ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Сучасні дороги за рахунок ...контрабандистів і корупціонерів на кордоні!

    23 квітня 2021 п'ятниця
    Закарпаття. Дорожні "ноу-хау" від нашої влади.

    Як відомо, в наших північно-східних сусідів завжди було дві біди. Оскільки ми довго йшли в одній упряжці, дороги в нас теж погані. Здавалося, вирвемося з обіймів старшого брата, розчистимо авгієві конюшні та заживемо по-людськи. Не вийшло…

    Чому не справдилися сподівання – розібратися нелегко, існують численні версії. Народ киває на керманичів. Ті, у свою чергу, шукають усілякі виправдання, бувало навіть, як це натякав другий президент, народ йому попався не той. Одним словом, не тільки добротних доріг немає, але в багатьох місцях взагалі залишилися тільки напрями. І друга біда -- невігласів при владі значно побільшало. Мабуть, при підборі на посади користувалися принципом, що державою може керувати й кухарка. От так і керували. Пожежа на нафтобазі у Васильківському районі продемонструвала рівень державної машини. І, на жаль, майже у всіх сферах подібний стан справ, просто не завжди все так наглядно вилазить на поверхню. Не дай бог, наприклад, потрапити до наших ескулапів чи звернутися по допомогу до правоохоронців. Якщо у когось є ворог, гіршого бажати йому не треба. Повертаючись до пожежників, варто зауважити, що останнє десятиліття, зокрема, у нашій області хто тільки не очолював цю службу: починали міліціонери, потім дійшли навіть до спортсменів. Днями нарешті призначили людину із спеціальною професійною освітою.

    Так от, до тих двох бід (великої кількості невігласів та препоганих доріг) у нашій країні за роки незалежності додалася й третя. Звичайно, це вона -- славна вітчизняна корупція. Хто з нею тільки не обіцяв боротися, скільки списів зламано на цьому поприщі. От уже на 24-ий День Незалежності виповнюється півтора року Революції гідності – а продемонструвати результати щодо подолання цього суспільного зла у влади немає можливості. Навпаки, ця гідра тільки набрякає, куди не поткнешся – всюди натрапиш на падких до грошей. В авангарді тут медицина, освіта, міграційна служба, ДАІ, податкова, інші контролюючі тощо. Уособленням корупції тривалий час є митниця. Тут би неабияк потрібний позитивний результат, але як його досягти? Після звільнення попереднього керівництва Державної фіскальної служби, куди входить і митниця, наші "верхи" оголошували відкритий конкурс, довго вибирали очільника. Нарешті збулося, потужне відомство очолив Роман Насіров. Чи найкраща кандидатура з усіх претендентів – питання спірне, та тут уже не до тонкощів. Прем'єр-міністр одразу "нарізав" перед новим керівником чимало завдань і найголовніше – наповнювати державну казну ( і не плутати її з власними кишенями). Варто зауважити, що у нас і в цій царині не все слава богу, бо митниця стягує також податок на додану вартість, хоча це не повинно входити до її функцій. І ще очільник уряду наголосив, що часу на розкачку немає, через три місяці перевірить результат. Так ось, уже два місяці збігло. Чи помінялося щось на краще на митниці, сказати важко, хоча про перемогу над корупцією поки що не рапортували (це на макрорівні наш прем'єр переміг корупцію ще в кінці минулого року, хоча з тих пір сталося вже кілька гучних звільнень міністрів з обвинуваченнями на цю тему). Та це так, до слова, ми -- про митницю. А ще про вибори, які не за горами. Позитивних досягнень у влади – як кіт наплакав, рейтинги у дуету партій-гегемонів – геть дрібні. Треба щось робити, тож висуваються найрізноманітніші ідеї. Оскільки головний податківець та його заступник, який опікується митницею, свої хлопці, наїжджати на них якось не личить. Та й при "кориті", тьфу ти, на посадах вони ще не так довго. Тож доводиться братися за діло найвищим державним керманичам. А що в нас там входить у наші біди? Так, дороги. І справді, деколи доводиться ніяковіти нашим "верхам", що замість шляхів у нас "яма на ямі". От наші сусіди білоруси – змогли зробити. Їхній безальтернативний на довгі роки й іноді чудернацький вожак все так "обставив", що за якістю доріг сябри доганяють німців та фінів. Хоча тамтешнім чиновникам непереливки. А наші поки що в глухому куті, з якого вирішили теж якось вибиратися. Важко, мабуть, уявити собі стан Саакашвілі, коли він проїхався дорогі з Одеси на Рені, трасою, яка веде в Європу. Вона в надзвичайно жалюгідному стані, а грошей, як уже повелося в нашій країні, на це ніколи немає (воно цікаво, в Білорусі з її у кілька разів меншим економічним потенціалом є, а в нас... А в нас зате олігархів та поважних злодюг різних мастей вдосталь). Тож прем'єр чи хтось з його оточення вигадали спосіб, де взяти кошти. Усе виявляється просто: половина з понадпланових надходжень з митниць віддаватимуть на ремонт доріг. Воно, звичайно, й тут якісь чудеса, бо що таке план на митниці, це ж не автозавод, який має випустити певну кількість машин чи птахофабрика, яка повинна виростити стільки-то курей. Та кажуть, що є якийсь індикативний план, нехай буде, головне, що "потечуть" гроші. А як їх знайти, та ще й понад плану, коли повальна корупція? Побажання недругу, щоб ти жив на одну зарплату ( та ще й не проіндексовану) й досі живе. Знову варто згадати Саакашвілі, який на одному з політичних ток-шоу заявив, що в Одеській області в кишенях митників осідає близько одного мільярда доларів США, хоча не виключено, що ця цифра є неповною. На таку заяву губернатора головний митник країни пан Лікарчук, який також брав участь у цій телепередачі, парирував: можна говорити "всього" про 300 мільйонів "зелених", що йдуть "наліво" тільки у приморській області. Наші вожді часто люблять із захопленням розповідати, що ми європейська нація. Смію зауважити, що все ж таки ми дещо нетрадиційна європейська нація. Коли прем'єр та міністр фінансів їздять ледь не по всьому світу (добре, що хоч поки що Африку оминають) і клянчать кредити, з уст високопосадовців чуємо про кількасотмільйонні чи навіть мільярдні злодійські суми від людей у погонах. Про що ж далі говорити -- і це тільки в одній, хоча й потужній області.
    Так от – треба щось робити у цьому напрямі. Нагадаємо, що керівника служби особливо ще "нагинати" не можна, бо він із своїх і недавно на посаді. На допомогу знову прийшов прем'єр, який заявив щось досить нетрадиційне: митниці мають перейти під управління іноземних компаній і доручив фіскальній службі запровадити відповідний пілотний проект. А ще на західному кордоні повинні створити загальні пости, де поляки і українці разом будуть здійснювати митне оформлення вантажів. Підхопив це питання і президент, який на нараді у Львові за участю силовиків Західного регіону дав добрячого прочухана охоронцям кордону та "супутнім" правоохоронним відомствам за "вічний фестиваль контрабанди". Взагалі, Гарант збирається зробити негласні перевірки зловживань на бурштиновому поприщі, пробравшись без охорони десь на Волинь, Рівненщину чи Житомирщину. Так, що й закарпатським митникам не варто розслаблятися, а то десь несподівано заскочать їх вночі. Очільник держави на уже згадуваній нараді поінформував, що провів низку консультацій щодо організації спільних пунктів пропуску на кордоні України із державами ЄС – і не тільки з Польщею, але й Угорщиною, Румунією і Словаччиною, а профільні вітчизняні відомства отримали відповідні доручення. ЄС погодився, щоб наші прикордонники і митники працювали на їхній території, зокрема використовували сканери й технічні засоби. Планується, аби відкриті пункти працювали за принципом "єдиного вікна". Все добре, лише щоб не далася взнаки вдача наших стражів кордону та економічної безпеки й "не заразила" сусідів. І знову було озвучено термін, тепер всього два тижні, коли перевірять втілення вжиття насушних вимог.
    Припала до душі президенту й ідея про направлення понадпланових коштів, зібраних митницями, на будівництво доріг в регіонах, де вони були отримані. Тут, так би мовити, захотіли поєднати два "мінуси" (проблему корупції й погані дороги), які при множенні дають "плюс". Усе знову геть просто: викорінюємо корупцію, збільшуємо понадпланові фінансові надходження й будуємо дороги. Однак у нас, окрім корупції й поганих доріг, є ще одна біда, тобто "мінус" -- людський фактор. Якщо його помножити на отриманий "плюс", то що вийде -- знову негатив. Річ у тім, що йшлося також про очікування щодо мотивації місцевих жителів відмовитися від контрабанди з тієї причини, що за понадпланові надходження їм будуватимуть дороги. Можу впевнено заперечити цю гіпотезу: прості місцеві жителі контрабандою не займаються. Ті, що тягнуть на своєму горбі чи перевозять в легковиках певну кількість товару, іноді дещо більшу, ніж дозволено законодавством, не контрабандисти. Ті вже давно займаються величезними обсягами, їздять на крутих джипах і їм наплювати з великого мосту на загальні дороги й державні автошляхи. Вони хіба під'їздами до своїх обійсть будуть перейматися за надлишковими надходженнями від контрабанди. А вся та митна "братія" ними вже скуплена давно і теж катається на іномарках. І можна їм втокмачувати про загальні блага...
    А де ж вихід? Часто чуємо від можновладців, що вони повсякчас стараються, важко працюють для людей, а їх тільки критикують, не озвучуючи жодних ідей для покращення становища, виходу з тупика. Оскільки контрабандисти, добровільно не захочуть ділитися коштами та й люди в погонах на кордоні не будуть від цього в захопленні, і з планами тими морока, поки виконаєш, потім перевиконаєш, а там потрібно ще розділяти -- пропонується наступне. Пам'ятаєте, як колись говорив Єльцин росіянам, що кожен з них зранку повинен думати, що він зробив для України. Так і в нас тепер повинно бути: оскільки контрабандист нічого не вартий без митника та в деякій мірі без прикордонника, кожен з них зранку повинен осмислити, що він зробив для покращення доріг. От ідуть митник і контрабандист (працюють ж бо в парі) після нічної зміни додому, то в їхніх головах повсякчас повинні роїтися мислі, скільки грошей за підсумками чергування виділять на дороги, який відрізок зуміють капітально відремонтувати. А якщо не захочуть займатися дорогами? Це навіть не дискутується. Пам'ятаєте: "не братимуть білети, відключимо газ". Так і тут – не буде відповідних доріг, ніякої контрабанди і корупції. А щоб не пхалися усі на один маршрут, розбити все по дільницях. Де в нас в області найгостріша проблема? Нещодавно у Торуні, що на Міжгірщині, вкотре перекривали трасу, яка веде у бік Львова та Івано-Франківська. Наш губернатор знову ж бо бідкався про проблему з коштами. Треба дорогу до сусідів? Звичайно. Оскільки дуже вже запущена, потрібні й "підрядники" солідні. Напевне лише КПП "Тиса" потягне. Так і нотуємо. Якщо раніше були таблички, що таку то дільницю автошляху обслуговує таке то дорожньо-експлуатаційне управління, то тепер на ній буде красуватися назва певного митного поста та його клієнтів-котрабандистів. А для зручності подорожуючих там повинні бути зазначені номери телефонів і, можливо, навіть фотографії відповідальних за комфортну їзду. І так по всіх постах. З Дякова протягнути маршрут обслуговування, наприклад, до Лисичева, що на Іршавщині. Так же з Вилока, Лужанки, Малого Березного. А там глядиш і весь край буде охоплено такою сіткою. Оскільки обласний центр знаходиться поблизу кордону та й всіляких ділків тут чимало, йому теж повинно перепасти чимало коштів – й на продовження кільцевої, яка може бути навіть висотною і пройти над будівлями, має вистачити. Ще можна організувати змагання між митними змінами та їх "підопічними" на кращий відрізок автошляху, заснувати якісь вимпели та перехідні кубки і вручати переможцям. Для залучення додаткових фінансів варто б створити спеціальні фонди. Ці питання систематично обговорювати на щотижневих спільних нарадах. Зробили, наприклад, напередодні моніторинг доріг, а в понеділок зранку роздали на горіхи чи навпаки відмітили. Як гідно звучатиме: "Народний, тричі заслужений контрабандист Федя зробив свій посильний внесок у фонд ремонту й будівництва доріг". Або інакше: "Пане Василю, чому на ввіреній твоєму відділу дільниці поблизу Рокосова не засипана яма?". Хоча треба обміркувати, за яким законодавством притягати винних до відповідальності. Можливо варто залучити до загальнонародної справи й інші відомства, де теж понаднормові відрахування йдуть тільки у приватні кишені. Перефразовуючи відомого героя творів Ільфа і Петрова, вийде щось на кшталт: "Даєш сучасні автошляхи за рахунок контрабандистів і корупціонерів у погонах. Та ще й за посильної допомоги від цивільних "липкоруких". Чим не сучасне гасло? Та навіть можна піти далі, об'явивши що саме такий підхід витягне Україну з економічної безодні. Ми вже понад два десятиліття шукаємо свій шлях: то польською моделлю морочили людям голову, то корейською (слава богу ще не уподібнилися КНДР), то йшлося про Сінгапур з його "посадити трьох друзів", та поки що все марно. Так може це наш шлях -- якісні дороги, які стануть ніби кровоносні жили для ледь живої економіки держави. От контрабандисти й митники у погоні за грошима для дорожнього ремонту активізуватимуть свою діяльність, навіть підганяючи прикордонників, залучаючи до своєї діяльності ширше коло людей, які можуть, зокрема, на плечах переносити великі паки з цигарками. Так згодом піде по всіх напрямках: зростатиме виготовлення бітуму, щебеню, інших витратних матеріалів, залучатиметься техніка. Збільшиться потік вантажів, у т.ч. й транзитних, усе навкруги заполонять туристи, які питимуть горілку й пиво, смакуючи варениками й борщем. Ці процеси поширяться навіть на олігархів і на цьому поприщі вони, можливо, навіть самоліквідуються. Так буде вирішено ще одну насущну проблему. У наших співвітчизників відчутно збільшаться зарплати, зросте купівельна спроможність. А там глядиш, ми наздоженемо хоча б... Молдову. Таким чином велике зло від корупції і контрабанди перетвориться на загальне суспільне благо, а ми, нарешті, знайдемо свій шлях подальшого розвитку. Навіщо інакше безрезультатно боротися із викоріненням усіх цих явищ, якщо можна все спрямувати у потрібне русло...
    Маячня, зауважите ви. Так, але поки що вся ця балаканина на різних рівнях про боротьбу з корупцією, насамперед на митниці, інших суміжних відомствах та й віддалених від контрабанди сферах, схожа на вищеописане і нагадує мишачу вовтузню. Здається, відсутня не те що стратегія, а навіть немає тактики чи окремих чітких її елементів щодо реформування усіх цих структур. Швидше шарахання з однієї крайнощі в іншу. А можливо всі заготовки поки що таяться за сімома замками і невдовзі будуть оприлюднені. На Закарпатській митниці вигулькнув з недалекого небуття новий виконувач обов'язків начальника. Ніби пішли зміни, очільник ДФС обіцяє змінити понад тисячу, а це третина, начальників різних рівнів. Як і кого й на кого будуть міняти покаже час. Якщо якийсь з претендентів десятиліття просидів на одній "хлібній" посади, а тепер його кинуть на іншу таку ж, який із цього толк. І при цьому дехто на такій ротації може ще зірвати добрий куш. Як відомо, від зміни доданків сума не міняється. Доцільно б "освіжити" кадри. Тільки щоб не вийшло як в тій же Одесі, коли за словами тамтешнього губернатора, в.о. начальника митниці нещодавно призначили надзвичайно неординарну особистість із "заслуженим" минулим. Можливо, сподіваються, що добрий "дорожник" з нього вийде. Нагадаємо, що президент дав два тижні на зміни на цьому поприщі. Також до 18 липня термін у закарпатського в.о., тож є сподівання, що ми почуємо нарешті щось відповідне уваги...
    Певним винятком у царині змін нині слугує хіба що міліція. Зі скрипом, та там щось просувається. Хоча на місцях правоохоронні органи зазвичай поки що радянського взірця. Нинішня закарпатська міліція нічим не відрізняється від тої, наприклад, якою керував пан Варцаба за часів Януковича. Так, ніби керівництвом здійснюються прийоми жителів, пересічні люди мають право звертатися із заявами та скаргами. Однак більшість тих, хто стикався з людьми в погонах, залишаються розчарованими результатом, адже на свої звернення заявники отримують переважно нікому не потрібні відписки. Зростає вал крадіжок, чому сприяє незавидне соціально-економічне становище. Без надії на міліцію люди по селах самотужки збираються в групи і вночі оберігають свої обійстя. І, звичайно, на Закарпатті не обійти тему лісу. Добре, що президент почав перейматися проблемою варварського видобування бурштину. Та йому варто б інкогніто навідатися, наприклад, на Воловеччину, Міжгірщину чи Тячівщину -- у карпатські ліси чи те, що від них залишилося. Місцеве населення у розпачі, адже здійснюється винищення, інакшого слова не підібрати, і руйнування "легенів" Карпат. Держлісгоспи ще якось тримаються, там відносний порядок, а ось території колишнього "Агролісу" (чи ще існуючого?) за великою бідою. У результаті маємо обезводнення місцевості, у майбутньому не оминеться без пагубних паводків. З високих трибун, часто у погоні за дешевим популізмом чуємо, що ми (чи вірніше, вони там "на горі") такі-сякі увігнали майбутні покоління у величезні борги. Та це ще не все, бо після нас дітям і внукам доведеться розгрібати проблему із станом лісів.
    Є сподівання, що розпочата наверху реформа та прийняття низки законів, можливо й не надто досконалих, зумовлять зміни й на нижчих рівнях. Протягом двох місяців міліція має "переформатуватися", хоча й там не налагоджені всі механізми, залишається ще чимало невирішених питань. Зрушенням в ОВС перш за все завдячують першому заступнику міністра Еко Згуладзе. Звичайно, не всім такі зміни до вподоби, є охочі пхати палки в колеса, та віз зрушив з місця. А ось в ДФС своєї Еко поки що не видно. Там свої "винахідники". От, наприклад, навесні провели семінар, із висвітленням у ЗМІ, за участю працівників податкової та митниці, де йшлося про шкоду, яку завдає корупція розвитку суспільства. Це ніби повчати вовка як невдячно і паскудно ласувати ягнятиною. І що цікаво – усі залишилися задоволеними: керівництво відрапортувало наверх про вжиті заходи, учасники заступили на зміни, де продовжили свої звичні справи. Хоча здається варто б до цього питання підійти дещо інакше: організувати, наприклад, екскурсію для учасників семінару в ізолятор тимчасового тримання чи СІЗО і там "загубити" більшу їх частину. Потім уже розбиратися, залишили їх там заслужено чи ні. А то якого результату доб'єшся з нашими правосуддям. Ще за часів Ющенка керівник однієї із закарпатських митниць скаржився, що він кілька разів звільняв одного із зухвалих митників, а той через деякий час через суд поновлюється...
    Так і живемо, боремося – незрозуміло хто з чим і яким чином – і котимося, котимо...

    Євген ВОРОПАЙЧИК

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору