Це прямий ефір, де приймає пан Москаль?

– Так. Слухаю вас уважно.

– Турбують вас із міста Ужгорода, з Одеської, 33 б. Ми живемо тут уже 47 років, і всього 1 раз за цей час ремонтували в нас дорогу! Якраз поряд там 26-й садок, а на вулиці – яма на ямі! Перед виборами куди не ходили, писали – нічого не допомогло. А як дерева пообрізали?! Ми ж три чи чотири рази вже у виконком зверталися, що сухий горіх загрожує впасти на балкон, але нема кому його вирізати!

– Добренько, я дам доручення розібратися.

– Я ще по субсидіях хотіла сказати. Я вдова, 76-й рік мені пішов. 80 гривень субсидії мені дали на місяць! Здавала в Ужгородське управління соцзахисту документи, коли на електроопалення мені зробили проектну документацію , але перерахунку так і нема. Мені вже надоїло: в тиждень двічі до них ходила. Забрали в мене папери, сказали «все зробимо» – й до сьогоднішнього дня нічого.

– Коштів достатньо на субсидії. Я дам доручення управлінню соцзахисту, вони обов’язково перевірять, чому не зробили перерахунок.

– Добре, дякую! До побачення.

► Це Геннадій Геннадійович? Ви мене слухаєте? Я Маргарита Василівна з Ужгорода, живу на вул. Заньковецької. Маю з вами говорити. Я одинока, на пенсії, у мене в квартирі зимою холод іде з вікон. Я малозабезпечена, і треба, щоб мені встановили вікна утеплені. У кімнаті й на кухні. Ви записали?

– Записав.

– А ще в нас на Заньковецької біля наших будинків ями, не можна проїхати. Треба, щоб заасфальтували нашу вулицю. Пишете?

– Я все записав, дякую. Дам доручення.

– А кому?

– Своїм підлеглим, кому ж іще.

– Ну добре, дякую.

► Добрий день, я хотів говорити з Геннадієм Геннадійовичем.

– Я слухаю вас.

– Це з Нижнього Селища. До вас звертався Проценко Іван із документами по стану здоров’я, а це його брат Василь. Ідеться про пересадку печінки. Там велика ціна – 150 тисяч доларами треба. В нього 5 маленьких діточок, старшому 8 років усього. Але його стан зараз погіршується… Уже би робити ту операцію.

– Я зрозумів. У нас є фонд «Турбота», який розподіляє гроші, коли потрібне лікування за кордоном. Після прямої лінії зберу підлеглих і буду з’ясовувати по всіх питаннях, які тут прозвучали.

– Дякуємо гарно. І ще одне. Я робив у Чехії, купив там машину. Уже 5 років пройшло. Митниця говорить, що незаконно завезений автомобіль. Ну як незаконно? Як я через кордон тоді проїхав? Звертався на урядові лінії, кажуть, до міліції треба, а міліція на митні процедури звертає. І так 5 років клопотань, маю вже пачку документів, а машина у дворі іржавіє! А нам гроші на операцію треба збирати, люди з пенсії по гривні здають…

– Ви візьміть ксерокопію всіх документів і приходьте на прийом після Великодня в будь-який день. Ми з митницею й міліцією розберемося в тому.

– Дуже вам дякую! Прийду!

► Добрий день, це вас турбує Іршавщина. Я від імені всіх пенсіонерів Малого Раківця хочу спитати про пільгові перевезення. У нас до 15 лютого їздили 2 автобуси одного підприємця, які були пільговими. З 14 квітня пільгові перевезення відновилися, але водії цього підприємця, не бажаючи возити пенсіонерів, не заїжджають на станцію, а набирають людей біля Будинку культури в центрі Іршави.

(На цьому зв’язок перервався й відразу надійшов інший дзвінок. – Ред.).

► Це пан Геннадій Москаль? Я з Ясіня, пенсіонерка, 38 років у школі проробила. Вся пенсія йде на ліки, компослуги. Ціни піднімають, пільги на світло зняли з учителів-пенсіонерів не знати чому. Взимку треба платити по 7 тисяч, щоб хату опалити.

– А чому ви субсидію не берете?

– Знаєте, в кого 2 тисячі пенсія, субсидія може не вийти. А то дуже багато ходити треба, мені тяжко, бо я хвора.

– Ану кажіть, де ви живете? (Усі дані жінка надала. – Ред.) Я направлю до вас соціальних працівників додому. Зберіть усі документи й чекайте, покажете їм. Якщо вам належить субсидія – її оформлять, не треба вам буде нікуди ходити.

► Доброго дня. Я буду говорити з губернатором? Це вам дзвонять із Буштина. Я маю двох дітей, вдова вже 11 років. Мої дівчата по заробітках ходять і не хоче їм сільрада виділити участок під будівництво. Уже й заяви загубилися. Кажуть, що вони в Чехії працюють. А де мають робити? Вони й мене мусять утримувати, бо сама живу. Я зверталася в Тячево, мені відповіли, що будуть ділити урочище Мочарки, тоді дадуть землю. Іду до сільради, а там кажуть: нам спершу треба дати тим, хто в АТО був. І все мене відкладають. Та поможіть мені, будьте добрі.

– Добре, добре. Кажіть вашу адресу. Дам доручення, щоб ті, хто займається земельними питаннями в області, розібралися. Якщо є порушення ваших прав, вони будуть вирівняні.

– Я вам файно дякую, щасливі ся обставайте.

– Вам теж спасибі.

► Добрий день, я би хотіла одне питання задати Геннадію Москалю.

– Я слухаю вас.

– Мене звати Анна Михайлівна, я пенсіонерка з Ужгорода. В суботу купила «РІО», і вже нас «обрадували», що вода буде 16 грн 39 коп. То що той водоканал, хмари доїть? У інших регіонах набагато дешевша вода. Сім шкур деруть!

– Але ж це підняла тариф міська рада, депутати, це їхнє рішення.

– Та вже слів нема, одні ікси та ігреки. Пробачте. Я до вас звертаюся, бо для мене в Ужгороді більше нема авторитету.

– Дякую. Але іншим разом правильно голосуйте.

– Та я більше взагалі не буду голосували. Пороздавали людям гроші…

– Послухайте, я з телевізора постійно казав: не беріть гроші, бо вони потім із вас десять раз це візьмуть…

– Я 42 роки в університеті відпрацювала й 10 років у гірському районі, а пенсія ледве 1500 гривень. Живу, не скаржуся… Але то вже зовсім знахабніли.

– Іншим разом добре голосуйте.

– Не хочу я більше голосувати. Хіба ви будете обиратися. Тоді піду.

– Дякую за довіру. (Сміється. – Ред.) Бажаю вам здоров’я!

► Алло! Це вам телефонують із Тячівського району, село Мала Уголька. Слухайте, яке в нас питання. Ми вже зверталися в адміністрацію, до голови села. Наша директорка школи має свої закони. Вона не реагує на звернення, у будинок для вчителів поселила сторонніх людей – звичайно, не задарма. А для робочих нема місця. Наше село від райцентру за 45 км. Перевірки ніякої...

– З департаменту освіти з Ужгорода направлю туди перевірку. Вони подивляться, хто там живе: вчителі чи сторонні особи.

– А що ще за школу ми хотіли сказати. Директорка від працівників, батьків дітей вимагає гроші, а вікна пластикові поставила держава. Перевірка приходить – і хто її перевіряє, той і «кришує». І вона не хоче нікого боятися.

– Ну, повірте, я її не «кришую». Приїде перевірка, розбереться по-справедливому.

– Ми вам віримо, Геннадію Геннадійовичу, і підтримуємо вас. Дякуємо!

► Добрий день, то вас турбують із Колочави. Пенсіонер Василь Малета. Ми вас дуже поважаємо, але не маємо можливості дивитися по кабельному «Тису-1», тобто новини з Ужгорода. Бо тут кабельщик, який цим займається, не включив її в пакет. Та скажіть йому, будь ласка.

– Добре. Я особисто попрошу його включити «Тису» в пакет.

– Дякую.

► Добрий день. Геннадій Геннадійович? Це підприємець із Тячівського району турбує вас. Хотів би вам сказати з приводу блок-поста в Лазещині. Я кілька днів тому товар віз, у мене вимагають якісь документи – на ринку чернівецькому дирекція має поставити печатку на те, що я там купив. Я магазинчик маю. На блок-посту там одному начальнику (назвав прізвище. – Ред.), «відстьогують», і ніяких документів не треба.

– Ви чим торгуєте?

– Одягом.

– Так пости стоять, щоб зброю й наркотики не пускати, щоб документи були на алкоголь та тютюнові вироби. Пости для боротьби зі злочинністю, контрабандою, фальсифікованою продукцією, а не для одягу. Я з керівником обласної поліції з цього приводу переговорю. Ніякі документи на одяг не мають права від вас узагалі питати.

– Я зрозумів вас. Але річ у тім, що там той капітан із кожного бусика гроші собі знімає. Мої знайомі проїжджають, а я платити не хочу. Півгодини мене протримав 19 квітня. Я там віз дітям взуття, майки, куртки. Небагато.

– То неправомірні дії абсолютно були. Переговорю з керівником нацполіції області, хай він їм дасть взбучку добру.

– Дякую. Я би хотів, щоб усе було по-чесному. Інші проїжджають, а мене з двома сумками перевіряють півгодини, бо я не даю нічого.

– І не давайте! Дякую!

► Добрий день. А з ким я говорю?

– Москаль Геннадій Геннадійович.

– Губернатор? Таке питання. На якій підставі ви перейменували в Ужгороді вулицю Лаврищева на Романа Шухевича? Чому не спитали людей?

– Перейменування спершу могли зробити міські депутати. Але вони не дійшли єдиної думки. Потім 3 місяці мер на це мав. Не зробив. Із 22 лютого по закону повноваження на 3 місяці перейшли до мене. Ми брали архіви, враховували думки істориків, громадських організацій тощо. Мені ж це не приснилося. Там робоча група працювала й питали думку людей. Але всім не догодиш… Як би не назвали, завжди знайдуться невдоволені.

– Цю вулицю можна було назвати Військовою, Танковою, але при чому тут Шухевич? Хто він такий?

– Герой України.

– Для нашого району це не герой. Коротше, ви авторитет у районі Лаврищева через це втратили.

– Вибачте, будете жити на вулиці Шухевича.

– Буду, завдяки вам. А ви поїдете до себе в Чернівці.

– Думаєте, там нема вулиці Шухевича? І Бандери є. Не бачу в цьому трагедії.

– Документи тепер треба переробляти, гроші платити…

– Нічого переробляти не треба, і платити – теж. Дякую за висловлену думку.

► Це Геннадій Геннадійович? Із села Горінчово Марія Іванівна вас турбує. У мене таке прохання. Я виписую газети, а тепер, відколи з Ужгорода нам їх заганяють, вони пропадають. Кожен тиждень 5 газет діставала, а в сю суботу прийшли лиш «Новини Закарпаття» й «Вісті Хустщини». Дуже вас прошу, потурбуйте їх там на пошті. Най никають.

– Так-так, я запрошу керівника Закарпатської дирекції «Укрпошти».

– Мені 78 років, та й дитина-інвалід, заробити нікому. А вони мені не дають то, що я виписала. Ни «Поради», ни «Аргументи й факти». За сив газетов май бануву.

– А що, «Новини» погані?

– Нєт, айбо я люблю й «Аргументи». Я хвора, ноги не ходять, а читати люблю. Так ся дуже нервожу тепер. Бо я 5 газет діставала й мала роботу на тиждень.

– Дайте свою адресу й прізвище, розберемося. (Жінка задиктувала. – Ред.).

► Добрий день, зранку дзвоню вам, не можу додзвонитися. Я з Тячівщини, фамілія моя Почай, я ваших років. Не раз чую вас по телевізору. Я по такому питанню. Маю невелику дачку в Ганичах – построїв собі, корови хотів випасувати. Мені кажуть: «Дядя Ваня, як ви без світла живете?» Бо там електрики немає. Була, але кабель украли…

– Я дам доручення «Закарпаттяобленерго», щоб розібралися.

– Йой, як би добре. А ви не будете сюда їхати? Жінка би зготовила і токану, й бринзи.

– Так до Пасхи не можна бринзи – піст поки.

– Но та після Пасхи.

– Заїдемо, обов’язково. Дякую. І з наступаючим вас великим святом!

Нагадаємо, раніше Валерій Пацкан розповів про нового прем'єр-міністра та актуальні для Закарпаття питання (Відео)