Сергій Слободянюк: «Багаті мають платити своїй країні більше»

Серед кандидатів у депутати Верховної Ради по Ужгородському виборчому округу № 68 є і Сергій СЛОБОДЯНЮК – народний депутат України ІІ скликання, начальник управління Укртрансінспекції у Закарпатській области.

– Пане Сергію! Чому ви, відома, самодостатня і досвідчена людина, знову втягнулися у цей виборчий бедлам?
– Якщо порівнювати напрацювання народних депутатів України від Закарпаття тоді, у ІІ скликанні, та в усіх подальших скликаннях – це небо і земля. Тоді депутати більш-менш чесно ставилися до виконання своїх функціональних обов’язків. Свій мандат довіри ми, на відміну від сьогоднішніх обранців, намагалися відпрацьовувати сповна.
– У чому секрет деградації парламентаризму?
– Причини цього небезпечного для нашої країни явища відомі. Це комерціалізація мандата та колективна політична безвідповідальність тих депутатів, які отримали мандат виключно завдяки рейтингу самого лідера партії чи блоку. «Завдяки» пропорційній виборчій системі до парламенту потрапляють олігархи-фінансисти політичних проектів, їхні брати-сестри і діти, а також водії, секретарки, бодігарти, масажисти і масажистки, від яких ніхто не вимагає законотворчості, а виключно керованості при голосуванні за ті чи інші закони.
– Ви вирішили кинути виклик існуючій системі?
– Навіть сьогодні, після Революції Гідності, у нашому суспільстві мало що змінилося. Виборче законодавство залишилося старим. Здебільшого старі політичні діячі – лідери власних партій і блоків – дуже часто ведуть до парламенту «дітей лейтенанта Шмідта». Мажоритарники примітивно дурять людей популістьськими гаслами, типу «я націоналізую від олігархів банки», чи «ми заморозимо ціни на продукти харчування» та за старими схемами, без особливої боязні бути виявленими, підкуповують виборців. За цієї ситуації я вирішив, що не маю морального права стояти осторонь.
– Які основні напрямки роботи у парламенті бачите для себе?
– Треба відверто казати, що Україна вже перебуває у стані дефолту, і тільки постійне «вимивання» внутрішніх резервів наразі рятує нас від його настання. Врятувати нас може лише списання країнами-позичальниками наших зовнішніх боргів, або, принаймні, замороження на тривалий період виплати відсотків. Тому наша влада повинна у повний голос і без всілякої двозначності заявити: «Україна є форпостом світових демократичних цінностей»! Сьогодні ми, втрачаючи найкращих своїх синів та несучи шалені економічні збитки, стримуємо агресора світового масштабу, тому маємо право таке заявляти і вимагати адекватної оцінки наших зусиль. Наші резерви не безкінечні, і самотужки протистояти довгий час експансії Путіна ми реально не зможемо.

Інший важливий напрямок роботи парламенту – створення законодавчої бази для обов’язкової переіндексації зарплат і пенсій паралельно із зростанням цін на основні продукти харчування та енергоносії. Надто гостро стоїть проблема величезного розриву у зарплатах і пенсіях.

Сьогодні, при тотальному зростанні цін на ліки, енергоносії, продукти харчування, проїзд у транспорті, майже 90% пенсіонерів України опинилися за межею не бідності, а фізичного виживання, а 10% отримують пенсії у 10, 50 і навіть 100 разів більше! Такої ганебної практики немає у жодній цивілізованій країні. Те саме стосується і зарплат. Тому Верховна Рада зобов’язана буде переглянути існуючу пенсійну систему, встановити, що пенсія повинна складати 80% від зарплати і заборонити вихід на пенсію у 35–50 років та затвердити прогресивну шкалу сплати податків для працюючих.

Просто елементарно нечесно, коли від одного працюючого відбирають 10–15% заробленого, а дехто не платить і піввідсотка. Багаті мають платити своїй країні більше – це світова практика.

Вважаю, що українська влада повинна більш настирно вимагати у міжнародних інституціях безвізовий режим та квоти на працевлаштування наших громадян у країнах ЄС.

– Яким є вихід з кризи на Донбасі?

– Як людина, яка два роки поспіль провела в Афганістані, впевнений: треба докладати всіх можливих зусиль для припинення війни. Після десятиліть розладу економіки та цільового розвалу армії перемогти Росію жертовністю наших молодих майже беззбройних патріотів – нереально і невиправдано. Досягнення миру і розбудова сучасної армії як гаранта нашої безпеки. А наразі нам необхідно застосовувати надзусилля в дипломатичній та політичній площинах.
– Ваші наміри стосовно проблем нашого краю?
– Головне, чим має займатися місцева влада, – дбати про залучення інвестицій. У нас будь-яка галузь є ліквідною й інвестор прийде. Але необхідно переломити ситуацію, аби чиновники йому не заважали і не «діставали» корупційними схемами. Ми маємо цілу низку таких прикладів успішної роботи і маємо домогтися, щоб так було скрізь.

Інша сфера – турбота про національні меншини. Для цивілізованих країн індикатором суспільного благополуччя є влаштованість життя нацменшин. Закарпаття у цьому сенсі є взірцем для усієї країни, і дуже важливо, щоб ми й надалі примножували цей до¬свід, аби наша багатовікова ментальна толеранція до представників інших національностей стали нормою для усієї України, від Львова – до Луганська.
Це – ті першочергові проблеми, які потребують невідкладного вирішення і чим я готовий особисто займатися.

Розмовляв Василь ІЛЬНИЦЬКИЙ.