У 1919 до складу Чехословаччини увійшла Підкарпатська Русь (територія Закарпаття)
28 жовтня Чеська Республіка відзначає державне свято - 101-ту річницю створення незалежної Чехословаччини. У 1918 році чехи і словаки добилися визнання незалежності, вийшли зі складу Австро-Угорщини і створили самостійну республіку, до складу якої в 1919 році також увійшла територія Закарпаття (Підкарпатська Русь).
Сьогодні в столиці та інших містах країни пройдуть пам'ятні заходи, в тому числі в меморіальному комплексі на празькому пагорбі Витків та біля пам'ятника першому президенту Чехословаччини Т. Г. Масарика перед Празьким Градом. Увечері президент Мілош Земан вручить державні нагороди, а в комплексі Forum Karlín пройде концерт, присвячений наближається 30-річчя «оксамитової» революції.
Історія
Після розпаду Австро-Угорської імперії 8 листопада 1918 року Перша Рада русинів в Пряшеві прінялa постанову про відділення Підкарпатської Русі від Угорщини. За Сен-Жерменським договором землям русинів надавалася автономія.
12 листопада Рада русинських емігрантів на чолі з Григорієм Жаткович, що пройшла в США, попередньо проголосувала за приєднання Підкарпатської Русі до Чехословаччини і прийняла рішення провести плебісцит всіх американських русинів. Опитування пройшов в грудні, і голоси на ньому розділилися наступним чином: 67% проголосували за входження краю до Чехословаччини, 28% за приєднання до України, 2% за повну незалежність, по 1% за приєднання до Галичини, Угорщини або Росії. Тим часом в Карпатській Русі проходили інші народні збори, які брали різні рішення. Рада в Хусті зажадала приєднання до України, а «Рада галицьких і угорських русинів» на чолі з Антоном Бескидом в Пряшеві підтримала рішення приєднатися до Чехословаччини.
Зі свого боку Угорщина висловила готовність надати (26 грудня 1918 року) Підкарпатської Русі автономію в своєму складі під назвою «Руська Крайна». У цей же самий час делегація словацьких русинів вела переговори в Будапешті з Міланом Годжа про приєднання ПР до Чехословаччини.
На початку 1919 року Закарпаття посіла чехословацька армія. Григорій Жаткович зустрівся в Парижі з Антоном Бескидом, де був прийнятий меморандум для Паризької мирної конференції. 23 квітня 1919 року було підготовлено прохання для президента ЧСР Томаша Масарика про входження Підкарпатської Русі до складу ЧСР, а 8 травня в Ужгороді після наради Бескиду, Волошина та Жатковича зборами було прийнято рішення про приєднання ПР до Чехословаччини. Після цього Масарик послав своїх представників в Карпатську Русь, які після повернення склали рапорт про крайньої відсталості території. Після дискусій було вирішено відмовити Карпатської Русі увійти до складу Чехословаччини. Проте, союзники практично змусили Чехословаччину на переговорах в Сен-Жермені прийняти Карпатську Русь до свого складу, побоюючись, що вона стане частиною Угорщини. Таким чином 10 вересня 1919 року Карпатська Русь увійшла до складу Чехословаччини на правах автономії. Остаточно статус території був підтверджений Тріанонським договором в 1920 році.
Конституція Чехословаччини, прийнята 29 лютого 1920 р ввела в ужиток назву «Підкарпатська Русь» і, починаючи з цього часу, таку назву використовувалося у всіх офіційних відносинах і добре усталене як політичне поняття в міжнародній практиці. 29 лютого 1920 був затверджений герб Підкарпатської Русі - стоїть ведмідь і прапор - синьо-жовте полотнище. 26 квітня був заснований пост земського губернатора. Ним став Григорій Жаткович. З 1923 року Підкарпатська Русь мала 9 депутатів в чехословацькому парламенті.
Спочатку територія була розділена на три адміністративні одиниці - ужгородську, мукачівську і Мармароського, а в 1927 році на 12 районів з районними центрами Берегово, Великий Березний, Волове, Іршава, Мукачево, Перечин, Рахів, Свалява, Севлюш, Тячів, Ужгород, Хуст.
UA-Reporter.com