В Ужгороді Ратушняк набрав вдвічі менше за Яценюка

Що не кажіть, шановні, а вибори все-таки хороша справа. У всякому разі для пересічних громадян, котрі мають можливість висловити свою думку і приземлити на грішну землю деяких наших політиків, котрі вважають себе "пупом" землі, у нашому випадку - закарпатської. Йдеться про мера всіх ужгородців, а тепер ще і про "першого закарпатського кандидата у Президенти України" Сергія Ратушняка.

До слова, навіть у день виборів про це нам нагадували біл-борди в багатьох районах області, з яких Сергій Миколайович закликав голосувати за нього. Що є грубим порушенням закону. Але закони, якне раз засвідчував Сергій Ратушняк, писались не для нього…

Отже, перший тур виборів відбувся. Особливих несподіванок для українців не сталося. Як і для закарпатців – "перший закарпатський кандидат", за попередніми даними, набрав по Україні 0,12 відсотка голосів, пропустивши позад себе лише двох кандидатів. Хоча у день виборів самовпевнено заявляв журналістам, що набере щонайменше піввідсотка. Скандально відомого мера не підтримали і земляки: за Ратушняка віддали голоси 2,59 відсотка закарпатців і "аж" 6,09 відсотка ужгородців. Не допомогли ні істеричні воплі проратушняківської преси, ні обвішані плакатами "Закарпатці – за Ратушняка" всі ужгородські маршрутки, ні максимально задіяні методи впливу на бюджетний електорат обласного центру. Закарпатці і зокрема ужгородці вкотре чітко дали зрозуміти Ратушняку, як він їх дістав. Ось тільки Сергію Миколайовичу, як завжди, глибоко начхати на думку земляків. В нього є конкретна омріяна мета, до якої він вперто йде вже не один рік, – стати одноосібним володарем Закарпаття. Ужгород – це вже пройдений етап, "видоїти" з нього практично нічого, адже все, що можливо, мер Ратушняк вже приватизував або продав, заробивши собі мільйонні статки. І нинішня президентська кампанія – це тільки одна із віх на шляху до губернаторства. І можливість, знову ж таки заробити непогані гроші: дійшло до того, що кандидат Сергій Ратушняк у деяких областях продавав свої квоти щодо представників у виборчих комісіях.

Шлях такий для Ратушняка, треба визнати, був нелегким: у скількох партіях він встиг за цей час побувати, скільком політикам клявся у вірності і скількох потім без жодних докорів сумління здав, важко зараз і порахувати. Остання його ставка – Юлія Тимошенко. Він вірно служив БЮТу протягом цієї виборчої кампанії, ставши брудною політичною зброєю проти Арсенія Яценюка. Зрозуміло, не за просто так, а за великі гроші. Дуже великі. Правда, і тут у Рати вийшов прокол: навіть у Закарпатті Яценюк набрав, за попередніми даними, 10,2 відсотка голосів, тобто майже уп’ятеро більше, ніж Ратушняк.

І зараз, аби втриматися і отримати хоч якісь крихти із багатого столу леді Ю., Сергій Миколайович готовий на все. Черговий спільний проект "палких прихильників" Закарпаття – Юрія Луценка, Геннадія Москаля та Сергія Ратушняка – будівництво нового пункту утримання нелегалів. Цього разу на базі колишнього військового містечка поблизу села Дерцен Мукачівського району. Всі вони доклали зусилля, аби переконати Юлію Володимирівну у переддень Різдва підписати розпорядження Кабміну про передачу майна цього військового містечка у відання МВС України, що тим самим означає зелене світло для початку створення пункту нелегалів.

І не важливо, що закарпатці, обласна влада ледь домоглися закриття подібного пункту нелегалів у Павшино і категорично виступають проти відкриття нового, вже в Дерцені. Цього разу Сергій Миколайович, розуміючи, що не заробить політичних дивідендів, залишається в тіні. Але ж не секрет, що бізнес на нелегалах – серед найприбутковіших. Тому гра, як-то кажуть, вартує свічок…