ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Ужгород відвідав український акапельний секстет "Man Sound"

    24 вересня 2020 четвер
    Секстет "Man Sound", який усі чули, та не знають, - в Ужгороді

    «Man Sound» – один із найвідоміших українських гуртів у світі, котрий виконує акапелло. В Україні ж про них не так багато й знають, оскільки цей жанр, на жаль, ще залишається так званим «неформатом».

    Водночас їхні голоси точно чули всі, хто дивиться телевізор – у новорічній рекламі компанії «Кока-Кола» пісню «Свято наближається» виконував саме цей секстет. До Ужгорода «Man Sound» завітали у День закоханих. «Замок» не оминув нагоди поспілкуватися – на наші питання люб’язно відповів один із тенорів гурту Володимир Трач.


    – Ви приїхали до нас у День закоханих, зробивши таким чином своєрідний подарунок. Спеціально так запланували чи просто випадково співпав графік?


    – Уперше в Ужгороді ми побували минулого року. Взагалі, коли приїжджаємо перший раз у якесь місто, то трохи непокоїмось, якою буде публіка. В обласному ценрі Закарпаття вона виявилася чудовою і ми раді сюди навідуватися ще. Концерт в Ужгороді 14 лютого – це не випадковість, а спеці¬ально задуманий проект. Бо саме звідси ми почали своє всеукраїнське турне, присвячене 15-річчю «Man Sound».


    – Як узагалі ставитеся до Дня Валентина?


    – Вважаю, що якщо ти кохаєш, то свято має бути кожного дня. Ну, а 14 лютого – це ще одна нагода привітати одне одного і знову зізнатися у коханні.


    –В одному з інтерв’ю ви зазначили, що підлаштовуєтеся під публіку. Що запропонували закарпатцям на першому концерті, а що – зараз?


    – Цього разу ми змінили програму. Коли завітали до Ужгорода вперше, то виконували більш популярні пісні, які, зокрема, ввійшли до нашого останнього альбому «Вояж». А тепер у першому відділенні концерту запропонували глядачам джаз. Із нього, власне, і розпочиналася історія нашої групи. Закарпатській публіці він до вподоби.


    – В Україні акапельна музика не така популярна, як за кордоном. Та й ваш гурт там відоміший, ніж у нас. Чому це так, і чи можливо щось виправити?


    – А нічого не треба виправляти, а просто робити свою справу і співати далі. З часом акапелло буде і в нас популярним, як нині у Західній Європі. Одне слово, це все справа часу.


    – І все-таки чи плануєте записати певну композицію так, аби максимально вписатись у «формат» радіо- чи телеканалів?


    – У нас маса нових ідей щодо наступного альбому. Зокрема, думаємо заспівати з кимось із зірок української естради. Ми вже працювали із Гайтаною, Оксаною Білозір, тепер маємо намір щось виконати із Тіною Кароль, хлопцями із «ТНМК». Розуміємо, що треба входити у «формат» і наразі над цим працюємо.


    – Як ви ставитесь до інших гуртів на теренах СНД, які також відомі співом акапелло?


    – Цілком позитивно, адже чим більше таких гуртів, тим більше популярна акапельна музика. А з «Піккардійською Терцією» ми взагалі товаришуємо вже багато років.


    – Нещодавно багато хто з артистів агітував за кандидатів у Президенти. Чи надходили подібні пропозиції вам? Взагалі, як сприймаєте такі речі?


    – На мою думку, якщо вже за когось агітувати, то це має бути від душі, а не за принципом «аби лише отримати гроші». У нас у групі всі притримуються такого бачення. Щодо «Man Sound», то нам агітувати ніхто не пропонував і ми від цього зовсім не засмучені.


    – Багато людей чують ваші голоси у рекламних роликах, навіть не підозрюючи, що це саме «Man Sound». Чим вас приваблює така пропозиція?


    – Це одна зі сфер нашої роботи. Комерційна.
    У «Man Sound» завжди великі плани – це новий альбом. Коли випускаємо один, одразу думаємо про наступний. От і зараз уже маємо чимало задумів щодо нового альбому, але поки що всі вони – таємниця. Думаю, він з’явиться або в кінці нинішнього року, або вже на початку наступного.

    Ярослав ГУЛАН , "Старий Замок "Паланок"


    6 марта в Ужгороде — фестиваль тяжелой музыки "HEAVY METAL NIGHT II"

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: -1

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору