Українська родина деградує...

Сучасне суспільство загострило чимало соціальних та моральних проблем, перед якими часто безпорадно розводимо руками. Деградувала така одвічно міцна для українців інституція, як родина. Батьківство перестає бути відповідальним кроком.
Вакуум, який утворився через обмежену кількість шкільних організацій та позакласних закладів заповнила “свобода вибору” молодих. І це далеко не завжди гуртки за інтересами, книги і добрі справи. Особливо невеликий вибір у дітей з неблагополучних сімей.

Більше про це знають в органах, які покликані упереджувати злочинність та негативні прояви в середовищі дітей та насильство щодо них. Про це розмова з начальником відділу кримінальної міліції у справах дітей УМВС в Івано-Франківській області капітаном міліції Аллою Лемчак.

– Алло Володимирівно, якою є в області статистика щодо дітей, які перебувають в полі зору кримінальної міліції?

– На обліку кримінальної міліції у справах дітей перебуває 952 неповнолітніх, з них 188 – за вчинення злочинів. Це ті діти, яким пред’явлено обвинувачення, справи яких розглядалися в суді. Якщо характеризувати по категоріях, то в цій – найбільше учнів шкіл, ПТУ. Останнім часом спостерігається тенденція щодо збільшення правопорушень серед вихованців профтехосвіти, а серед школярів – зменшується. Наша служба все-таки більше працює в школах, організовуємо різні профілактичні заходи, навіть у футбол разом граємо.

Перехідний вік особливо вразливий для підлітків. Є багато спокус. У ПТУ ж навчаються переважно діти із малозабезпечених родин. Рівняючись на оточення, бажаючи мати те, чого не мають, вони нерідко стають на злочинний шлях. Здебільшого вчиняють крадіжки з корисливих мотивів, найбільше – телефонів.

– Чи можемо стверджувати, що в категорії дітей, які взяті вами на облік, більше “соціальних сиріт”, тобто тих, батьки яких перебувають на заробітках, а діти тим часом полишені на когось з рідних чи сусідів?

– Таких дітей лише три відсотки. Недавно був випадок, коли два брати, яких мама-заробітчанка залишила під опіку сестри, вчинили крадіжку комп’ютерів зі школи. Втім, так званих “соціальних сиріт” більше вражає інше зло – наркоманія, ігроманія. Вони ж, як правило, мають неконтрольовані кишенькові гроші. На сьогодні на обліку 45 підлітків, які вживають або вживали наркотики. Реально цю цифру треба помножити мінімум на десять. Є й 12 дітей-токсикоманів.

Відтак, оскільки питання упередження таких фактів є для нас визначальним, працівники нашої служби організовують спілкування підлітків з наркоманами, котрі стали на шлях виправлення, також з тими особами, які проходять лікування. Маємо добру співпрацю з працівниками наркодиспансеру, вони в таких заходах нам сприяють. Все це для того, щоб молоді люди зрозуміли наслідки цієї страшної звички, щоб побачили зблизька цих хворих – наскільки це залежні, безпорадні, викинуті із життя люди. Аби вчасно зупинилися самі, розказали іншим. Відрадно, що є результати: деякі підлітки просять батьків допомогти їм повернутися до нормального життя.

– Не секрет, стає дедалі поширеним явищем дитяча проституція, використання неповнолітніх у любительських порнофільмах. Зрештою, скоюються протиправні дії не лише дітьми, а й проти них.

Виявлено також чимало фактів втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. Є випадки, коли дорослі втягують дітей у пияцтво. А на території Яремчанської міської ради була ситуація, коли молода жінка примушувала своїх дітей жебракувати, а гроші, зароблені ними в такий спосіб, витрачала на придбання спиртних напоїв. Такі дії караються законом.

Безвідповідальне батьківство також стає серйозною проблемою. З початку року 410 осіб притягнуто до відповідальності за неналежне виконання обов’язків з виховання дітей. Якщо підлітки вчинили злочин чи правопорушення, без поважних причин не відвідують уроки – наша служба реагує на це. Звичайно ж, у кожному випадку підходимо індивідуально, з’ясовуємо: “важкі підлітки” чи “важкі батьки”? Є різні випадки. Маємо, наприклад, 36 фактів, коли батьки вчиняли насильство щодо дітей. Порушено шість кримінальних справ. Інформацію отримуємо від освітян, від служб у справах дітей з районів і міст, тому добре володіємо ситуацією. Єдине, що не маємо реальних даних, де знаходяться батьки цих дітей. Не кожен підліток хоче сказати про те, що батьки перебувають за кордоном. У місті отримати цю інформацію складно.

- Мешканці Івано-Франківська добре знають в обличчя кількох молодих жінок з дітьми на руках, які жебракують. Часто із лячними, як для брехні, словами: «Подайте дитині на операцію, на лікування». Як міліція реагує на такі випадки?

– Наша служба подавала на вимогу у міністерство інформацію про кількість дітей, які займаються жебракуванням. І мали законодавчу колізію щодо названих вами ситуацій. Стаття 304 Кримінального кодексу України «Втягнення у жебракування» – це коли дитина каже, що мама, тітка, батько чи інший родич систематично змушують її просити гроші. А от грудна дитина, малолітня дитина не може це сказати й начебто немає складу злочину. Тому, Міністерство внутрішніх справ звернулося до Верховної Ради. Як результат – два місяці тому було внесено зміни до чинного законодавства та введено нову статтю до Кримінального кодексу – 150-у зі значком 1 – «Використання малолітньої дитини для жебракування». Нещодавно працівники міліції затримали жінку з Мукачівського району Закарпатської області, котра жебракувала з дитиною. Як часто трапляється серед представників циганської національності, обоє ніде не зареєстровані. Маму скеровуємо в приймальник-розподільник, долю дитини вирішить суд. Знову ж таки, можна передбачити рішення – до трьох років дитина знаходитиметься або в лікарні, або в дитячому будинку. Соціальні служби провадять супровід таких дітей.

– Алло Володимирівно, чи маєте практику виїздів в інші держави для того, щоб побачити, порівняти як вирішуються там подібні соціальні проблеми, набути ліпшого досвіду?

– З 7 по 14 червня в складі української делегації я була у Швейцарії. В нашій, Вінницькій та Волинській областях за сприяння швейцарської сторони працює проект "Стратегія міліції у подоланні підліткової злочинності". Хочу сказати, що там на дуже високому рівні організована взаємодія соціальних служб і правоохоронних органів. Якщо у нас справи щодо неповнолітніх розслідує міліція, то там – прокуратура. При прокуратурі є соціальні працівники, які здійснюють правовий супровід справ дітей.

У Швейцарії основною метою є не покарання, а виявлення причин і умов, чому ця дитина вчинила злочин. Батьки там не несуть відповідальності за дії дітей. Тюрми у них – це наші інтернати. Це означає, що зранку правопорушник приходить у тюрму, а після 17-ої години – повертається додому. Інтернатних закладів у Швейцарії, як таких, нема. Там сиріт виховують у будинках сімейного типу. У нашій же області – 21 школа-інтернат, де перебуває близько півтори тисячі дітей.

– Які Ваші найбільші нагороди в житті – професійні і як людини?

– Найбільша нагорода – вдячність дітей. Ви собі не уявляєте, як приємно бачити дітей, яким ти допоміг і вони тепер щасливі! Найтяжче – ділити дітей між батьками, забирати їх у негідних батьківства. Це завжди важкі емоційні переживання.
ifportal