ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

У закарпатській літературі народилася нова зірка — «Сады хаоса»

    24 жовтня 2020 субота
    Михайло Темнов - закарпатський письменник-фантаст та журналіст

    Михайло Юрійович Темнов — фігура в журналістиці та літературі дуже цікава, незвичайна, енергійна, цілеспрямована, унікальна та мудра. Це письменник і журналіст неординарний, багатогранний, елітний та високоосвічений.


    Як людина, — він душевний, надійний, доброзичливий, чесний, спомігливий, відвертий та щирий. А його журналістський образ стоїть на сторінках преси якось відокремлено, осібно та величаво. Статті ж на шпальтах газет для читача є глибокими, зрозумілими, прямолінійними, критичними, різкими та широковисвітленими. Він уміє не тільки глибоко описати факти та реальність подій, але й докладніше проаналізувати їх, заглиблюючись у саму середину проблеми та ситуації, про які йдеться у матеріалі.

    З Михайлом Юрійовичем особисто я знайома вже декілька років. І мені поталанило неабияк. Доля подарувала мені можливість бути його ученицею як на багатій, Щікавій ниві журналістики, так і в квітучому саду поезії. Він навчив мене будувати і бачити місток у житті між тим далеким і уявним світом, у якому я блукала, та світом світлим, реальним, дійсним, правдивим, який живе разом з людиною, між її мрією, уявою та дійсністю. До того ж, на сьогодні, Михайло Юрійович полковник, перший заступник начальника Закарпатського обласного управління Української Служби Порятунку 911.

    Глибоко в душі Михайло Темнов вже чималий час не тільки журналіст, але й письменник та поет. Одним словом, людина, яка пише вже давно. І робить він це не з метою вигоди, а за покликом свого серця та за рахунок свого вільного часу. При цьому не тільки для масового читача, але й для «домашнього вжитку» та для «власної шухляди», в якій зберігається немало прекрасних творів, котрі ще не вийшли в світ до читацької аудиторії. Але я маю надію, що через деякий час багато з них отримає своє друге життя на сторінках новонароджених книг.



    222_6.jpgТак, нещодавно у світ до читачів уже вийшла перша книга Михайла Юрійовича Темнова, яка присвячена словацькому другу Емілії Дворознаковой. Це фантастичний роман « Сады хаоса». Його я отримала в подарунок від автора.
    У цьому романі письменник веде свою читацьку авдиторію у світ вигадки та багатої фантазії. Він добре сюжетно закроїний, цікавий, змістовний та захоплюючий. Я можу сказати, що ця книга написана темпераментно, екстравагантно, фантастичнобагато — у стилі кращих зразків не тільки української літератури, але і світового письменства цього делікатного жанру.

    Після того, як я прочитала роман пана Михайла, у мене почало виникати в думках чимало запитань до автора книги. Щоб мати більш повну і обґрунтовану відповідь на них, я звернулася до Михайла Юрійовича із тими запитаннями, які мене цікавили та непокоїли. І ось, що з того вийшло…

    — Михайле Юрійовичу, скажіть, будь ласка, Ви більше по життю поет, журналіст чи фантазер?
    — Людина не може бачити себе сторонніми очима. Тож щоб створити уявлення про себе, треба себе пізнати, а хто з нас може похизувати тим, що себе пізнав? Особисто я не можу! А для оточуючих я такий, яким вони мене бачать, або хочуть бачити. Тому ви цілком справедливо поставили це запитання: для одного поет, для іншого фантазер, ще для когось – журналіст, для дітей – батько, а для інших– підполковник КДБ-СБУ у відставці.

    — Для поезії потрібне натхнення, для журналістики — факти, події, реалії. А що потрібно було для написання Вашого роману: « Сады хаоса»?
    — Бажання пожалітися тим, що визрівало давно і поволі обростало деталями, формувалось, вимагало втілення. Чи є це натхненням? Не знаю. Це праця з фактами і подіями, які були чи могли б бути, це герої, які просились на люди.

    — Деякі риси характеру та поведінки своїх героїв у романі Ви оживили зі своїх знайомих. А хто саме із них найбільше схожий на свого прототипа?
    — Під час роботи над книгою в мене склалося враження, що герої самі знаходять собі риси характеру і зовнішність. А от звідки вони їх беруть – я не намагався аналізувати.

    —Яке місце у Вашому життєвому раю займає фантастика?
    — «Життєвий рай»... Сказано прекрасно, але нам властиво відчувати цей «рай» якось дуже короткими спалахами, напевно, для того , щоб мати відблиск справжнього щастя. І щоб було до чого прагнути у житті. Фантастика – прекрасна країна, яка дозволяє подорожувати різними світами, періодами розвитку суспільства, знайомитись із незнайомим.

    —Ви написали свою першу книгу для конкретного читача? Тобто, чи маєте Ви уявлення, хто ж читатиме Ваш роман?
    — Я не маю ані найменшого уявлення про того, хто буде читати мою книгу. Вона сама знайде собі читача, а може — читач знайде її. Принаймні, маю на це надію.

    — А що саме Вас спонукало для написання фантастичного роману: матеріали, статті, наукові роботи чи щось особисте?
    — Це дуже підступне питання! Я довго над ним розмірковував і зрозумів, що відповіді на нього я не можу дати навіть собі.

    — Чому Ви взяли за основу і сюжет книги гіпотезу про існування у Сонячній системі планети Фаєтон, яка, на думку науковців —вибухнула?
    — Коли я ще був хлопчиком, то любив ночами дивитися у літнє зоряне небо. Ну і, можливо, колись на уроці з астрономії вчитель сказав, що була така планета Фаєтон, яка потім перетворилася у мертве космічне каміння. Було, напевно, життя, а потім воно загинуло…

    — Що саме, на Вашу думку, могло стати причиною катастрофи планети Фаєтона, про яку Ви пишете в романі?

    Про це кажуть і наукові і навколонаукові дебати. Моя точка зору стане зрозумілою з наступних книжок циклу «Сады Хаоса». Тему існування Фаєтона висвітлювало вже чимало письменників-фантастів.

    Чи не є Ваш роман переказом Вашими словами їхніх творів?

    — Ви, напевно, читали мій перший роман. І якого ж автора я вам нагадав? Було б цікаво про це дізнатися. До речі, про Землю написано чимало, але хіба писати про неї стали менше?!

    — За головного героя Паіно Ви взяли такого собі «супермена», народженого від вищих сил і наділеного надзвичайними можливостями. Чи не боїтеся Ви, що Свята Церква звинуватить Вас у святотастві? Адже, за християнською релігією, не можна прирівнювати живу істоту до Бога.
    — Паіно – аномалія. А ні в якому разі — не Бог. І його аномальні властивості намагаються використати зі своєю метою різні сили: добрі – для добра, а злі, відповідно, – для зла. А Бог – це та непізнана і велична сила, яка й дає життя, любов, добро і все, що може бути прекрасним у цьому світі. Як можна прирівнювати творіння Боже до Творця? Горщик до Гончара?

    — У книзі ведеться боротьба добра і зла у різні вікові періоди. Це вічна тема, яка у Вашому романі завжди у різні вікові періоди виступає під образом ордену жерців храму Ші Тай, що дуже схожі на монахів Тибету. Чому Ви вибрали саме буддизм, а не якусь іншу релігію — християнство, мусульманство та ін.?

    — Та саме буддизм, що виник у IV ст. до н. е. цілково відокремлював себе від боротьби з будь-чим. Принципи буддійського спасіння зведені до чотирьох істин: життя – це страждання, причина страждань – бажання. Щоб позбутися від страждання, треба позбутися — бажання, — повна відмова від перепетій життя приводить до нірвани, тобто, абсолютного спокою.

    А вічну тему боротьби добра і зла відображає зороастризм (X – VII ст. до н. е.), іудаїзм (II ст. до н.е.), християнство.

    — Виступаючи проти техногенного шляху розвитку, Ви у книзі, натомість, в епізоді бою між інопланетними кораблями і кораблем фаєтян «Адмірал Кро», висвітлюєте саме технічні засоби захисту фаєтян: «лучиметы», гранати, телепортацію і багато інших засобів захисту. Це наштовхує на питання: «Що, проти лома немає прийому, якщо немає такого ж лому?»
    — По-перше, виступаю не я, а мої герої. Деякі вважають цей шлях хибним. Іншим він подобається, бо зручно. Якщо є меч, завжди винайдуть щит, і чим досконалійшим буде меч, Тим, відповідно, – надійнішим щит. Закони розвитку — їх не відмінили!

    — Описуючи зв’язок між астронавтами і такими собі неординарними тваринками — калісами, Ви наділяєте останніх відчуттям інстинкту, самозбереження, завдяки яким, вони можуть відрізнити добро і зло у різних його іпостасях. Маю на увазі, перетворення команди корабля «Адмірал Кро» у бою з інопланетянами. На Вашу думку, зв’язок тварин і людей повинен бути гармонійним і взаємним, чи навпаки? І чи є тваринний світ — другорядним?
    — Мені дуже приємо, що ви звернули увагу на цих милих тваринок. Вони глибоко симпатичні, але чим гірші за них наші менші брати – собаки, коти, птахи? В кожного з них — свій норов, свій характер. Просто ми не завжди бачимо це. І рідко цінуємо. На жаль...

    — Описуючи чисте кохання між головним героєм Кі Локкі та Емілією Ра, Ви пишете, що герой доводить до оргазму агента СПК (служба послуг космофлота) Юі, не вступаючи з нею в статевий контакт. На Вашу думку, чи є це зрадою у коханні до Емілії Ра? Що таке взагалі «кохання»: воно — щось земнее, чи просто «прибулець» з іншої планети?
    — Кі Локкі дає Юі вимарене нею бажання відчуття, співчуваючи їй, допомагаючи зберегти важливу для неї роботу і можливості кар’єрного росту. Сурогат лишається сурогатом. Оргазм є, а зради — нема. То як розчинна кава. Назва є, а кави – немає.
    Щодо кохання. Його видів дуже багато. Не завжди земне кохання є любов’ю. Недарма, наш мудрий народ розділяв це почуття у мові: є кохання, а є — любов. І от, щодо любові, можна дуже довго дискутувати, як переломилася вона від небесної всеохоплюючої любові до нашої – земної. І добре це, чи недобре, чи просто так, як має бути.

    — Описуючи інопланетян, Ви змальовуєте їх як щось негативне, вороже, мовляв, вони використовують жахливу мутаційну зброю, перетворюючи на своєму шляху все живе у якусь масу, або ж у жахливих мутантів. На Вашу думку, якщо б відбулася зустріч землян з інопланетянами, то це загрожувало б людям повним знищенням або ж принесло б їм якийсь добробут і краще життя?
    — Напевно, інопланетяни є різні. Просто героям зустрілися саме такі потвори. Можливо, їм просто не пощастило. Та й землянам може поталанити або — ні. Все залежить від того, хто, і з якою метою, захоче з ними спілкуватись.

    — Загибель цілих цивілізацій, планети — це трагедія. Натомість, Ви надаєте багато уваги у Вашому романі «Сады хаоса» такому світлому, чистому, духовному, казковому почуттю, переплітаючи світ високих технологій зі світом казок. А самі казки, в основному, мають щасливий кінець, а Ваш роман — це трагедія, де зло, високі технології знищують цілі цивілізації. Чому Ви не вірите у казки із щасливим кінцем? Чи Ви не розумієте їх значення?
    — Як ви помітили, всі казки закінчуються добре. Але герої повинні пройти вогонь, воду і мідні труби, щоб досягти щастя, справедливості, бажаного життя. Вони повинні усунути перепони на своєму шляху, багато чого навчитись і зустрітися з тим, хто їм допоможе. Те, що перша книга написана, ще не є закінченням циклу. Казка тільки почалась!

    — Знову про казки. Це дитяча тема, але Ваш роман аж ніяк не дитячий, хоча читається легко із захопленням. Тож скажіть, будь ласка, а чи вірите Ви самі у казки?
    - Напевно, якби не вірив у казки, то їх би не писав. Знайшов би якусь іншу форму, інший жанр.

    — Книжка хороша, сюжет захоплюючий, але «зіркові ворота», космічні кораблі, космічний десант, інопланетні цивілізації, темні сили, світлі сили — це такий собі відомий науково-технічний фантастичний вінегрет, приправлений хорошим, можна сказати, вишуканим і смачним соусом. А хотілося б прочитати щось свіже, нове, неординарне і не менш цікаве. Маю надію, що у другій частині Вашого роману я та читачі це побачимо та прочитаємо. А скажіть, чи довго нам, читачам, чекати виходу другої частини роману у світ?

    — Дякую, дякую, дякую, що хоч щось сподобалось. До речі, я люблю салати, особливо — вінегрет. Він смачний і корисний. Але кожна господиня готує його по-своєму. «Щось свіже і неординарне» – ви дуже апетитно зауважили. Думаю. У вас буде можливість оцінити це «щось» десь наприкінці осені. Дякую за цікаві запитання.

    — А я Вам щиро дякую за розмову.
    Розпитувала Михайла Темнова
    Тетяна Горянка

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору

    Коментарі

    Картинка користувача Гость.

    Поезія суперклас. Айбо що за НЕля?

    Пунктів: 0

    Картинка користувача Гость.

    Наша Таня зветь ся - Неля.
    Обы дати - постїль стелить.
    Міша Нелю притрощив
    Так, што полтїль изломив !..
    Таня на вто позирала,
    И лем сперму промыкала !

    Пунктів: 0

    Картинка користувача Гость.

    Наша Таня зветь ся - Неля.
    Обы дати - постїль стелить.
    Міша Нелю притрощив
    Так, што полтїль изломив !..
    Таня на вто позирала,
    И лем сперму промыкала !

    Пунктів: 0

    Картинка користувача Гость.

    Наша Таня зветь ся - Неля.
    Обы дати - постїль стелить.
    Міша Нелю притрощив
    Так, што полтїль изломив !..
    Таня на вто позирала,
    И лем сперму промыкала !

    Пунктів: 0

    Картинка користувача Гость.

    Слухай х.ю, вірші пишеш?
    Про Тетяну і про Мішу...
    Сам на кого ти похожий,
    Тиж до ліжка вже не гожий!...

    Х.й у тебе— неборак вже,
    Хоче встати, а не може.
    Ти до нього і так, і сяк
    А він весить, бо вже здихляк!!!

    Пив уже ти і віагру,
    Брав із траси собісь й бабу!...
    Айбо з того— хулі толку,
    Ти не мужик! Пішов к чорту!...

    Пунктів: 0

    Картинка користувача Гость.

    Міша з Таньов книжку пишуть:
    То замочать.., то полижуть...
    Смолї - вближуть.., сперму - утруть...
    Книжка зве ся - КАМАСУТРА !

    Пунктів: 0

    Картинка користувача Гость.

    Наша Таня книжку пише -
    Кой дає, та тяжко дыше.
    Й Міши дасть в єден момент !..
    Айбо Міша - импотент !!!

    Пунктів: 0

    Картинка користувача Гость.

    К чорту фантастику. Давай реал!

    Пунктів: 0

    Картинка користувача Гость.

    Ей народ ви що схибилися?... Тетяна любить не Івана, а Михайла. Про це знає много журналістів і вже давно. Вони разом вже декілька років. Якщо вони двоє будуть розумними і створять сім’ю, то це буде просто супер!... Як Таня, так і Міша за характером схожі між собою. Крім цього вони обоє не бідні люди. А довєдна будуть собі — міні мультиміліонерами. В них голови на плечах, а не не гузицях!... Знають як заробити гроші. Багатьом нашим колегам у цих людей треба повчитися життю.
    Мало не забув, я чув що Таня закохана по вуха в одного дивака. Він також із ЗМІ. Але хто із тих двох чудаків останеться насправді із Горянкою—поки що загадка. Айбо знаючи Горянку, скажу, що Таня не дурна, буде лише з тим кого дуже любить. Другий залишиться лише "Милим другом"... Я би і сам на ній женився, айбо вона мене вже давно відшила. Жаль, но нічого не можу зробити із тим.

    Пунктів: 0

    Картинка користувача Гость.

    А Горянка з розуму сходить за Іваном Тупицею!? Оце так творчі люди!

    Пунктів: 0

    Картинка користувача Гость.

    Міша Тємнов любить Горянку і через це кинув жону?

    Пунктів: 0

    Картинка користувача Гость.

    Дивний ви народ. Чуєте дзвін, а незнаєте звідки він!...М. Темнов залишив свою сім’ю не із-за інопланетян, а із-за коханої жіки, яку він любить вже декілька років поспіль. І вона немало відома у журналістиці!... Зараз її черга розвездися із чоловіком. Але, як подейкують люди— вона кохає іншого, також із ЗМІ. Що з того вийде побачемо!... Я думаю, що пан Михайло і наша колега— чудова пара!... Аби тільки вони обоє це усвідомили своєчасно. Як журналісти і письменники вони—супер. Дай Боже цій парі щастя, здоров’я, терпіння один для одгого, творчої наснаги і удачі. Хочу вас запевнити, ці двоє людей далеко підуть!... І якщо зійдуться, то невдовзі стануть мілліонерами в Закарпатті. Це істинна. І воно буде так!!!...

    Пунктів: 0

    Картинка користувача Гость.

    Темнов - придурок!
    Из-за этих инопланетян он покинул свою семью: любимую жену и двоих взрослых детей...
    Жаль, что у фантаста не все в порядке с головой.

    Пунктів: 0

    Картинка користувача Гость.

    414 переглядів - і жодного коментаря. Нема що сказати чи боїмося?

    Пунктів: 0