Ужгородська служба 102 впоралася й за «швидку»! (ФОТО)

До Ужгородсько-Мукачівського «колл-центру» подзвонила мукачівка Евеліна та повідомила, що її мамі зле. У паніці жінка забула всі телефони, набрала перше, що спало на думку – 102… і не помилилася.

Нещодавно на лінію 102 подзвонила мешканка Мукачева. Збентежена, вона просила допомоги, бо її 80-річна мати втрачає свідомість. Працівниця центру, чуючи тремтливий голос жінки, все зрозуміла - і негайно зв'язалася зі «швидкою» в Мукачеві. Оператор поцікавилася, чи не потребують вони допомоги поліцейських. Пані Евеліна відповіла, що ні і, мабуть, лише після того зрозуміла, що зателефонувала в поліцію, та ще й в Ужгород (річ у тім, що із появою патрульної поліції, лінію 102 обидвох міст об’єднали і створили єдину мережу із центром в Ужгороді).
Схоже, вчинок поліцейської позитивно вразив абонентку, і наступного дня, трохи оговтавшись від нічного стресу, жінка зв’язалася із прес-центром закарпатської поліції, розповіла про прийнятий виклик та просила подякувати людині, яка підтримала її у критичний момент.
«Я просто не знала, куди дзвонити. Подзвонила, попросила «швидку». Дівчина відповіла, що зараз набере лікарню… Потім вже до мене дійшло, що я дзвонила не туди. Я здивувалася, що мене не переадресували на «швидку», не накричали, а людяно і спокійно зробили те, що могли б і не робити, - зізнається пані Евеліна. - Знаєте, раніше я думала, що помилилася телефоном, а виявилося навпаки. Я рада, що у нас в поліції працюють такі чуйні та універсальні люди».

А для диспетчерів подібні помилки, коли замість поліції їм доводиться викликати «швидку», – звична ситуація.
На прохання мукачівки пані Евеліни, ми розшукали нашу героїню. Нею виявилася молода і надзвичайно приємна Тетяна Слободянюк – сержант поліції, віднедавна працівниця нашого «колл-центру». Той дзвінок Тетяна пам'ятає, приємно вражена подякою «пацієнтки», але не бачить у своїх діях нічого особливого: «Заради спасіння жінки тоді кожна хвилина була дорога! Важливо робити те, що відчуваєш серцем. А наша служба – можливість це реалізувати»… Спілкуючись із Тетяною, розумієш, що це не просто слова, а девіз її життя.
Про те, що вона буде поліцейською (тоді ще міліціонером), Тетяна знала ще з дитинства. «У мене, чомусь, ще зі шкільних років було тверде переконання, що я буду правоохоронцем, - розповідає дівчина. - Починала свою роботу в транспортній міліції в м.Чопі, потім – в Ужгородському районному відділі, працювала в пішому патрулі». А згодом шлях за дитячою мрією привів її в Центр управління нарядами поліції.
«Як і кожна робота, - підкреслює дівчина, - наша має свої родзинки. Та це ті моменти, коли розумієш, що твоя справа не тільки цікава, але, в першу чергу, корисна і необхідна».
«Саме такі чуйні професіонали, віддані присязі, є справжнім зразком честі української поліції. Люди, які так уважно ставляться до проблем громадян, заслуговують на повагу, довіру і подяку. Хочу сказати їй велике людське спасибі за допомогу. Дай, Боже, таким людям здоров’я та службової удачі», - подякувала правоохоронцям пані Евеліна. Про цей випадок повідомили у відділі комунікації ГУНП в Закарпатській області.