Швейній фабриці у Берегові – сімдесят! (ФОТО)

Започаткувавши свою виробничу біографію наприкінці жовтня далекого сорок п‘ятого року, швейники на 70-році свого трудового життя не тільки примножують здобутки у непростих ринкових умовах, але шиють і одягають навіть Європу...

Це підприємство з іноземними інвестиціями вже кільканадцять років поспіль не є швейною фабрикою, а йменується «Укран Абітекс». Однак для містян вона й надалі залишається «швейкою», адже свого часу у її цехах працювало понад 1600 чоловік. І робота була не тільки двохзмінна, але доводилося працювати навіть у три зміни! Тож кожна сьома-восьма берегівська сім‘я так чи інакше мала стосунок до легкої промисловості, «жила» з фірми, яка цими днями святкує свій ювілей – 70-річчя! Якихось масштабних урочистостей тут не планується, однак ця дата є чудовим підсумком згадати людей, які тут працювали, як зароджувалася фабрика, на чиїх плечах вона тримала високу марку та як «розросталася». Звісно, нові здобутки для підприємства, де й зараз працює майже півтисячі людей, попереду, адже очолюють його такі славні та визнані керівники цієї галузі, як Ніна Токар і Лідія Дунковська. Основні риси цих істинних патріотів швейного підприємства (ТОВ «Укран Абітекс) – досвідченість, сумлінність, людяність, висока кваліфікація.

– Так, жовтень 1945 року став доленосним у житті майбутнього класного підприємства, адже тоді було створено першу артіль, яка шила простий і дешевий одяг, що конче був потрібний для людей-бідарів зруйнованої війною країни, – розповідає голова профспілкового комітету, начальник відділу кадрів Марія Дасів. – Ось прізвища тих, хто стояв біля витоків, хто першим шив, строчив, стьобав, хто навчав невмілих, передавав досвід і потроху сприяв нарощувати обсяги виробництва: Анісим Дробот, Магдалина Уйварі, Тамара Орбан, Розалія Антал, Марія Василенко, Марта Перевала, Марія Скубенич, Ніна Захарова, Лідія Дунковська, Єлізавета Дудаш, Марія Полоді, Ірина Ондрик,
До речі, вона також уже сорок років працює у цьому колективі, де розробляють нові моделі одягу, впроваджують сучасні технологічні процеси й утримують високу марку якості роботи. Відтак із нею подалися у сусідній зі швейною фабрикою триповерховий будинок, де мешкає ветеран швейного виробництва Магдалина Зігмундівна Уйварі (у дівоцтві Браунштейн). Ця зичлива жінка 1930 р. н. вельми радо зустріла пані Марію й вже удвох згадували минулі часи. Не зважаючи на такий поважний вік, ще навіть каву запропонувала, залюбки розказувала, як усе тоді починалося. І для неї, і для підприємства. Затямила, як 17-річною дівчинкою вперше взяла в руки швейне знаряддя й через лічені хвилини з-під рук вийшла готова продукцію. Були це штани, навіть труси, майки тощо. Куртки, плащі, костюми з конвеєра вже сходили потім. Заробляла 375 рублів (старими грішми), гроші вдома чекали мати, сестра і три брати. Роки були тяжкі, післявоєнні, роботи не вистачало, а їсти хотілося. Трудовий стаж пані Магдалини – 45 років, вона народила і виростила трьох дітей. Про директорів теж розказала: трудилася з Йосипом Розенбаумом, Олександром Фекете тощо. Вони завжди до висот крокували першими й запалювали своєю енергійністю колег-швейників.
Не змінило ТОВ «Укран Абітекс» свого покликання і зараз… Люди, особливо молодь, заробляють гроші й годують родини. Керівництво свого часу радо пішли назустріч пропозиції іноземних інвесторів. І не прогадало! Бо інакше підприємство захиріло б, та й чекала б його незавидна доля та розруха. А так фірма-ювілярка живе, працює і розвивається.

Зі святом, дорогі швейники!

Михайло СИНЬООКИЙ.

На фото: «кадровичка» Марія Дасів з ветераном виробництва Магдалиною Уйварі.