Шестеро братчиків із Ужгорода підкорили найвищу вершину Карпат

Члени Ужгородського молодіжного братства імені святого Алексія Карпаторуського здійснили похід на Говерлу.

Шестеро братчиків (Ганна Стинич, Наталія Стинич, Анна Семенюк, Євгенія Кіш, Василій Солонина та Марія Семенюк) підкорили найвищу вершину України (висота Говерли 2 061 м).

Підвестися довелося рано: перед братчиками лежала далека дорога. Вирішили йти повністю пішки: і на "таксі" зекономили, і суглоби неабияк розім'яли.

Декілька годин виснажливої ходьби - і ми вже біля підніжжя Говерли. Підйом попереду також нелегкий, але ми впевнено і вперто просуваємось до своєї мети. З погодою дуже пощастило: дощик цього дня нас не турбував, а сонечко час від часу ховалося за білі пухнасті хмарки. Постійно не вистачало питної води: по дорозі на Говерлу джерел не так багато, а пити ой як хочеться. У дядька Кирила на полонині зробили запаси "еліксиру життя" і рушили далі. Дорогою зустріли багато "друзів по маршруту": чехів, поляків, ну, звичайно, й українців. Трохи навіть позаздрили тим, хто вже спускався з вершини. Але у нас ще все попереду! Найкращі враження нас чекали на вершині.

З веселими жартами піднімаємось далі. Наближення до мети дається нелегко, але величезне бажання побачити чудові краєвиди і все-таки підкорити найвищу вершину країни нас не покидає і впевнено штовхає вперед. По дорозі фотографуємось.

Фотографії на фоні Карпат - неабияке задоволення. Дивишся - і не віриш, що ти так близько до тієї краси.
Вже ближче до вершини нам трапилось гірське джерело. Це велике щастя - зустріти гірське джерельце тоді, коли спрага просто вчепилась за горло. Вода там ду-у-у-же холодна! Просто льодяна! Руки затерпають, поки нап'єшся. Робимо невеликі запаси води (так, щоб вистачило до вершини), утамовуємо спрагу,

асолоджуючись смаком холоднючої гірської водички: коли ще буде можливість напитись кришталево чистої джерельної води з Карпатських гір? З кожним кроком наближаємось до своєї мети: вершина вже не за горами.
Першими піднялись Василій Солонина і Євгенія Кіш, а Анна Семенюк, як завжди, пасла задніх.

Коли ступиш власними ногами на самий вершечок найвищої гори України, почуття просто переповнюють тебе: хочеться чи то танцювати, чи то співати, чи то кричати на повні груди... Оглянувши незрівнянно красиві краєвиди, насолодившись чистесеньким і прохолодним гірським повітрям, ми вирішили підкріпитись бутербродами. А потім була фотосесія!..

...Спускатись було легше, апе не менш небезпечно: кам'яні брили і стрімкі спуски створювали настирливі перешкоди на нашому шляху. Спустились з Говерли ми набагато швидше, ніж піднялись на неї: внизу нас уже чекали смачні шашлички. Ми відпочили, підкріпились шашликами, картоплею і салом, посиділи біля вогнища і незчулися, як стемніло. А нас ще чекала дорога, довжиною цілих 9 кілометрів... І цей відрізок шляху, здається, був найважчим: дуже хотілося спати і страшенно боліли ноги. У цілому за цей день ми подолали 32 кілометри.

Коментарі, як кажуть, зайві. Втома, звичайно, була, але позитивні враження і незабутні відчуття нас просто переповнювали!

P. S.: На вершині ми залишили напис на камені. Думаю, через деякий час буде приємно побачити свої імена, написані на камені на найвищій вершині України (якщо їх не змиє дощик).
Довідка "НЕДІЛІ": Ужгородське православне молодіжне братство імені святого Алексія Карпаторуського - молодіжна організація, яка займається духовно-просвітницькою, місіонерською, соціальною роботою, а також організовує паломницькі поїздки, літні табори, святкові концерти до великих релігійних свят. Голова молодіжного об'єднання - ієрей Віктор Палош. Структура братства складається з кількох відділів: організаційного, місіонерського, соціального, культурно-мистецького, інформаційного. При братстві діє хор, бібліотека.

Анна Семенюк, студентка відділення журналістики УжНУ, "Неділя"