Не слід приховувати те, що стан освіти в Україні сьогодні досить складний. Як і значна кількість соціальних сфер, навчання потребує змін, і якщо не в першу, то точно – не в останню чергу. Реформування системи освіти, як середньої, так і вищої – пріоритетне завдання Міністерства освіти та науки України. Співробітниками міністерства навіть було розроблено так звану «Дорожню карту реформування вищої освіти». Вона містить в собі список змін та завдань, які слід виконати та змінити у старій, корумпованій та непрацюючій системі. Але логічне запитання – а що саме слід змінити? Сьогодні так багато говорять про проблеми та їх вирішення, але конкретики у даному питанні замало. Спробуємо розібратись разом у тому, що саме потребує змін у сучасній системі навчання, і чому українська освіта зразка 2019 року далека від ідеальної.

Слабкість шкільної освіти

Згідно з моніторингом світових рекрутерських компаній, у сучасному світі є цінними такі якості майбутнього співробітника, як здатність до навчання упродовж усього життя, правильна постановка та досягнення мети, критичне мислення та здатність до роботи в мультинаціональній та різнобічній команді. На жаль, дані якості не розвивають у сучасній школі, породжуючи проблеми освіти в Україні. Під час отримання середньої освіти мозок дитини ще досить пластичний, і даний період є найсприятливішим для розвитку вищенаведених якостей. Однак подібні, необхідні у дорослому житті навички ігноруються, а в університеті вектор задач дещо змінюється, що й призводить до появи покоління, здатного працювати лише в режимі постановки «сухих» завдань.

Опора на радянську систему

Як і не хотілося б це заперечити, та все ж сучасні проблеми в сфері освіти пов’язані із наявністю в ній елементів застарілої радянської системи. За майже 28 років незалежності в Україні не відбулось критичної зміни старого порядку, що призводить до навчання «за інерцією» за старими принципами СРСР. У результаті ми маємо значне відставання від розвинутих країн та елементи застою в навчанні наших дітей у порівнянні з іншими. Ось чому шкільні та університетські знання українців потребують змін.

Відсутність практики

Важливим елементом освіти, особливо вищої, є практичні заняття. На жаль в Україні вони досі мають характер чистої формальності. По-перше, чомусь у нас практичні заняття вважають за потрібне вводити лише з третього, а то й четвертого курсу університету. По-друге, кожен власник українського диплома про вищу освіту чудово розуміється на характері таких «занять». У кращому випадку це буде просто споглядання за роботою інших. Дещо кращий характер практики існує в медичних вишах – все ж без доброї практики підготувати лікаря неможливо. В інших професіях все набагато сумніше. В останні роки МОН рекомендує орієнтуватись за Європу – ранній початок практики та відповідальне ставлення до неї не тільки дозволяють надовго зацікавити студента, а й зменшать потенційну кількість учнів, яким насправді не підходить професія – вони просто раніше підуть з університету і звільнять місце для інших, дійсно зацікавлених в опануванні навичок учнів.

Слабка наукова база

Так само як і практичні заняття, наука у вищих навчальних закладах України носить скоріше фіктивний характер. Кількість дослідницьких установ та університетів із сильною науковою базою та достойним лабораторним устаткуванням можна перерахувати на пальцях однієї руки. До того ж часто заняття науковою діяльністю є необов’язковими чи зведеними до щорічного формального написання тез, які студент часто не здатний зробити самостійно і вимушений звертатись за допомогою до таких ресурсів, як https://uk.edubirdie.com/thesis-writing, які значно полегшують вирішення даної проблеми та допомагають економити час для більш корисних занять. Знову ж таки, на відміну від закордонного навчання, де і практика, і наука є повноцінною частиною навчання, а не просто паперовою вимогою, освіта 2019 в Україні потребує конкретних змін.

Недостатнє фінансування

Причому «недостатнє» це ще м’яко кажучи. Насправді ситуація з фінансування сфери освіти без перебільшення є катастрофічною. Експерти почали висловлювати думки про те, що Україні слід відмовитись від безкоштовної вищої освіти за принципом США, а ціну на контрактне навчання (що є і зараз) збільшити мало не втричі. Це зменшить кількість абітурієнтів до рівня тих, кому вища освіта дійсно необхідна, та зменшить шквал студентів, яким диплом необхідний «бо так треба». Залишаться або дійсно високо мотивовані, талановиті студенти, для яких існуватимуть гранти та стипендіальні програми від великих корпорацій, або той прошарок населення, який здатний платити за навчання чималеньку суму. А у виграші будуть всі навчальні заклади.

Насправді тема проблем у сучасній сфері навчання дійсно неосяжна. Але закінчити хочеться все ж на позитивній ноті. Як кажуть, попереджений – значить озброєний, тому навіть суспільне обговорення проблематики вищої освіти та навчання загалом має свою позитивну роль. Підвищення обізнаності населення за даним питанням призводить до зростання зацікавленості та появи нових рішень (не завжди із високих кабінетів та посад). Можливо, до справжньої реформи ще далеко, та маємо надію, що перші нерішучі кроки до змін ставатимуть ширшими та сміливішими.