Що завадило тому, аби вулицями міста Ужгород їздили не лише автобуси та маршрутки...

Ще в 70-80х роках в обласному центрі Закарпаття планували звести тролейбусне депо і запустити електротранспорт. Спогадами про це поділився з Varosh колишній мер Ужгорода Еміл Ландовський, який очолював місто з 1990 до 1994 року.

– 1976 рік. Саме він міг стати початком епохи електротранспорту в Ужгороді. Тоді розпочалося проектування тролейбусної транспортної мережі.

Проект передбачав побудову ліній від промислової зони до нових мікрорайонів, а також між різними частинами міста, розділених Ужем. Також планувалося будівництво депо на 100 місць.

Ужгород розбудовувався. Спочатку “Механічний завод”, а потім з’явився “Машинобудівнив завод” і “Електродвигун”. “Турбогаз” добудовувався вже тоді, коли газопровід “Уренгой — Помари — Ужгород”прокладали. Потім почали зводити промислові бази. Той мікрорайон у районі сьогоднішньої вулиці Гагаріна був дуже завантажений. На кожному заводі працювало 4-5 тисяч людей. Загалом понад 30 000 люду. І перевезти таку кількість людей на зміни було складним і дороговартісним завданням. Людей, аби там працювали, — звозили із усієї України. Тому в місті вирішили побудувати мережу електротранспорту — так було дешевше та більш екологічно перевозити працівників із різних районів.

Якраз у той час до Ужгорода приєднали навколишні села — Дравці, Доманинці та Горяни. Проектування почали ще у 1976 році, але активна підготовка до початку робіт велась за керівництва Ужгородом Еміла Поповича.

Мало бути дві тролейбусні лінії. Одна із мікрорайону Доманинці — там планували зробити початок одного із маршрутів. Стартував маршрут звідти, далі по вулиці Другетів і Собранецькій. Потім по колу біля готелю “Ужгород” маршрут мав виходити на площу Шандора Петефі і по Мукачівській в район теперішнього міського ринку “Краснодонців”.

Найдорожчим у проекті було прокласти електричні лінії через переїзд на перехресті вулиць Мукачівської та Анкудінова. За проектом там планували звести естакаду через переїзд. Для її будівництва потрібно було знести 200-300 метрів будинків у кінці тієї ж Мукачівської, а також на початку вулиці Гагаріна. Тобто, із двох сторін від залізничного переїзду.

Тролейбусне депо планували зводити на вулиці Одеській — на відрізку між переїздом та залізничним вокзалом.

Вже тоді піднімалось питання про зведення площі біля вокзалу та знесенням цілого району приватних будинків навпроти залізничної станції. Мова йде про увесь приватний сектор в тому районі. Людей, що там мешкали, мали відселити у новобудови в інших районах міста.

У 80-х роках, через розширення промислової зони, масштаби проекту збільшили і кількість тролейбусних ліній планували збільшити до двох. За новим проектом від депо на вулиці Одеській відмовились і його вирішили зводити на іншому місці — там, де зараз розташовується так званий “Ринок Краснодонців”.

Нове депо мало слугувати об’єднаною домівкою для усіх автобусів та тролейбусів міста. Ставилось питання про перенесення діючого автобусного парку у нове депо.

А ще одна додаткова електрофікована лінія мала стартувати із теперішнього Нового району до промислової зони. Спочатку розглядали два варіанти побудови цього маршруту — через вулицю Капушанську та Минайську із виходом на проспект Свободи. Але потім таки зупинились на варіанті: Грушевського – Минайська – проспект Свободи – залізничний вокзал – Гагаріна. Навіть діючі електричні опори по вулиці Грушевського розраховані для встановлення на них тролейбусних ліній.

Та у кінці 80-х у міста був брак фінансування, – і далі проектів та встановлення електроопор на одній з вулиць справа не пішла.

Ужгород так і залишився єдиним обласним центром України, де немає жодного тролейбусного маршруту, – переповів Еміл Ландовський, немов зачитав нам фрагмент із своїх мемуарів.

На жаль, в Ужгородській міськраді не змогли знайти жодних документів щодо цього проекту, хоча запевнили нас, що шукали ретельно.

Остання надія була на управління капітального будівництва, де не так давно я особисто бачив на стіні об’ємний макет «Тролейбусне депо м.Ужгород, вулиця Одеська». Коли приїхав туди цими днями, макету вже не виявилося, — його викинули, як будівельне сміття під час ремонту кабінетів і приміщень. Шкода.

Відтак, вмикаємо уяву;)

Якщо у вас, можливо, є якась інформація або навіть проекти-креслення тролейбусних маршрутів у Ужгороді – напишіть нам.

Віталій Глагола