Ужгород: "Дай ротика, еротико!"

Якщо так далі піде, то обласний центр Закарпаття справді може стати одним із центрів еротичної культури України. Принаймні другі «Березневі коти» в Ужгороді порівняно з минулорічними продемонстрували просто гігантське зростання і в кількості, і в якості.

А все почалося з ініціативи кількох студентів української філології, котрі вирішили провести еротичні читання у стінах Ужгородського Національного університету, назвавши їх по-весняному радісно -- «Березневі коти».

Цікавість молоді була такою великою, що цьогорічні «Березневі коти-2» переросли в триденний фестиваль, який проходив по цілому місті -- в кав’ярнях, клубах і навіть у рові Ужгородського замку.

Окрім читання текстів, еротичне мистецтво вперше на Закарпатті було представлено боді-артом. Молоді художники Ігор Луценко, Наталя Тарнай та Тетяна Булеца вправлялися у розмальовуванні тіл. Відкриттям фестивалю став і закарпатський бард Роман Кинів, який запам’ятався власними піснями.

Фестиваль викликав велику цікавість журналістів. Центральні телеканали, практично вся обласна преса, майже півтисячі згадок в Інтернеті – в області можна назвати декілька таких культурних подій у році, котрі викликають таку інформаційну хвилю. «Березневі коти» стали потужним поштовхом до зацікавлення закарпатською літературою та її авторами.

Успіхом фестивалю можна вважати і презентації в його рамках двох нових, але давноочікуваних книжок – «Вісім місяців шизофренії» Андрія Любки та антології молодої закарпатської літератури «Джинсове покоління». Якщо до них додати ще й недавно видану у «Піраміді» книжку Ірисі Ликович «Перелітна», то можна твердити про формування нового літературного покоління на Закарпатті – молодого, амбітного, абсолютно вільного і розкутого.

Фестиваль висвітлив ще один позитивний факт: в Ужгороді створюється не тільки молода література, але й коло її шанувальників. Фестивальні вечірки збирали аншлаги. Багатьом навіть доводилося вистоювати по дві години. Публіка надзвичайно тепло і вдячно сприймала виступи. Чимало конкурсів носили легкий і грайливий настрій. Наприклад, визначення найеротичнішого читача чи кращого поцілунку на брудершафт.
Кращого літературного вечора за «Old kreo» (читання метрів закарпатської еротики) важко пригадати не тільки в Ужгороді, але й на знаменитому Львівському форумі видавців. Приємно, що на вечірці лунали не тільки власні твори, але й народні перлини, що підтверджує невмирущість еротичних почувань закарпатців.

Найдивнішим є те, що фестиваль з таким потужним розголосом зроблений силами кількох ентузіастів, насамперед студентів Олега Хававчака та Віка Коврея. А кошторис акцій склав сміховинну суму у двісті гривень. А що би було, якби знайшлися спонсори?

Без сумніву, «Березневим котам-3» є куди розвиватися. І насамперед прямувати за регіональні рамки. Думаю, у весняно-квітучий Ужгород приїхали би чимало еротичних авторів з різних кутків України. Доречно було би провести в рамках фестивалю і повноцінну еротичну виставку. (На цей раз виставлялися кілька полотен Олени Кондратюк).

Цікаво, було би почути на «Березневих котах» й українські музичні гурти. Це би додало фестивалю нового виміру. Бракувало і сувенірної продукції, яка би рекламувала фестиваль. Тим паче, що бренд -- «березневі коти» – універсальний і зрозумілий для кожного.

Показово, що Ерот-арт-фестом опікувався і єдиний на Закарпатті книжковий ярмарок «Ужгородський книжковий Миколай», який допомагав інформаційно. Таким чином Закарпаття в перспективі може мати два потужні літературні збіговиська в році: «Книжковий Миколай» у грудні, який дає загальне уявлення про літературне і видавниче життя краю. І «Березневі коти» - навесні, які знайомитиме з молодіжною та альтернативною течією у літературі.

Теза, що закарпатська література – мертва, була цілком спростована цим фестивалем. Література - не мертва. Вона щойно народжується. На наших очах формується нова літературна зміна. Про це говорять і публічні читання, і перші книжки молодих авторів.

А тому – далі буде. Тож до наступного – «Мяу»!
"Буквоїд"