Українська влада забуває про злочини нацизму проти співвітчизників
Вчора була 75-я річниця примусового вивезення нацистами українців до Німеччини. Це сумна дата пройшла непомітно в українському інформаційному просторі.
Мовчить президент - «дбайливець» за національну гідність. Йому не до цього - він намагається довести в Давосі, що ще щось значить для світової спільноти.
Мовчить прем'єр. Він думає, як задобрити за рахунок українських підприємців непоступливий МВФ і залишитися в кріслі.
Не було навіть не одного скорботного поста з боку Facebook - патріотів, які останні 3 роки тільки й роблять, що намагаються зберегти національну пам'ять. Вибіркові епізоди, природно.
А між іншим тільки від цього жахливого військового злочину постраждало 2,4 мільйона наших співвітчизників. Половині з них вже ніколи не судилося повернутися на Батьківщину.
Як так? Що трапилося з нинішніми представниками влади? Нацисти це вже не злочинці? Трагедия советской України - це вже не наша історія?
А може просто незручно говорити про примусове вивезення двох з половиною мільйонів українців з радянською Україною на тлі добровільного виїзду 3 мільйонів наших співвітчизників за кордон тільки з лютого 2014 роки? Більш того і сьогодні кожен 5-й українець думає покинути Україну!
І все-таки між трагедією 75-річної давності є якісь паралелі. Ні, я не хочу порівнювати фашистів і діючу українську владу. Перші - це звірі, накачані націоналістичною пропагандою. Другі - це нездари-клептоман, накачані ідеєю власного збагачення.
Але трагедія в тому, що ефект і від діяльності фашистів 75 років тому, і від безумств нинішньої влади один - знищення українського генофонду.
Одні вже відповіли за свої дії перед історією. Відповідатимуть і другі ...
Медведєва Олеся, керівник проекту #ГолосВулиць
UA-Reporter.com