ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Україна втрачає русинів-українців у Словаччині

    22 вересня 2020 вівторок
    20 років виповнюється цьогоріч Союзу русинів-українців Словаччини

    20 років виповнюється цьогоріч Союзу русинів-українців Словаччини. Ця громадська організація об’єднує понад 11 тисяч русинів-українців. Але через якийсь час ця національна меншина в сусідній державі може взагалі зникнути, якщо надалі активно асимілюватимуться українці у словацьке середовище.

    Якщо Союз русинів-українців старається об’єднувати русинський і український напрямки, зберігати національну єдність, то товариство «Русинська оброда (відродження)», яке теж виникло на початку 90-х, проголошує ідею самостійного русинського народу.
    «Оброда» заявляє , що нічого спільного з українцями не має і називає їх ворогами і «бандерівцями». Ця громадська організація отримує від словацького уряду значно більше фінансування на культурно-освітні програми, аніж Союз русинів-українців, а ще має прихильність урядових кіл Словаччини.

    Українська меншина мешкає у 250 селах

    Згідно останнього перепису населення у 2001 році, майже 11 тисяч громадян визнали себе русинами-українцями, удвічі більше записались русинами, тобто назвались окремим слов’янським народом. Тут, зокрема, свою роль зіграли словацькі ЗМІ, які з певною насмішкою і погордою на початку 90-х писали про ситуацію в Україні, зазначає публіцист Іван Гвать, і тим часом прихильно ставились до русинської орієнтації. До того ж переважна більшість українців компактно проживають у 250 селах, а там довший час зберігався русинський напрямок.

    А ще на результат перепису вплинув і той факт, що під час комуністичної диктатури (попри правильну концепцію, що русини – це українці) людям поспіхом, адміністративним способом, без пояснення накинули українську мову і створили культурний Союз як партійну організацію. Тому люди й не сприйняли нав’язану українську орієнтацію і чимало через ці фактори послуговувались логікою, що «живу на Словаччині, то й запишіть словаком», наголошує Іван Гвать.

    «Відомо, що там, де двоє воюють – третій виграє. Якщо між собою будуть боротися русини і українці, то вони зникнуть з горизонту і тут нічого нового немає, – зазначає пан Гвать. Це вже було у 20-х роках минулого століття і після того, коли чеська академія рекомендувала завести на тодішній Підкарпатській Русі літературний руський язик. Цю дійсність ще в 30-ті роки минулого століття змалював закарпатський письменник – сатирик Марко Бараболя:

    Русин наш – кедь так юж треба –

    Ни вкраинець, ни москаль,

    Он упал себі из неба.

    Правда се есть исторична.

    Нам соборности не треба!

    Наша шкіра еластична».

    Переважна більшість українців у побуті спілкуються словацькою

    У школі або ж зі сцени молодь говорить чи співає українською, але у побуті та родині, зокрема, спілкуються словацькою. Асиміляція русинів-українців у словацьке суспільство відбувається доволі активно, оскільки люди не зважаючи на своє походження, пристають до словацької національності, бо це дає, на їхню думку, більші перспективи для них і їхніх дітей.

    Якщо на початку 1990-х у Словаччині було 17 шкіл, де вивчалася українська мова, 6 середніх українських шкіл, то на сьогодні залишилось наполовину менше початкових шкіл і одна середня з’єднана шкода імені Шевченка у Пряшеві. Чимало дитячих садочків, де були словацькі і українські діти, на сьогодні розділені на словацькі, русинські та українські. Українськість стає на заваді обійняти керівну посаду у дитячому садочку. За останні роки зачинилось видавництво, а національний український театр у 1991 році зайняв русинську позицію і лише два роки тому знову почав ставити українські п’єси.

    Союз русинів-українців має зауваження до словацького уряду щодо дотримання положень Європейської хартії з регіональних мов або мов меншин. Зокрема, це стосується зменшення на третину годин радіомовлення українською мовою, зокрема перенесення редакції з Пряшева до міста Кошице, українські телепрограми виготовляють фахівці іншомовних редакцій, представники нацменшин не входять в управління національного шкільництва при Міністерстві освіти, а також є проблема з музеєм української культури, який намагаються розділити на русинський і український, розповів заступник голови Союзу русинів-українців у Словаччині Павло Богдан. На його думку, Україна втрачає велику частину свого народу.

    «Нас бентежить те, що більша частина нашого населення асимілювалась, хоча вживають свій діалект, належать до однієї з наших церков східного обряду, але вважають себе словаками, – зауважує Павло Богдан. – А таких словаків, людей виховуємо ми для іншого народу. Тому що для цього створюється такий суспільно-політичний клімат, атмосфера у школах, де панує словацько-мовне середовище і більшість цих людей вважаються словаками».

    Представники Союзу русинів-українців зазначають, що зберегти національну свідомість українців за кордоном можна лише завдяки культурно-просвітницькій роботі, а українці Пряшівщини мають величезний досвід такої праці, але без підтримки України реалізувати свої проекти їм стає дедалі складніше.

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору

    Коментарі

    Картинка користувача Гость.

    Jest Rusinoh/Rusnacoh i jest Ukrajincoh, tak jak jest i Ukrajincoh i Rusoh, Poljakoh i Slovakoh i druhih.

    Njet Rusinoh Ukrajincoh, to take jak kapusta-bundava, kromplja paradiča, vidumali čarno/červeni/pomarančecovo/ žovti ukrajinski ekstremni nacionalisti htori nje znaju co bi sami zoz sobu.

    Tej politiki konjec, pripoznac rusinoh u Zakarpatskej jak nacionalnu menšinu vlasci u Kijeve budu mušic bo bez toho njet za Ukrainu mesta u Evropi. Ukrajina nješka jedina i ostatnja žem na švece htora nje pripoznava nacionalni identitet rusinom.

    To bi bul vaš, ukrajinski, domašnji problem, mi bi še do toho nje mišali
    da vi totu politiku nje "vivezli" i nam tu rusnacom u Serbiji, Vojvodini i našli istih takih Rusinoh Ukrajincoh jakih spominace u Slovackej, okvicenih zoz značkami i priznačkami od pana V. Juščenka osobnje za
    doprinošenje "svetovomu Ukrajinstvu", davali stipendiji za školovanje, diplomi, Mr, Phd ta az i členstvo u NANU tim co jak papagaji ponavjaju "Ja ukrajinjec rodzeni od ruskej maceri", a bidni pravi ukrajinci htorih tu ostalo ljem kolo 5000 zabuti od svojej "Matki". Ih trebalo školovac, im pomahac bo su barz hudobni, rozšati, straceni.

    Mi rusnaci tu jak taki pripoznati od 1919/20 roku i pošli daljej od šickih rusinoh u očuvanju istorijnoho našljidstva i kulturi. Prave preto tu na nas i taka agresivna politika "ukrajinizaciji" - bo se kalkuliše ked mi pripozname že zme ukrajinci, co vec tam hevtim hnobenim u Ukrajini okrem še pomiric zoz
    poltiku Kominterni i KPSS/KPU 1924/25. I rišeni "problem Rusinoh-Ukrajincoh" u Ukrajini.

    Zastanovic ruh za pripoznanje rusinoh u Ukrajini jak nacionalnu menšinu vecej njihito nje moze. Co ih baržej priciskace, hljedanja budu vše esktremnjejši, mozece vi prehanjac i D. Sidora i P.Gecka i druhih, mozece vi najsc tam takih
    rusinoh co sprevedaju sebe i svoj narod - njič zoz toho nje budze, narod nje durni.

    Ta či vlasci u Kijeve - Janukovič, Azarov, Jacenjuk i druhi
    ked už nje i Juščenko i Timošenkova njič nje naučeli zoz toho co še zbuvalo u Jugoslaviji!?

    Tam dze vlasci sami nje znaju rišic svojo problemi, pridu im zvonka druhi rišic po svojomu.

    Пунктів: 0