У Ворохті трампліни доживають останню зиму...

Відомі ворохтянські трампліни остаточно вичерпали усі можливі запаси міцності й терміни експлуатації.

Найбільший ворохтянський 90-метровий трамплін із штучним покриттям, який неодмінно привертає увагу туристів, востаннє реконструювався понад 20 років тому. Збудований він був ще у далекому 1967-му. Незважаючи на це, з року в рік на ньому проводять міжнародні змагання "Кубок Карпат", які вперше пройшли у 1987-му. Відтоді щороку турнір "літаючих вершників" збирав спортсменів із десятка країн Європи та Азії. Але час невблаганний. "На сьогодні цей трамплін такий занедбаний, що ми, скоріш за все, не проведемо цих змагань наступного року. Термін експлуатації трампліна вже давно вийшов", – розповідає директор Ворохтянської СДЮШОР Григорій Тисячний.

На голому ентузіазмі

Щоправда, кожного року управління спорту ОДА виділяло по 100 тисяч гривень на ремонти трамплінів. Але, за словами працівників СДЮШОР, цих грошей вистачає тільки на підтримку життєдіяльності малих трамплінів, про великий К-90 мова взагалі не йде. "Нещодавно ми придбали керамічне покриття, яке покладемо у зоні розгону. Воно коштує біля 38 тисяч гривень, не враховуючи робіт. А на приземлення треба щитки, які виробляються тільки у Європі. Зважаючи, що там вони коштують дорого, та ще й у нас додається чимала сума за "розтаможку", на таке покриття треба коло 2 млн. гривень. Але і в таку суму навряд чи вклались би, – каже Григорій Тисячний. – До речі, нещодавно був на нараді управління в Івано-Франківську. Там йшла мова про те, що і ці 100 тисяч гривень нам виділяти начебто вже не будуть. Грошей попросту немає". А в ідеалі повинні бути ще й гармати для насипання снігу, а також ретраки для його утрамбовки. На даний час Ворохтянська СДЮШОР цього, звісно, не може собі дозволити. "За відсутності техніки усю цю роботу ми виконуємо, так би мовити, кустарним способом – вручну, лопатами, возимо сніг саньми. Тож тут усе, здебільшого, тримається на голому ентузіазмі працівників".

Дитячі турботи

Зліва від великого комплексу розташований малопомітний трамплін К-15, на якому діти розпочинають свої перші кроки в освоєнні стрибків з трампліна. На сьогоднішній день у школі нараховується 320 учнів, які поділені на три групи – початківці, група вдосконалення та спортивної майстерності, з якими займаються вісім тренерів. Більша частина дітей з Ворохти, Татарова та Яблуниці. "У принципі ми могли би залучати і більше дітей, але не маємо транспорту, щоб забирати і розвозити їх по домівках після тренувань, – продовжує директор Ворохтянської СДЮШОР. – Наша проблема в тому, що ми розташовані на початку Ворохти, а діти живуть переважно в іншому кінці нашого населеного пункту. Наприклад, дитині для того, аби прийти сюди, на трампліни, треба пройти три кілометри, а ще зворотна дорога. Це зможе далеко не кожна дитина. Додайте до цього важке спорядження, яке дитина носить на тренування, виконуючи мінімум 10 стрибків. Тож залишаються тільки ті діти, які серйозно зацікавились цим зимовим видом спорту", – говорить старший тренер школи Володимир Попович, який працює в СДЮСШ більше 30 років. – Якщо раніше ми могли дитині виділити екіпіровку та інвентар, зараз це усе дуже дороге. Через це перспектива в нас не дуже велика, але все-таки вона є, тобто школа даремно не працює".

Олімпійці без Олімпіади?

Виявляється, для того, щоб виховати стрибуна з трампліна, скажімо, всеукраїнського рівня, потрібно не менше 10 років. На першому році тренувань діти переважно займаються загальною фізичною підготовкою, вже потім вони отримують інвентар, далі – переходять на гірські лижі. Тільки після цього їм поступово дають можливість стрибати на трамплінах різної висоти, починаючи з вищезгаданого К-15 і так далі. Втім, на перших порах багато залежить не лише від тренерів, а й від самої дитини, яка повинна мати бажання та мету у цьому виді спорту. Яскравий приклад – один з найкращих вихованців школи Олександр Лазарович, який нещодавно виборов олімпійську ліцензію на Ігри-2010 у Ванкувері.
"Я почав займатись стрибками ще з перших класів, – розповідає Лазарович. – Спочатку це було як хобі, яке потім переросло у дуже серйозне захоплення. Пішли результати, і трампліни стали чи не найголовнішим у моєму житті". Але, за словами спортсмена, стрибки з трампліна вимагають великих витрат. Для прикладу, аби нормально вдягти стрибуна, потрібно більше 2500 євро. Додайте до цього витрати на дорогу, проживання, харчування на змаганнях Кубка світу чи Європи, які не зажди покриває держава. "Ситуація ускладнюється ще й тому, що навіть здобута олімпійська ліцензія не гарантує місця у збірній України. "А що ви хотіли? Криза у державі, а тому беруть тільки тих, хто реально може позмагатись за найвищі місця, – каже Олександр Лазарович. – Ми з Володимиром Бощуком, який також здобув ліцензію, мабуть, будемо дивитись Олімпіаду вдома по телевізору".

Приватні інтереси

На сьогоднішній день Ворохтянська СДЮШОР і надалі знаходиться на території бази "Авангард", щоправда, в орендованих приміщеннях. Справа в тому, що "Авангард" раніше належав профспілкам, а саме товариству "Україна". Але у 2008-му році через неспроможність утримання комплексу профспілки віддали базу і два найбільших трампліни в оренду на 49 років приватному власнику. Зараз він робить там капітальний ремонт приміщень, проте трамплінам від цього, як каже Григорій Тисячний, не легше. Зрозуміло, що нинішній керманич зацікавлений більше у ремонті самої бази, яку буде використовувати у комерційних цілях, аніж у вкладанні грошей у відновлення трамплінного комплексу. На його реставрацію, за словами тренерів школи, потрібно щонайменше 4-5 мільйонів гривень. "Трампліни треба негайно ремонтувати, особливо найбільший – К-90. Ще рік бездіяльності, і ми їх можемо втратити назавжди. От якби трампліни були на державному балансі, ситуація була б набагато оптимістичнішою. Але профспілки відмовились передавати трампліни у державну власність", – стурбовано розповідає тренерський колектив школи.

Боротьба за землю

До речі, біля підніжжя трамплінів вже починається приватна територія – відпочинковий комплекс, власницею якого є заможна канадійка. Колись ця територія належала комплексу. А якщо пройти метрів двісті лівіше від основних трамплінів, можна побачити схил гірськолижної траси, біля якої стоїть занедбана канатна дорога. Ще два роки тому тут було людно, загалом же траса функціонувала більше десяти років. "Поки що ця траса є власністю бази "Авангард". Але тут вже багато претендентів на цей ласий шматок. Як і всюди в Карпатах, тут також іде війна за землю", – каже старший тренер школи Володимир Попович. – "В мене немає ностальгії за Союзом, але в ті часи хоч був порядок. Просто потрібно було це усе втримати, довести до ладу, але не дати йому руйнуватись. Зараз термін експлуатації трампліна вже давно вийшов. Як це не прикро, але цілком реально, що трампліни переживають свою останню зиму".
"Галицький кореспондент"