ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Сьогодні на місці Солотвино — пустир, завалений сміттям (фото)

    26 вересня 2020 субота
    Солотвино — стародавній центр шахтарського містечка

    Солотвино розташоване на березі Тиси на висоті 292 м, через нього проходить автомобільна траса Ужгород - Рахів, є залізничний вокзал. Можна також добратися маршруткою з Ужгорода або з Ясіні.


    Сіль тут почали добувати з часів завоювання Дакії римським імператором Трояном (ІІ ст. н. е.). В промислових масштабах видобуток розгорнувся з другої половини 18 ст. Запаси солі в Солотвино визначаються велетенською цифрою — 3,5 мільярда тонн. Усе десятитисячне селище розташоване на величезному підземному моноліті кам'яної солі. Ба більше, соляний щит тягнеться аж до Хуста — на десятки кілометрів. Пояснення цьому просте: в доісторичні часи тут буяло Карпатське море. І археологи підтверджують це відбитками риб та морських тварин у соляних брилах.

    Зараз більшість шахт закинуті, одиниці використовуються в лікувальних цілях (лікування захворювань дихальних шляхів). Т.з. метод спеліотерапії - використання мікроклімату шахти на глибині біля 300 м. Тут повітря в 10 раз чистіше чим на поверхні і насичене біологічно активним аерозолем хлориду натрію (солі), що дає лікувальний ефект.

    Через підтоплення були закриті сім солотвинських шахт. Їх просто знищила вода. В тому числі й знамениту «Кунегунду», до якої спускався сам австрійський імператор Франц-Йосиф І. Тому, коли в соляній шахті починала десь крапати вода, — це вже був аврал.

    Не Ужгород чи Мукачiв мали першу каналізацію, а саме Солотвино. Все селище було оточене кількома десятками водокачок, які постійно відкачували воду з-під землі і направляли її бетонними руслами подалі — в Тису. Завдяки солевидобутку селище процвітало.

    Тепер на місці історичного центру — пустир. Австрійська та чеська педантичність змінилася радянським безладдям. Шахти почала розмивати вода. Їх закривали і засипали землею, якщо вони не провалювалися самі. Гордість Солотвино — стародавній центр шахтарського містечка з будинком управління, водолікарнею, парком, каплицею в 1970-х роках змушені були повністю знести, бо він опинився в небезпечній зоні, поруч із затопленими шахтами. Тепер на місці історичного центру — пустир, завалений сміттям та обставлений табличками «Небезпечно».



    2_261.jpg
    3_238.jpg
    4_179.jpg

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору