ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Редактор Закарпатського обласного радіо Таїсія Грись у пошуках гармонії

    29 березня 2024 п'ятниця
    32 переглядів
    Редактор Закарпатського обласного радіо Таїсія Грись

    Головне життєве кредо редактора обласного радіо Таїсії Грись. Вона і співачка заслуженого Закарпатського хору і водночас працівника Закарпатської ОДТРК. Попри всі клопоти вона згодилася поділитися своїми думками про особисте життя та творчість.



    - Якими є визначальні принципи вашого життя?
    - Я, як музикант за освітою, понад усе ціную відчуття гармонії: і внутрішньої, і до навколишнього світу. Життя ж зіткане із несподіванок і протиріч. Це змушує нас перебувати у постійному пошуку рівноваги. А гармонія – це вдале поєднання різних частин одного цілого.

    - Хто чи що допомагає вам досягти цієї гармонії?
    - Усе, з чого складається моє життя. Найперше – родина. Думаю, що для кожного вона є найбільшою цінністю. З появою власною сім»ї, діток я ще більше в цьому переконалася. Друге – це улюблена робота. На жаль чи на щастя, я не належу до тих жінок, які б задовільнилися тільки домом і сім»єю. Робота наповнює моє життя змістом, змушує постійно пізнавати щось нове, дарує радість спілкування з колегами і цікавими людьми. Я з дитинства тяжіла до мистецтва. То ж вдячна долі за свою причетність до творчої праці і за те розмаїте середовище, в якому маю щастя перебувати. І третя складова мого життя – це друзі, відпочинок, дозвілля. Хоча на це залишається не так багато часу. Втім, стараємося відвідувати концерти чи інші мистецькі події. А за першої-ліпшої можливості вибираємося за місто: на дачу, до лісу по гриби, в гості до друзів чи до рідні у село.



    2_0.JPG-І все таки, що первинне ?

    - Родина, без сумніву. У кожному з нас закладено природою поклик до продовження роду. Народити і виростити дітей – це і щастя, і величезна відповідальність. Я вдячна своїм та чоловіковим батькам за постійну допомогу і підтримку. Вони намагаються облегшити наш побут, виручити в разі необхідності. Деколи повчають чи критикують. І тут знову потрібно вміння урівноважувати всі «за» і «проти». А ще з великою теплотою згадую своїх бабусь і дідусів, біля яких пройшло моє з братами раннє дитинство. Мої батьки народилися у с.Широкий Луг Тячівського району. Це село подарувало світові принаймні двох непересічних людей: відомого поета Петра Мідянку та прозаїка і публіциста Ярослава Ороса. Обидва оспівали у своїх творах це чарівне місце. Я теж його обожнюю! І досі переконана, що нема нічого прекраснішого за пахощі свіжоскошеної трави і духмяного високогірного сіна.

    - Ви і зараз там буваєте?

    - Ми не можемо там не бувати! Більша частина моєї рідні досі там мешкає. На жаль, із старшого покоління у мене залишилася лише бабуся по материнській лінії. Їй пішов 89-й рік. Колись вертка і навдивовижу працьовита, зараз вона вже слабенька, але ще тримається і невимовно радіє кожному нашому приїзду. Інша моя бабця – людина безмежної доброти і житейської мудрості - померла на 90-му році життя. Із дідусів одного забрала важка недуга у 75-літньому віці, а другий, фронтовик, дожив до 88-ми. Я жалкую лише, що дуже мало знаю про своїх інших прародичів. Так хотілося б дослідити свій родовід!



    3_0.jpg-Між іншим, хто вам дав таке ім»я?

    Батько. І хоча мені воно до вподоби, але досі жалкую, що в ті часи не давали подвійних імен. Другим неодмінно було б Василина – на честь моїх обидвох бабусь і тому, що я народилася на самого Василя. Погодьтеся, мій тато поступив всупереч місцевим традиціям. До речі, і я, і обидва мої брати народилися в січні. То ж нас немовлятами, у зимові морози батьки возили рейсовими автобусами до Ш.Луга, щоб там похрестити. Може, це також вплинуло на моє трепетне ставлення до цього куточка землі. Мені довелося вже побувати в багатьох різних місцях, в тому числі за кордоном, але кожної відпустки, на Великдень і на Різдво, на день народження бабусі ми вирушаємо до рідного села. І наші діти цілком розділяють цю любов.

    -Давайте повернемося до того, що привело вас на обласне радіо.

    - Як я вже казала, творчість мене приваблювала завжди. У шкільні роки брала участь в усіх можливих вокальних ансамблях, хорах, відвідувала студію танців і музичну школу по класу гітари. Це врешті і визначило мій вибір на користь Ужгородського музичного училища. Одразу запросили артисткою до заслуженого Закарпатського народного хору. Вступила на заочне відділення Київського інституту культури. З приємністю згадую ті роки.

    А потім несподівано з»явилася можливість спробувати свої сили на обласному радіо: тут саме шукали редактора з музичною освітою для програми «Вітаємо піснею». Не одразу все вдавалося. Але допомогла щира підтримка колег, особливо тодішнього головного редатора обласного радіо Володимира Івановича Кривоцюка. Хоч і вимогливий, але дуже доброзичливий. Він всіляко підбадьорював мене. І справа пішла. Отак з 1999 року я поєдную роботу в обласній філармонії та у Закарпатській телерадіокомпанії. Основна моя робота тут, на радіо. Але обидві сфери моєї діяльності – взаємодоповнювані. Робота в хорі – колективна. А радіо змушує мене перебувати у постійному пошуку нових тем, цікавих особистостей, пізнавати різні сторони нашого життя і доносити це до слухачів. В пригоді нерідко стають і концертні поїздки. Завжди маю при собі диктофон, то ж не повертаюся без свіжого матеріалу для своїх програм. Одним словом, це мої два рідні колективи, і я вдячна їм за розуміння, підтримку і можливість самореалізації. А найголовніше, що саме тут, на радіо, я зустріла свого майбутнього чоловіка. Творчий тандем редактора Таїсії Грись і звукорежисера Петра Біреша згодом переріс у сімейний союз. Ми є співавторами наших програм, колегами.



    4_0.jpg -У радіоефірі голос Таісії Грись, манеру, інтонації не сплутаєш ні з ким іншим . Ви індивідуальна, зі своїм творчим реноме. Так склалося само собою чи це праця?

    Усе разом. Не зміниш, напевно, лише тембр. На усім іншим треба постійно працювати, вдосконалюватися, прислухатися до порад колег, до побажань слухачів, до вимог часу. Приємно зустрічати серед незнайомих людей своїх шанувальників, чути, що твій голос і стиль роботи пізнають. Це додає сил і бажання йти далі.

    - Були серед героїв ваших програм такі, що справили на вас незабутнє враження?

    Таких згадується чимало. Глибокий слід у моїй пам»яті залишили зустрічі з колишніми остарбайтерами в Німеччині, знайомство з нащадками наших славетних братів Шерегіїв, які проживають у Братиславі. Записувала інтерв»ю з двома блокадницями Ленінграду, які мешкають в Ужгороді. Ці жінки, віком біля 90 літ, не можуть не дивувати своєю життєвою енергією й стійкістю. Взагалі, тема історичної пам»яті викликає у мене постійний інтерес. Врешті, довкола стільки неординарних людей і цікавих тем, вартих уваги журналіста, що роботи у нас ніколи не забракне.

    - Ви як автор програм були учасником різних журналістських конкурсів та фестивалів. Причому успішним. Що це для вас?

    - Це певний тест і неабиякий досвід. У 2004 році я відіслала свою першу таку роботу на Всеукраїнський конкурс імені Івана Франка в інформаційній політиці. Ми зі звукорежисером встигли забути про це. Аж раптом нас повідомили про перемогу і запросили на урочисту церемонію до Києва. Вручення нагород відбулося напередодні Дня Незалежності у столичному Українському домі. Це була моя перша така серйозна відзнака. Вона додала мені віри у свої сили. Потім наважилася на «Мій рідний край», «Калинові острови». І була приємно здивована, що мої роботи не залишилися поза увагою фахівців. Однак, участь у таких фестивалях - це не самоціль. Вдаюся до них тільки тоді, коли є винятково цікавий матеріал, з яким хочеться поділитися широкому загалу. Водночас такі конкурси і фестивалі дають можливість познайомитися з іншими авторами, повчитися і критичніше оцінювати свою роботу.
    -Вашу позитивну енергетику, завжди привітну посмішку, щиро сказане слово відзначають усі і всюди. Це ваш природній стан?

    Не буває завжди усе гладко. Але треба настроювати себе на позитивний лад. Цінуймо те, що маємо!



    P/S : Недавно Тая ( саме так люб»язно її називають усі) відзначила свій день народження. Наш колектив радіо її щиро вітає та бажає нових вершин . І творчих, і життєвих. А ще залишатися такою як є - ТАЄЮ !



    розмову вів Володимир Маринцівський

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору