"Соло" парку "Підзамковий" в Ужгороді походить від слова "солоно"

Міських голів Ужгорода та чергових кандидатів на цю хлібну посаду з початку незалежності «плебс» поділяє, як у якомусь умовному підручнику, на дві підгрупи — «бандитів» і «господарників».

Останнім часом кровним і «безкровним» жителям прикордонного міста думається деколи безсонними ночами («оставте сон глибокий…») на тему: «Коли ж у цьому довб…, пробачте, дивовижному поселенні землян з’явиться нарешті підгрупа не захребетників, що прагнуть до до наживи, а «гуманістів»? Питання зазвичай не знаходить відповіді. З мішками під очима, засмикані, озираючись (манія переслідування) любі друзі-ужгородці ідуть, щоб знову повернутися і думати про вічне. Про Любов! До себе, звичайно… З боку владного Неба.
Зводяться дивовижні вілли за колючим дротом, схожі на секретні кораблі НАСА або інопланетні дирижаблі. А для народу підноситься на таці велика дуля з маком. А в парку "Підзамковий" (колишній парк імені Горького) тим часом, скажімо, чоловік може запросто загинути. Такі там аварійні дерева.
— Ситуацію ж навдивовижу легко змінити, — з болем говорив мені ужгородець Василь Матола — один у трьох лицях: письменник, артист і будівельник ( у «парковому» питанні домінувало його будівельне лице і… гуманістичне: чим не мер нової генерації?). — Моїй фірмі місцевий відділок МНС винен гроші, яких… не має. Але «надзвичайники» можуть віддати борг тим, що нададуть мені в експлуатацію «вишку». А фірмі ж заплатять у міській раді за роботу. І вб’ємо двох зайців — впорядкуємо парк і вбережемо людей від значного ризику в центрі європейського міста.
На жаль, при першому візиті того ж патріота пана Матоли до виконувача обов’язки місцевого мера Миколи Адамовського, він дістав відкоша традиційним: «Грошей нема!» Пробач, мовляв, зі своїм гуманізмом, треба тобі, легіню, пізніше народитися, коли людей почнуть шкодувати.
Один дядько, ніби відчувши мою небайдужість до ситуації, прямо в парку написав свій відгук на ситуацію. Як завжди в Ужгороді, анонімну (манія переслідування). Наведу допис так, як і написано (демократія):

«SOS! ПАРК ПРОДАЖНЬОГО ПЕРІОДУ
Ужгород. Парк Горького. 2009 р.
Писано-переписано про «надмірну» увагу «близьких» до майна, припаркованого круг смертельно хворого старого (парку — Авт.).
Щось дописувати до дурно писаного якось не з руки… Але, шановні!...
СТАРИЙ ПОМИРАЄ!»

Не хочеться збитися, як водиться в Україні ще з царського періоду на ту «пісню», що винен цар. Або в даній ситуації мер. На жаль, загальна система байдужості до свого ближнього оповила весь Ужгород. Ця тема дана на відкуп, для усних реляцій перед світлочолими «вівцями», церквам різних конфесій. Ніхто не хоче згадати, що сам (сарака) створений за образом і подобою Божою. І щось самотужки робити для загального добра. Наприклад, комуністи. Починаю з них, бо за парковими воротами спотикаюся поглядом на камені, з усіх боків зарослому кропивою, де закарбовано на віки рукою радянського зодчого: «Тут в 20-30-х роках під керівництвом комуністів відбувалися масові мітинги, маніфестації трудящих проти соціального і національного гноблення, за возз’єднання Закарпаття з Радянською Україною.»
Чомусь не тривожаться комуністи крайового осередку Володимира Алексія про свої пам’ятки. Про них волають лише в разі їх пошкодження. А хіба не пошкодження, коли вони в кропиві, а навкруг замість «парку для трудящих і бомжів» — звичайне сміттєве звалище з фільму жахів? Старі кендюхи з «національної» ЦК російської філії товариша Зюганова шлють на область добрі гроші на прокрутку через ТВ пронафталінених радянських документальних стрічок. Місцевих партократів на ставці (інакше б лави розсіялися по горах і зворах) така спокійна «діяльність» влаштовує. І нащо їм, питається, ті пам’ятки? Ліпше пресу на пішохідному мосту раз в місяць пороздавати (робота в масах). Тим більше, що міська влада зробила міст красивим, чічки розвісила (в основному комуністичні — червоні). А В.Алексій, до речі, будівельник…
Чому, зрештою, парк імені Горького, що був весь час ще з-перед Масарика чудовим місцем громадського відпочинку, не стане плацдармом для апробації сил майбутніх потенційних кандидатів у мери? Та й кандидатам у Президенти треба над цим подумати. Група Арсенія Яценюка відновила, скажімо, діяльність дитячої залізниці. Справа правильна. Конкретна, як говорили комсомольці перебудовного періоду. Але розгромлена кінцева зупинка залізниці під назвою «ПАРК» вимагає продовження зусиль пана Бровді — очільника групи А.Яценюка в області — щодо того ж бідолашного парку. Бо доїде дітвора до кінцевої зупинки, піде мимо розваленого туалету (хороша цегла) в парк, а на неї дерево гепне...
Кожен патріотично настроєний міліціонер додав би, що смерть у парку «від невпорядкованої стихії можлива і для блудного та ліричного елемента.»
Ворота в парку зачинені, але хтось же відчинив їх. Хтось вивернув недавно на доріжці добрячу машину різного сміття, схоже на ресторанне, після гульок. Дивлячись на небезпечно навислі над землею віджилі товстенні гілки, думалося, що МНС мало би тісніше входити в контакт з місцевим населенням, про що правильно зауважував небайдужий будівельник В.Матола.
А «владне місто», коли не спроможне на виділення коштів чи організацію групи кандидатів у мери на комуністичний суботник, могло би хоч повісити з усіх боків парку імені пролетарського класика, що місце це аварійне. Людям з лімузинів убогі студенти художнього інституту зробили б це безкоштовно. З великої поваги до їх дорогих костюмів і масних облич!
А міліція б тоді спромоглася б виставити постового, щоб не впускав у парк ні корінних, ні приїжджих осіб.
Раніше цей парк називали «золотими воротами Ужгорода». Адже тут була «пристань» маси туристичних поїздів. Приїжджали з усіх республік. Милувалися парком, фотографувалися. Під кожним деревом тут була зачата велика кількість дітей розмаїтих національностей. А зараз скрізь тусуються наркомани, республіки забули про парк, а коли під якимсь деревом звершається акт «кохання» — то це на «п’яну лавочку», або «розплачуються за довги», як сказав би, проходячи мимо, русин-безхатько української національності з угорськими коренями в роду.
Була тут свого часу навіть клітка з ведмедем. У ній відтак довго жили в нормальних умовах радянські бомжі (вчасно не вступили в партію, так їм і треба). Стояв відкритий ринг. Боксери з усієї області змагалися. Була й боксерська школа, що нині наказала довго жити. І капітальний танцмайданчик наразі виглядає, як зупинка для НЛО в сибірській тайзі…
СТАРИЙ ПОМИРАЄ!
Де «швидка»? Чия найшвидше?!

Василь ЗУБАЧ, м.Ужгород

Слідом за басейном «Спартак» Ратушняк відібрав від міста і парк

Що означає Підзамковий парк для жителів Ужгорода і чи є в нього майбутнє?