ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Ужгородець Роман Кинів складає пісні, не знаючи ...нот!

    20 квітня 2021 вівторок

    Ужгородського 26-річного співака Романа Киніва знаю давно. Колись я викладав українську мову та літературу у ЗОШ № 19, а хлопець там гриз ази науки. Далі я обрав стезю новинкарства – він же пішов у художній коледж ім. Адальберта Ерделі.

    055.jpgАле вітатися колишні учитель і учень ніколи не переставали. І чи не іронія долі, що ось років через десять перший пише про другого?

    Можливо, й іронія, щоправда, цікава, приємна і закономірна, адже Роман – талановитий самородок, причім і слова, і музику творить сам. Сам і виконує свої пісні, які доволі популярні серед молоді. До того ж нещодавно вийшов його диск-альбом "Емоції", в якому – 13 треків. Це й остаточно підштовхнуло до розмови. Сиділи ми чудового сонячного дня в альтанці в АТП-12107.

    Першу пісню, пригадує співрозмовник, склав у 13 років. Надихнула класич­на золота осінь. Так на основі кількох найпростіших акордів і легенького тексту народилася російськомовна пісня "Листья падают". Друзям сподобалася. Сподобалася також і друга, і третя, одне слово, пішло-поїхало. Згодом Роман усвідомив, що саме це його стихія, а не, приміром, малювання. Звичайно, в підлітковому віці мусять бути кумири. Романове серце насамперед заряджалося від творчості легендарного Віктора Цоя. Група "Кіно" була своєрідним орієнтиром. Водночас захоплювався і "Алісою", і "ДДТ". А 1998 року ужгородець створив свою, яку, на пропозицію друга Дмитра Короля, охрестив "Нікотин". Гурт регулярно виступав на фестивалях, зокрема на мукачівському "Рок-Паланку" і республіканській "Червоній руті", усіляких вечірках. Найвідоміший склад "Нікотину" – це Віталій Бальсіс, Царство йому Небесне, на барабанах, Андрій Сідак на бас-гітарі і Роман Кинів як соліст.

    Спочатку Роман писав про життя своїх ровесників у підвалах, нерозділене й щасливе кохання, щоправда, уже тоді домінував у піснях філософський струмінь – сенс добра і зла, стан душі і тіла, гра темені і світла.Коли "Нікотин" розпався, Роман влився в новий проект – "ДНК". Молодість зав­жди диктує свої правила, тому незабаром "нуклеїнова кислота" випарилася і на світ з’явилася "Забута орхідея". І хоч запашна квітка проіснувала лише два з гаком роки, але однаково встигла стати улюб­леницею молоді. Роман, ясна річ, був усюди, у всіх і вся обличчям. Я затямив хлопця й за виступом на еротичному фестивалі "Березневі коти-2007": чистий баритон і самовіддане, оригінальне виконання пісні буквально зірвало бурю аплодисментів у барі. Глядача тішить, заводить, підносить, коли артист на сцені залишає часточку себе. Роману доводиться співати й у Боздоському парку з нагоди чи травневих свят, чи Дня Ужгорода. Особливо публіка торчить від пісні "Жмуть ня шкари" про нашу доблесну міську міліцію.

    Прикметно й те, що загалом у Романа близько 300 пісень. Для такого віку – це сила! Щоправда, Кинів самокритичний: задоволений лише десь 50. А для альбому вибрав най-най – 13 треків. Забіжу й наперед: прослухавши їх спокійно вдома, я проковтнув майже всі, щоправда, як філолога, свербіло дещо відредагувати, відшліфувати в текстах. А інакше емоціо й раціо у Романа знаходять спільну мову попри те, що все-таки перше превалює. Ужгородець вірний філософським темам – роздумам про будову Всесвіту, про нашу тимчасовість на Землі, невидиме мовчання, безмежні небеса і вино зі сліз.

    Повернуся знову до альтанки. Знаєте, що мене приголомшило? Виявилося, бард пише музику, не знаючи нот, тобто на слух. І це ж також маленьке диво, що від понеділка до п’ятниці, з обіду до пізнього вечора хлопець передає свої навички, досвід молодим у одному з приміщень АТП, тобто весь і постійно у репетиціях: у гурті "Подих гармонії", висловлюючись сленгом, відривається на барабанах, у "Саламандрі" й "Джокері" – на гітарі. До речі, якщо ці всі гурти скласти гейби докупи, то це вийде четвертий – "Отаман", в якому Роман уже соліст. А ще бард і великий любитель порибалити та подорожувати по наших горах, селах, водопадах (акцентує, що в спілкуванні з природою часто і народжуються пісні), інколи не проти й помалювати (відлуння в душі коледжу дається взнаки), а головне – безнадійний... оптиміст. Нині ж усіх трохи побила, нагнула, підсікла криза. І що тепер – рвати на собі волосся, впадати у відчай, зациклитися?! У жодному разі! Навпаки, акцентує молодий чоловік, – треба до негараздів поставитися з гумором, знайти мужність, силу посміятися над невдачами, а не робити трагедії. Адже песимізм до добра не приведе. Саме над такими веселими текстами (уже давно лише українською мовою або іноді й діалектом!) і музикою сушить голову Роман Кинів (от і свіжий твір: пісня "Карпати" про неймовірні стрибки валюти, через які народ був шокований, натомість влада начхала на все), який мріє, аби рано чи пізно в Ужгороді з’явився і Клуб бардів. Цей задум та й Богу у плани!

    Михайло Мейсарош, "Старий Замок "Паланок"

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 1

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору

    Коментарі

    Картинка користувача Гость.

    привіт)
    я сам з Києва.
    Колись відпочивав у лагері "Полонина".
    В той самий час там відпочивав Роман і мені прийшлось чути його пісні. )
    Пісня "Жмуть ня шкари" ,мені дуже запамяталась.
    Але я ніде не можу її знайти ,шукав де завгодно в контакті тощо....
    був би дуже вдячний якби хтось меня її переслав по милу,або якимось іншим способом.
    на всяк випадок залишаю своє мило aster_@ukr.net

    Пунктів: -2