Українці, діставайте гаманці! Платіть за світло і за газ, заплатіть і за сміття

Українці щодня стикаються зі сміттям. Ми їм оточені. П'ємо кока-колу, куримо сигарети, їмо шоколадки, а упаковку викидаємо в сміттєвий бак.
 

Сміття є, але його ніби немає. Про проблему ми згадуємо тільки тоді, коли відходи показують по телевізору, як це було зі славним містом Львовом. За подорожами і пригодами сміттєвих пакетів Садового стежила вся країна. І точно така ж доля може спіткати будь-яке місто в Україні.


Вся справа в тому, що як тільки держава хоче почати займатися проблемою утилізації сміття, в гру включаються його виробники - глобальні корпорації, які випускають упаковку і товари в неї загорнуті або налиті. Пиво, шоколадки, чіпси, сигарети, газовані напої - все це потім звозиться на звалища і гниє роками в українській землі. При цьому за багато років глобальні корпорації не спромоглися взяти участь у вирішенні проблему сміття в Україні. Хоча в Європі вже багато років працюють по правильним схемами.


Будь-які сторонні ініціативи в даному напрямку розбиваються об стіну протидії корпорацій. На вістрі атаки - формально незалежні громадські організації та самі працівники корпорацій. Наприклад, Анна Таранцова, яка займає позицію фахівця зі зв'язків з держорганами в найбільшому виробнику упаковки Tetra Pak. В її обов'язки як раз входить лобіювання інтересів корпорацій.


За останній місяць Таранцова написала кілька об'ємних блогів на топових новинних сайтах, організувала прес-конференцію і відвідали декілька ефірів на національних телеканалах.


Що ж пропонують українцям глобальні корпорації?


Отримайте-розпишіться


Глобальні гравці використовують актуальні теми, наприклад, криза з львівським сміттям в свою користь і планують змусити українців платити за утилізацію відходів. Вони поступово підштовхують наших громадян до того, що скоро в їх квартплату буде введена додаткова плата в розмірі приблизно 150-203 гривень. З кожної квартири. Чи готові отримати платіжку за "сміття"?


Тому муніципальна влада рано чи пізно змушені будуть йти на непопулярні кроки: піднімати тарифи на вивіз сміття, викроювати фінансування з статей на ремонт будинків і дотацій на транспорт.


Іноземні компанії користуються ситуацією, що виникла, і намагаються нав'язати українцям своє сміття. Тому що законів і контролю їх виконання немає, а проблема сміття є. Ну як тут знову НЕ залізти в кишеню маленькому працьовитому українцеві? Європейські правила поведінки можна не виконувати, а значить, "під шумок" слід зобов'язати українців платити за утилізацію сміття, який, фактично, роблять самі корпорації.


Глобальні компанії-виробники впроваджують у голови українців ідею, що за сортування та утилізацію сміття в першу чергу платять самі споживачі. Мовляв, в ЄС платять набагато більше, ніж зараз в Україні. Переконують, що споживачі зобов'язані сортувати сміття самостійно, і що це їх відповідальність. Стверджують, що виробники теж несуть відповідальність, але тільки за свою тару і упаковку. І в межах до 30% від виробленого сміття. Що означає (в їх логіці) - другі 70% оплатять українці. А це буде коштувати жителям великих міст додаткових 200 гривні на місяць, а маленьким містам - близько 150 гривень з кожної квартири. Так, ви все правильно зрозуміли. З вашого ж кишені нахабно витягнуть гроші, немов це в порядку речей. І нікого не цікавить - чи користуєтеся ви послугами тієї чи іншої забруднює середовище компанії. Закон один - бери і плати. 203 гривні. Дрібниця?


Чому ж самі глобальні гравці не бажають оплачувати утилізацію свого сміття? Вони напирають на те, що держава корумпована, і все одно все гроші вкрадуть, тому податок на утилізацію корпорації платити не бажають. Глобальні гравці перекручують факти і маніпулюють європейським досвідом переходу на модель розширеної відповідальності за утилізацію. Вони стверджують, що готові брати участь в утилізації, але через час, років так через 5-10. Також вони хочуть самі вирішити, хто буде збирати і сортувати сміття. Бажають, щоб їх навантаження збільшувалася поступово.
Ось тільки в Європі побудували сміттєпереробні заводи ще 30 років тому. Швеція, наприклад, виробляє зі сміття електроенергію, в Канаді за халатне ставлення до утилізації серйозно штрафують, Японія створює з переробних заводів справжні палаци, а в Сінгапурі і зовсім побудований повноцінний остов з вторсировини, на якому вже у всю ростуть дерева і квіти. У Німеччині всі відходи жорстко упорядковано, а виробники продуктів і товарів в упаковці займаються їх утилізацією. У всьому цивілізованому світі зі сміттям звертаються як з цінним ресурсом, вичавлюючи з вторинних продуктів діяльності людини максимальну користь для корпорацій, країни, громадян.


А корпорації вже зараз хочуть створити підконтрольні собі організації, які будуть утилізувати сміття за рахунок фінансування з місцевих бюджетів. Тобто платять українці, а контролюють процес корпорації. Прекрасний і нетривіальний хід, гідний самого Остапа Бендера.


Європі це добре. Але чому ця модель там успішно працює? Все просто. Наприклад, подібна реформа в Німеччині відбувалася з точністю навпаки. Спочатку глобальні корпорації зобов'язали оплачувати утилізацію, а потім поступово мотивували жителів сортувати сміття. Це було кілька десятків років тому. І в той же час міжнародні корпорації зайшли в Україну, де таких умов не було, і можна безкарно засмічувати навколишнє середовище, ніж всі радісно і користуються до цього дня. Майже 30 років вони нічого не платять і нічого не роблять зі своїми відходами.


Винуватці "торжества"


За допомогою підконтрольних депутатів і активістів, корпорації гальмують прийняття законів не в їх на користь. На вулицях з'явилася соціальна реклама, що закликає правильно звертатися зі сміттям, а читачам в інтернеті розповідають про арт-проекти європейських художників, які присвячують їх споживачам і їх відповідальності за сортування сміття.
Головна організація, яка лобіює інтереси глобальних корпорацій - це Українська асоціація виробників тари і упаковки. Ключова компанія асоціації - Tetra Pak. Не проти залізти в кишеню українцям і глобальні виробники напоїв, сигарет і солодощів (такі як Кока-Кола, Пепсі, Modelez, Carlsberg, Нестле, БАТ, Філіп Морріс і десятки інших).


Є у них і свої депутати. Наприклад, активно глобальним гравцям допомагає депутат від "Самопомочі" Олена Бабак. Так, в минулому році, представляючи законопроект №4028 "Про упаковку і відходи", який лобіюють виробники, вона зазначила: "Ми говоримо про те, що бізнесу потрібно продати свою продукцію кінцевому споживачеві, відповідно він буде шукати найоптимальніші та дешеві шляхи забезпечення утилізації відходів упаковки. Це світова практика, яка себе виправдала за більш ніж двадцять років ". Цей законопроект був внесений групою з 26 депутатів, і повністю відповідає всім побажанням виробників. Тобто, щоб за все платили гражадне, а корпорації це контролювали. Її колеги по фракції не поділяють її переконань, але вона почала лобіювати інтереси корпорацій ще багато років тому, ще задовго до депутатства. Тому сходити з вигідною і второваною дороги не має наміру.


Також корпорації вирішили підстрахуватися за допомогою "Європейської Бізнес Асоціації", яка об'єднує компанії з іноземним капіталом в Україні.


Ну а за роботу з громадською думкою відповідає кишенькова ГО "Україна без сміття". З одного боку, ця організація закликає роздавати людям урни для сортування, а з іншого боку, виступає прихованим голосом глобальних корпорацій і заговорює всі корисні реформи в цій галузі. Організація існує на гроші глобальних виробників і навіть не особливо це приховує. Наприклад, їх нову сортувальну станцію повністю профінансував Carlsberg.


Ось така команда мрії.


Що далі?


Якщо ж лобістські потуги глобальних корпорацій не принесуть успіху, вони перейдуть до прямого шантажу, як це вже бувало раніше. Будуть чи наші закони, або ніяких не буде. Податок ми платити не мають наміру. Заплатять українці. Ми ж великі платники податків. Ви не хочете нас втратити? У нас є зв'язки в посольствах.


І тут президенту, Кабінету міністрів і парламенту необхідно буде робити непростий вибір. Або в черговий раз піти на поводу у глобального бізнесу, який розглядає Україну лише як черговий ринок збуту і місце безкарного захоронення відходів, або ж стати на сторону громадян України, які хочуть жити в чистій країні за європейськими правилами, де той, хто зробив сміття , той і оплачує прибирання.