Ужгородцям розказали про злочини у банківській сфері на Закарпатті

Про можливість чи неможливість погашення іпотечних кредитів, про “дбайливе ставлення” до населення з боку держави і про явні порушення і навіть злочнини у банківській сфері говорили нещодавно у прес-центрі “Закарпаття”.

Кожний шостий українець, а це 3 мільйони людей, має проблеми із поверненням кредитів. Багато серед них і закарпатців, які свого часу, взявши кредити, розраховували погасити їх у назначений термін. Однак настала криза, змінлося співвідношення іноземної валюти до національної і.... людина залишилася сам-на-сам із проблемою: коштів не вистачає на прожиття, а не те, що на повернення кредиту. У зв’язку з цим в суспільстві стало надзвичайно популярним слово “колектор”, адже представники цієї спеціальності професійно “вибивають” борги перед фінансовими установами, доводячи людей не тільки до відчаю, але й до відвертого зубожіння. Наголосимо, що у даному випадку йдеться про валютні кредити, адже саме зростання курсу основних валют на 60-70% і спричинило подібну ситуацію.
“В Угорщині нещодавно це питання вирішено: всі валютні кредити, виходячи із старого курсу, переведено у форінти. Це є прикладом, як держава виіршує проблеми своїх громадян, якщо вони потрапили у складне становище. Та у нашій країні ситуація — прямо протилежна. Саме тому я навожу епіграф з першої книги Самуїла “Битва Давида з Голіафом”. Це — маленьке порівняння, адже Давид, коли вийшов на битву з Голіафом, виглядав так само, як сьогодні людина виглядає проти банківською системою, котра, на відміну від людини, є захищеною. Та все ж можна перемогти цю несправедливість”, — зазначив голова Асоціації антиколекторів та правозахисників України “Ваша надія” Федір Олексюк.

На Закарпатті ситуація із позичальниками, що придбали грошові кредити в доларах, не краща. Як стверджує керівник Регіонального представництва Асоціації антиколекторів та правозахисників України «Ваша Надія» по Закарпатській області Олександр Сенчик, люди, згідно із ст. 99 КУ, повинні отримувати кредити у національній валюті, саме в тій, якою отримують заробітну плату. Та насправді цей пункт порушується. За словами фахівця, до нього звертаються бегато закарпатців, які бажають вирішити ці питання, адже самотужки не впораються. Найбільше позовних заяв до суду доводиться подавати від сільських жителів, адже вони, в силу специфічних обставин, не є компетентними у цих питаннях. Щоправда, і у містах таких людей вистачає. Поясненням цьому Олександр Шандорович називає кілька факторів, основне з яких — елементарне нерозуміння положень договору підписання із банком. Більше того, певна категорія громадян навіть не читає їх! Через це люди, подавши заяви у суд, отримують відмови, адже вони навіть не можуть відповісти на питання, отримували вони кредити у валюті чи ні. Насправді ж, за словами Олександра Сенчика, людям, що купують автомобілі, видають гривневі кредити, адже автосалони не приймають валюту. “Як можна у такому випадку говорити про дотримання умов договору?”, — обурюється він. Власне, і крім того існує безліч порушень. Наприклад, нещодавно в людини відібрали хату, вже виселили, однак рішення іще навіть не набрало законну силу.

“Ми не ставимо питання, що взагалі не варто повертати кредити, — продовжив Федір Олексюк, — ми про інше: справедливо і можливо повернути кредит по тому курсу, яким він був до кризи. До речі, банківська система може зробити це без допомоги бюджету. Це справедливо і банківська система може взагалі нічого не отримати, бо при видачі валютних кредитів було вчинено злочини і такі дії, які дозволяють накласти на банки великі штрафні санкції.
Федір Олексюк пояснив, що однією із “зачіпок” є те, що жоден з українських банків не мав генеральної ліцензії, яка б дозволяла видачу валютних кредитів.”Коли утворюєтться банк, йому, згідно із законом, видають ліцензію, але вона не є валютною. Через рік діяльності банк має право отримати дозвіл на інші операції, але валютні операції там іще не значаться. Через іще півроку видається додаток, який містить відмості про валюту. Але це не Генеральна ліцензія. Її почали отримувати, починаючи із серпня поточного року, про що видано відповідну постанову кабінету міністрів України. Тому, виходить, всі валютні кредити видані без дозволів, тобто із порушенням закону”, — зазначив голова Асоціації “Ваша надія”.

Крім того, як запевнив, Олександр Сенчик, навіть якби банки мали спеціальну ліцензію і, згідно з нею, мали право видавати валюту, їх все одно є за що покарати. За словами представників “Вашої надії”, представники банків зробили злочин, що іменується вдаваним правочином, адже видаючи доларовий кредит, насправді видавали гривні.

Від подібних дій постраждали не тільки люди. Таким чином, держава недоотримала 18 млрд гривень, саме таку суму становить незаплачений банками податок. “У 2008 році валютні кредити видавали за старим курсом. Коли валюта зросла на 60-80%, то ці гроші становили прибуток банків. Тобто із 125 млрд. кредитів, із яких 55% — валютні (приблизно 70 млрд.). Якщо порахувати, то виходить, що банки отримали 49 млрд. прибутку. З цих грошей вони, які будь-яка установа, повинні сплатити податки, сума яких становить 18 млрд. гривень. Злочин? А ми шукаємо 4-5 млрд у валютному фонді. А банки наші, крім того, що не заплатили податки, іще й взяли 125 млрд. гривень на рефінансування. Про що йде мова? Кого треба захищати, а кого за “шкірку” брати? Ми сьогодні говоримо про те, що маємо піднімати економіку. Та ми її ніколи не піднімемо.
У нас сьогодні 176 банків. У 1991 році було 5. Якщо їх лишилося хоча б 20-30, то можна було б працювати. Насамперед треба повернути платоспроможність населення. Це вигідно і банкам, і державі, і людям”, — сказав Федір Олексюк.

То ж який є вихід із ситуації, що склалася? Як вважають представники Асоціації антиколекторів та правозахисників України “Ваша надія”, необхідно вводити зміни на законодавчому рівні. А тому 1 листопада народним депутатом Юрієм Полунєєвим було подано два законопроекти. Документи мають назви: «Про заборону надання колекторських послуг щодо фізичних осіб-боржників» та «Про тимчасову відстрочку сплати платежів за кредитними договорами, забезпеченими іпотекою, у зв'язку з втратою позичальником постійного місця роботи та введення мораторію на примусове виселення із житла».

Аби виправити ситуацію, дуже важливо доносити інформацію і до населення. Та, за словами Федіра Олексюка, часто це буває важко, адже багато українських ЗМІ контролюються представниками влади і банківської системи зокрема. А їм, звичайно, поширення подібної інформації не на руку. Як варіант — створення найбільшої позовної заяви у світі, яка увійде до книги рекордів Гінесу. Таким чином поширити інформацію буде набагато легше. Для того, аби приєднатися до заяви, людині-позичальнику необхідно звернутися до представників Асоціації, зробити довіреність і надати копію кредитного договору.

Закарпатцям, котрі опинилися у складному становищі, можна допомогти. Олександр Сенчик стверджує, що не залишить поза увагою жодне звернення.

Для зацікавлених контактна інформація:
м.Ужгород, вул.Гагаріна, 42 (каб.403)
тел.: 050-844-44-04 (Олександр Сенчик)