Ужгородський національний університет став об'єктом закулісної війни

Ужгородський національний університет давно вже є об"єктом посягання не тільки через бажання мати політичний вплив на студентів та викладачів, але й через значну фінансово-економічну значимість цієї організації.

Почнемо з того, що УжНУ є найбільшим землевласником в обласному центрі — це і кількадесят гектарів так званого лісу на Шахті (сьогодні ботанічний сад УжНУ), це і земля довкола головного корпусу “на Бамі” по вулиці Університетській, це і землі поблизу гуртожитків № 3 та № 1 по набережній Студентській, не враховуючи вже земельні ресурси на Міжгірщині (база “Колочава”) та Ужгородщині (база “Скалка”). Читачі очевидно вже неодноразово спостерігали за намаганнями місцевих можновладців змусити керівництво вузу "посунутися" і віддати територію.
Крім того УжНУ є і найбільшим власником об"єктів нерухомості в Ужгороді — це не тільки корпуси економічного, медичного, юридичного, біологічного, фізичного, хімічного а й “лакомі” шматочки для чиновників, які б продали і “матір рідну” — корпус “Ювентуса” (колишній кінотеатр “Комсомолець”) та поруч будівлі СКТБ “СКАД”, будівля СКТБ “Квант”, будівля університетської друкарні по вул. Капітульній чи Центр Гунгарології по вул. Замковій. Після наведених фактів, а особливо враховуючи, що в місті майже не залишилося муніципального майна, яке б не потрапило в руки до "нуворишів", не є дивним, що довкола єдиного класичного вузу Закарпаття точаться перманетні бої і за “Ювентус”, і за котельню юрфаку, і за Шахтинський ліс.
Приводів, аби напасти на вуз та його керівництво та зробити їх поступливішими, є чимало - недосконалість Болонської системи, пільгові місця при поступленні, відсутність бюджетного фінансування науки і освіти в цілому, порушення завищених норм санепідстанції і т. д., і їх вдало використовують не тільки зовнішні заздрісники, а, що й дивно, працівники університету. Згадується стара закарпатська приказка "не гадити, де живеш", але вона не поширюється на тих, хто є постійним організатором різноманітних негативних склоків та поширювачем чуток. Уявіть, що ви є директором фірми і ваш працівник не працює на фірму, а лише дискредитує її — Ваша реакція!? Однозначно — сльозне до нестями прощання.
А тепер по суті матеріального питання — бажаючих заволодіти майном УжНУ всі ужгородці, ба навіть закарпатці, знають поіменно та в лице. Але ж чужими руками і грань грести. Тому краще створити проблему, а вже потім її й вирішувати. І не важливо, чи це війна за посаду завідуючого кафедри, чи проти угорськомовного факультету, чи некомпетентне маніпулювання проблемою щодо цільвих місць, чи нацьковування контролюючої комісії (до складу якої входять представники конкуруючої організації), чи смерть ректора (згадайте 2004 рік перед виборами, не забувайте що скоро також вибори!?) важливо одне — земля УжНУ, об"єкти УжНУ, бюджетні кошти УжНУ, посада ректора Всія Закарпаття.
Це не запитання - це відповідь кому потрібна закулісна війна проти керівництва УжНУ!

(Василь Герцанич)