ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Ужгородські школярі оголосили вирок олігархам в Україні

    25 вересня 2020 п'ятниця
    На конкурсу „Якби президентом був я” ужгородські школярі поставили олігархам "2"

    Цитати з творчих робіт учнів ужгородських шкіл,надісланих на конкурс „Якби президентом був я” у грудні 2009 року. Відверта, соціально гостра і активна налаштованість юних ужгородців до вирішення проблем розвитку країни та викорінення олігархізму.


    Ще в листопаді 2009 року Закарпатське регіональне відділення Асоціації міст України оголосило конкурс творчих робіт і проектів серед школярів і студентів „Якби президентом був я”. Як відмічалось умовами конкурсу – „з метою активізації громадської активності, виховання патріотизму у школярів і студентства до своєї держави і рідного краю, вироблення спроможності державного і стратегічного мислення на основі аналізу проблем у суспільстві, надання школярам і студентам можливості висловити своє бачення вирішення проблем розвитку держави”.

    На конкурс надійшло близько ста творчих робіт школярів трьох вікових категорій – 5-7 класів, 8-9 класів та 10-11 класів, а також – творчі проекти студентів вузів. Нині журі завершило розгляд робіт і проектів з міста Ужгорода. Загальне враження – це потрясіння багатьох членів журі від не по-дитячому серйозних і глибоких оцінок та звинувачень, адресованих нинішній олігархічно-клановій владі в Україні. Цитати з усіх без винятку творчих робіт і проектів ужгородських школярів і студентів уже розміщені на кількох сайтах, включаючи „АМУ-діалог”. Нижче ми аналізуємо спільні риси і характеристики творчих робіт ужгородців, які ще нині сидять за партою, та не можуть не думати про свій і наш з вами завтрашній день країни.

    За статистикою на Закарпатті різними формами навчання охоплено більше 212 тисяч школярів і студентів, що становлять близько 17 відсотків від загальної кількості населення краю. В місті Ужгороді цей показник, природно, є значно більшим: у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації навчається більше 16 тисяч студентів, а в загальноосвітніх школах, гімназіях і ліцеях – близько 14 тисяч учнів. Разом – це більше як чверть населення міста, котре в усі переломні часи було на передньому краї вільнодумства й істинної демократії.

    Нинішні президентські вибори в Україні за накалом політичної боротьби та значенням їх результатів для історичної долі країни без перебільшення слід віднести саме до буремних і переломних часів. Але якщо ужгородське студентство – це одна з найсвідоміших і найактивніших частин електорату, на яку намагаються вплинути усі політичні конкуренти, то школярі міста Ужгорода – це незаангажоване віддзеркалення настроїв нашого надміру політизованого суспільства. У кривому дзеркалі нинішньої української дійсності, яка коштом і зусиллями десяти – п’ятнадцяти олігархічних кланів перетворене на поле боротьби за президентську владу. Справді, у вік глобалізації і розвитку інформаційного суспільства, що набирає у ХХІ столітті прискорення, було б наївно очікувати, що наша шкільна і студентська молодь подібно до ровесників на Заході буде обмежуватись своїми проблемами музики, вечірок чи розваг. Але такої відвертої, соціально гострої і активної налаштованості ще зовсім молодих ужгородців на вирішення „дорослих” суспільних проблем мало хто очікував.

    І нехай їх думки ще по-дитячому наївні та максималістські, як і належить розмірковувати зовсім юним громадянам. Та це – надто тривожні сигнали. Це симптоми серйозної недуги, спричиненої проникненням згубного вірусу олігархізму в усі сфери ще живого організму України. Разом з цим, сам факт висловлення своїх вражень і переживань, їх відвертість та оптимізм вселяють надію в те, що у нації все ж є величезний духовних потенціал. І що ровесники незалежності України, на відміну від багатьох із нас, не є втраченим поколінням.

    Перше, що пронизує переважну більшість творчих робіт ужгородських школярів, це – надзвичайно високі політичні, юридичні і моральні вимоги до посади Президента України.
    Як пише гімназійка Світлана Євстіфєєва: „Зусиллями офіційної пропаганди він набув значення символу незалежності, такого собі батька нації, виведеного за межі підозр і критики. У кризовому стані України винні Парламент, Уряд України, персонально кожний черговий Прем’єр-міністр України і лише Президент України зберігає святу невинність. Не переконана, що така організація влади і відповідальності в Україні є оптимальною і не потребує удосконалення”.

    Випускниця ЗОШ №15 Тетяна Малетич зауважує: „Будучи Президентом, я б не підписувала якихось незрозумілих законів, не робила б чогось „для проформи”. Ставши Президентом, я б не була далекою від народу”.
    А випускниця лінгвістичної гімназії ім.. Т.Г. Шевченка Катерина Туряниця справедливо резюмує: „Не буде злагоди в маленьких містах – не буде єдиної цілісної держави. З цього і має починатись робота Президента. Якби я була Президентом, то не давала б марних надій і обіцянок народу”. В короткому твердженні школярки – глибоке розуміння і сутності єдності країни, і значення місцевого самоврядування, для якого у нині ще чинного Ющенка В.А. так і не знайшлось часу за всі п’ять років президентства.

    Учень 9-А класу економічного ліцею Віктор Лівак вважає, що „Президент України повинен бути високоосвіченою, культурною, інтелігентною людиною. Та навіть висока освіченість не є гарантією інтелігентності”.
    А семикласниця із ЗОШ №16 Ольга Грушовська співзвучно до цього додає: „Наш Президент, у першу чергу, повинен бути освіченою, високоморальною та інтелігентною людиною, бо його обов’язком стане припинити деградацію нашого суспільства”. Зрозуміло при цьому, що за роки правління чинного Президента деградація лише поглиблювалась.

    Юна ужгородка Юліана Бартованець, дев’ятикласниця цієї ж школи, вважає: „Президент має бути: сміливим, цілеспрямованим, мудрим, самовпевненим і, навіть трохи хитрим. На превеликий жаль, нинішній Президент України неповністю відповідає цим якостям”.

    Наступною характерною ознакою усіх без винятку шкільних робіт юних ужгородців є гостра критика нинішнього стану українського суспільства і влади, яка для багатьох із них уособлюється саме з президентською посадою. Не варто прискіпуватись до правильності в адресності цієї критики. Насправді, вона адресована нам, виборцям України, адже ніхто інший за нас не обирав і нинішний парламент, і чинного президента, і владу на місцях.

    Власне, про це пишуть і самі школярі у своїх роботах. „Наш народ сам винен у своїх бідах, адже ми власноруч обираємо владу, яка так багато обіцяє і так мало виконує” (Оксана Кіндрат, 11-Б клас ліцею „Лідер”).

    „Людям необхідно зрозуміти, що на хабарах і шахрайстві неможливо побудувати сильну і незалежну державу.

    ...Чому сьогодні багаті панують над бідними?! І де в нашій країні правда і справедливість?” (Вікторія Іванюк, 11-А клас ЗОШ №15)

    „Чому ж досі наша велика, прекрасна і горда країна, яка вже досягла повноліття, ніяк не може вирватись з ярма бідності і стати і один ряд з найрозвиненішими країнами світу? Причину бачу в одному – у нашому недолугому керівництві” (Андрій Заєць, 8-Б клас ліцею „Інтелект”).

    Немало ужгородських школярів не просто висловлюють наболіле чи трансформують почуте або вичитане в мас-медіа. Вони аналізують – настільки глибоко і точно, що є чому повчитись багатьом продажним журналістам і „аналітикам”. Ось про що пише, зокрема, Наталія Мушак, з 11 класу ЗОШ №16: „Український народ не просто втомився від пустих обіцянок – він їх не сприймає. Люди втомилися від постійних ток-шоу у телестудіях, у парламенті, у КАБМІНІ, в Секретаріаті Президента. ...Основу основ економіки держави – стратегічні виробництва, вкрадено. Енергетику – вкрадено. Землю, здебільшого, у неправовий спосіб, вкрадено. Банківсько-фінансову систему вкрадено. У нас вкрадено навіть свободу слова, яка перетворена на зомбуванння і нав’язування. ...Головними проблемами нинішньої України є злодійство і корупція. Корупція стала „природною” ланкою взаємовідносин у цій державі...”

    Ще однією вражаючою рисою багатьох творчих робіт ужгородських школярів є розуміння необхідності застосування підходів стратегічного планування і управління до розвитку країни у конкурентному світі. Ось лише кілька думок на цю тему з робіт школярів:

    „У нашій країні багаті і невитрачені ресурси, найкращі у світі землі, найрозумніші люди. І я зробила б так, щоб зберегти ці цінності.

    ...Необхідно піднімати вітчизняну економіку, виробляти більше високоякісної продукції, не переповнювати наш ринок імпортними товарами. Адже українська земля з родючими чорноземами достатньо багата, щоб нагодувати свій народ якісними продуктами харчування” (Тетяна Волощук, 10 клас гімназії).

    „Найважливішою проблемою нашої країни сьогодні є вихід з економічної кризи. ...Потрібно більше виробляти якісних українських товарів, щоб повністю забезпечити потреби жителів нашої держави і постачати вироблену продукцію і товари в інші країни, поповнюючи цим самим бюджет держави та розвиваючи її економіку. Після виходу з кризи далі необхідно постійно підвищувати рівень доходів і життя громадян” (Корнелія Кочерган, 11-Б клас лінгвістичної гімназії ім.. Т.Г. Шевченка).

    „Той, хто вирішив очолити державу, повинен запропонувати план конкретних заходів своєї діяльності. Я, наприклад, налагодила б вітчизняне виробництво. Адже хіба вигідно вкладати гроші у збагачення інших країн? Окрім цього, здійснила б низку реформ, зокрема, в галузі освіти ти медицини. А ще посилила б роль правоохоронних органів та армії. Саме від них залежить спокій та порядок у державі” (Ольга Стефанець, 7-А клас авторського навчально-виховного комплексу).

    Випускниця ліцею „Інтелект” Тетяна Сухарєва ґрунтовно і солідно пропонує:

    „Я б визначила для себе головні пріоритети та продумала план управління Україною. Для початку потрібно вирішити головні, найважчі та найактуальніші проблеми, серед яких я б виділила: занепад економіки (свої дії я б спрямувала на підтримку малого і середнього бізнесу, на вдосконалення фіскальної політики та на взаємне порозуміння влади та бізнесу); жахливий стан освітньої та медичної галузей (реорганізувала б середню і вищу школу в напрямку підвищення якості освіти; здійснила б перехід до страхової медицини і створила сучасні науково-медичні центри); визначення курсу зовнішньої політики (на основі національних інтересів та формування головних пріоритетів); вирішення проблем промислового і аграрного секторів народного господарства (на основі нових і енергоощадних технологій, вирішення земельного питання та державної підтримки агровиробників)”.

    Найчастіше ужгородські школярі піднімають у своїх конкурсних роботах близькі і зрозумілі їм проблеми у сфері освіти, культури, незадовільного медичного обслуговування, злидарського положення пенсіонерів і бідних сімей, варварського вирубування лісів та забруднення довкілля, росту цін і засилля корупції, порушення прав і свобод людини та громадянина. І не лише акцентують увагу на цих проблемах, а й намагаються запропонувати свої способи їх вирішення.

    Найкраще про це сказала ще зовсім юна шестикласниця Яна Бойко з ліцею „Інтелект”: „Я не бажаю у своїй країні бачити підкупних депутатів і жорстоких можновладців, які не думають про людей!”


    КОЛИ УЖГОРОДСЬКІ ДІТОЧКИ МАЮТЬ ТАКЕ ВРАЖЕННЯ ВІД СЬОГОДЕННЯ, ТО МАБУТЬ ВЖЕ ЧАС ЗАМИСЛИТИСЯ ПАНУ РАТУШНЯКУ ТА ЙОГО ЗГРАЇ ПРО СВОЄ МАЙБУТТЯ ПІСЛЯ 30 ТРАВНЯ

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору