Ужгородська "пологова справа" буксує на рівні місцевої прокуратури

Стали відомі чергові подробиці у скандальній справі за фактом загибелі немовляти в Ужгородському пологовому будинку. Як розповів офіційний представник постраждалої сторони юрист Олександр Мовчан, триває незрозуміле зволікання у справі з боку прокуратури, і це викликає сумніви у бажанні покласти крапку у скандальній справі із загибеллю дитину в Ужгородському пологовому будинку.

Нагадаємо, 10 січня 2011 року на 41-42 тижні вагітності до Ужгородського пологового будинку звернулася 24-річна Крістіна С. 12 січня о 15.30 черговий лікар, оглядаючи жінку, побачила дві тривожні ознаки – прилад, який фіксував серцебиття дитинки показав, що її пульс впав аж до 50 ударів і так тривало 7 хвилин, а води, які відійшли, були так званими меконіальними. Лікарка визначила діагноз: дистрес плоду. Черговий лікар викликала ургентного та лікуючого лікарів і повідомила про те, що потрібно терміново робити кесарів розтин, інакше дитина задихнеться і загине. За інструкцією, про оперативне втручання було повідомлено і головного лікаря Андрія Чабана.

Породілю перевели в операційну, їй зробили премедикацію – ввели ліки, необхідні для підготовки до операції. Проте головний лікар Ужгородського міського перинатального центру Чабан А.Т. ввійшов до операційної та скасував операцію і повідомив, що породіля народить фізіологічним шляхом. О 17.10 прилади знову зафіксували різке падіння серцевого ритму. Огляд жінки засвідчив: сама вона не народить, головний лікар так і не дозволив проводити кесарів розтин. О 18.30 лікарі констатували, що оперувати вже пізно, дитина опустилася в родові шляхи. У результаті третього падіння показів серцебиття було застосовано вакуум-екстракцію з метою швидшого народження дитини. Дівчинка народилася і навіть дихала, проте дитячий реаніматолог допомогти вже не зміг. У матеріалах справи про це йдеться так: «…було заподіяно родову травму, яка розвинулась на фоні затяжної хронічної гіпоксії та полягала у внутрішньо мозкових крововиливах з проривом крові в шлуночки головного мозку, які призвели до смерті новонародженої…». А ще у висновках експертів зазначено: «якби була б здійснена операція кесарського розтину о 15.30, то новонароджена могла б вижити»

Подружжя, яке втратило дитину, подало до суду. 20 лютого 2012 року А.Чабану висунули офіційно обвинувачення. Зокрема, була порушена кримінальна справа по факту статті 140 частина 2 («Неналежне виконання службових обов’язків») та статті 367 частина 2 («Несумлінне ставлення службової особи до службових обов’язків»). 3 квітня 2014 року винесли судове рішення: три роки позбавлення волі з іспитовим терміном рік і рік без права займати відповідальні посади. Проте постраждала сторона з таким занадто м’яким вироком не погодилася.

Отже, як розповів офіційний представник постраждалої сторони адвокат Олександр Мовчан, минулого року по згаданій справі був винесений обвинувачувальний вирок, була призначена міра покарання з відстрочкою. «Постраждала сторона не погодилася з цим вироком і подала апеляцію в Апеляційний суд Закарпатської області, – коментує юрист. – Відповідно, суд за результатами розгляду апеляційної скарги скасував вирок суду першої інстанції і направив справу в прокуратуру м. Ужгорода на нове досудове розслідування із певними вказівками.
Наскільки мені відомо, матеріали справи були скеровані в слідчий відділ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській області. Була створена слідчо-оперативна група для проведення організації досудового розслідування. Відтак були проведені ряд додаткових слідчих дій, були піддані аналізу всі ті експертизи, які призначалися у справі, допитувалися додатково чи передопитувалися ряд свідків, у тому числі по телефону допитувалися самі постраждалі у справі (вони наразі знаходяться за межами України). Вони всі підтримали ті покази, які раніше давали, наполягали на своєму».

О. Мовчан каже, на жаль, не має документальної інформації, але має відомості з достовірних джерел про те, що орган досудового слідства виконав усі вимоги Апеляційного суду Закарпатської області. «Але дивним залишається те, чому міська прокуратура як наглядова інстанція чомусь зволікає, – каже Олександр Мовчан. – Наскільки мені відомо, ще перед новорічними святами готувалися матеріали для оголошення підозри А. Чабану. Тобто, вся справа по своїй суті виходила на якесь логічне завершення. Знову ж таки, наскільки мені відомо, А. Чабан неодноразово уникав візиту до слідчого, наводив різні причини для цього. З чим не пов’язано – мені невідомо, я не зміг отримати документальної інформації. Відповідно з огляду на всі факти наразі я звернувся із запитом на ім’я слідчого, щоб він за можливості проінформував мене з документальним підтвердженням про стадію і хід досудового розслідування. Наскільки я розумію ситуацію, поки що іде зволікання з боку прокуратури, причому незрозуміло, з яких причин. Зараз за узгодженою позицією із потерпілою стороною (я мав зустріч після свят із ними) ми готуємо скаргу до Генеральної прокуратури України з проханням, щоб вона у межах своїх повноважень вжила заходів або ж повідомила нас про результати досудового розслідування у цій справі. Бо на рівні місцевої прокуратури справа буксує, і я не розумію, що це таке – покривання, зволікання чи банальна халатність?»