ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

В Ужгороді "Шевченківська світлиця" відкриває для своїх гостей світ цінностей українського народу (ФОТОРЕПОРТАЖ)

    29 вересня 2020 вівторок
    Ужгород. В літературному музеї "Шевченківська світлиця"

    «І мене в сім’ї великій,

    В сім’ї вольній, новій,

    Не забудьте пом’янути

    Незлим тихим словом…»

    Т. Г. Шевченко


    Слова великого Кобзаря залишаються й по нині для синів і доньок неньки-України рідними та дорогими, незважаючи на те, що написані вони більше ста років тому. Актуальними сьогодні є і твори відомого письменника, що відлунням патріотизму та любові до Батьківщини залишаються в пам’яті та серцях тих, хто хоча б раз мав можливість прочитати їх рядки, які виплекані горем, стражданням та болем за свій народ.

    9 березня українці святкуватимуть 196 річницю із дня народження Тараса Шевченка, який все своє життя віддав служінню Україні, яку хотів бачити в майбутньому вільною та незалежною. Йому присвячено безліч творів мистецтва, пам’ятників та музеїв, до яких відносяться з шаною та любов’ю. Зокрема, в обласному центрі Закарпаття, місті Ужгороді, при Ужгородській лінгвістичній гімназії ім. Т. Г. Шевченка створений літературний музей «Шевченківська світлиця», екскурсоводи якого (гімназисти 5(9)-го класу) кожного дня, протягом цілого навчального року, готові приймати гостей і доносити до кожного з них СЛОВО нашого Тараса. Вони радо розповідають про кожну експозицію літературного музею. А за давньою традицією, щороку, протягом березня, починаючи від дня народження «великого Сина України», у лінгвістичній гімназії проводяться «Шевченківські дні». У цей час учні 5(9)-Б класу гімназії охоче організовують екскурсії «Світлицею», розповідають про життя Кобзаря, його творчість, випускають тематичні стіннівки, готують реферати-дослідження, декламують його відомий «Заповіт» не тільки українською, але й багатьма мовами світу: російською, польською, словацькою, угорською, німецькою, англійською та французькою, і вчителі-філологи разом зі своїми вихованцями проводять конференції, усні журнали, влаштовують конкурси виразного читання творів Тараса Шевченка. До речі, 17 березня, цього року, відбудеться літературно-музична композиція «Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь століття…» за участю учнів гімназії.

    Власне літературний музей «Шевченківська світлиця» розпочав своє життя 9 березня 1988 року, тоді ще в ЗОШ №1 ім. Т. Г.Шевченка (авт. — 13.04.2007 року наказом №164 Управління освіти Ужгородської міської ради ЗОШ №1 ім. Т. Г. Шевченка реорганізовано в Ужгородську лінгвістичну гімназію ім. Т. Г. Шевченка). Створений він був за ініціативи директора школи Михайла Михайловича Мегеша. У той час у витоків новонародженого музею стояли Йолана Юріївна Ференц, Олена Федорівна Соломон, Магдалина Миколаївна Гаджега, Людмила Юріївна Мавроматі, Олена Василівна Пекар, Людмила Іванівна Мотрук.

    Сьогодні літературний музей перебуває під опікою Ольги Михайлівни Ковтун та учнів-екскурсоводів 5(9)-Б класу. Пані Ольга 9 березня 2005 року подарувала музею ще один неповторний витвір – власноруч вишиту картину, на якій синьо-жовтими кольорами «променіють» слова «Заповіту» Т. Шевченка.

    — Взагалі творчість та життя Тараса Шевченка, його світогляд, сила волі, нескореність перед труднощами є близькими для мене за духом, — розповідає Ольга Михайлівна. – Тому і не дивним є те, що з часом народився задум — створити картину про невмирущі слова «Заповіту» і виконати її у національних синьо-жовтих барвах в обрамленні нерозквітлих пуп’янків троянд, що символізують процес постійного «розквіту» СЛОВА Тараса.

    За словами Ольги Михайлівни, свою ідею створення картини вона хотіла втілити в реальність уже давно. І перебуваючи у декретній відпустці, коли вільних хвилин було достатньо, їй все-таки вдалося спокійними вечорами вишити на канві сповнені любов’ю та патріотизмом слова «Заповіту», ініціали літер імені великого письменника та рік написання поезії — 1845. Цікавим та символічним, як і все у витворі вчителя-майстрині, є обрамлення: рядки твору Тараса Шевченка оточують нерозквітлі бутони троянд. Як пояснює Ольга Ковтун, вони символізують розквіт СЛОВА великого письменника, яке він залишив для українського народу. І тільки від кожного з нас залежить — наскільки розквітнуть оті пелюстки троянд, тобто, як ми зуміємо піднести і втілити в життя вічні слова Великого Кобзаря та створити і забезпечити гідне майбутнє України. Рядки самого «Заповіту» виконані у синьо-жовтих кольорах, які передають незалежність та волю нашої Батьківщини: синій колір – це безкрає небо, жовтий – неозоре пшеничне поле.

    Сьогодні у «Шевченківській світлиці» зібрано понад 400 експонатів, більша частина яких – подаровані. Гордістю літературного музею є видання «Кобзаря» 1908 року, яке нещодавно відсвяткувало своє сторіччя, та фототипічне видання «Кобзар» 1840 року. Ольга Михайлівна переконана: ці збірки навряд чи має ще хтось в Ужгороді. До речі, «Кобзар» 1840 року видання цьогоріч святкуватиме своє 170-річчя від дня виходу його у світ. Окрім цього, надбання «Шевченківської світлиці» — це ще біля 30 видань «Кобзаря» різними мовами світу та понад сто перекладів відомого «Заповіту», «захалявні» книжечки з автографами поета, скульптури, барельєфи, художні картини, рушники зі словами Шевченка та вишиті його портрети, які були подаровані музею закарпатськими майстринями. Тут експонуються і колекції ювілейних значків та медалей, що приурочені до знаменних Шевченківських свят. До речі, в музею зберігається і земля з могили Кобзаря, що на Чернечій горі. Унікальними є скульптура В. Сопільняка, передана його рідними, де Тарас постає в оточенні героїв своїх творів, та картина С. Усика «Думи мої…», презентована автором.

    Із початку свого існування музей є осередком освіти і виховання учнів, тому його основна мета — підвищити ефективність навчально-виховного процесу. Учнями Ужгородської лінгвістичної гімназії досліджується і вивчається літературна і громадська діяльність Т. Шевченка, його вплив на культурне життя Закарпаття та світове значення творчості Кобзаря. Усе це дає можливість гімназистам-екскурсоводам 5(9)-Б класу ґрунтовно, вдало та з цікавістю проводити свої виступи та розповідати про життя українського поета гостям літературного музею «Шевченківська світлиця». А їх уже було чимало. Зокрема, протягом свого існування стіни музею прийняли шанувальників творчості Шевченка із Польщі, Кам’янецьк-Подільська, Івана-Франківська, Міжгірського району, з Іршавської гімназії, Зарічевської школи Перечинського району, ужгородських шкіл, з редакції газети «Малий Лувр», газети «Ужгород», літературно-мистецького видання «Едельвейс Закарпаття». До слова, «Шевченківську світлицю» відвідали і відомий закарпатський поет-сатирик Юрій Шип, і вчителі-ветерани Ужгорода та, навіть, гості з далекої Америки. Для останніх учні провели екскурсію англійською мовою.

    Підтримує літературний музей професійні та дружні стосунки з Канівською школою ім. Т. Г. Шевченка, де побувала попередня завідувачка «Світлиці» Людмила Іванівна Мортук із учнями вищезгаданого навчального закладу, з Національним музеєм ім. Т. Г. Шевченка, що в Києві, Мукачівською школою ім. Т. Г. Шевченка та іншими осередками освіти.

    Дбає про музей та допомагає йому як морально так і матеріально і директор лінгвістичної гімназії ім. Т. Г. Шевченка Михайло Михайлович Мегеш. За його підтримки проводяться ремонти «Світлиці», створюються належні умови для зберігання музейних експонатів. Не оминає Михайло Михайлович і гостей їхньої Шевченківської перлини: завжди з посмішкою, радо їх зустрічає. Слід відмітити, що усі викладачі та учні, яким доводиться подорожувати Україною чи закордонням, обов’язково привозять світлини пам’ятників Шевченкові (і Михайло Михайлович, перебуваючи на науковій конференції в США, теж сфотографувався біля Кобзаря у Вашингтоні), і таким чином, у «Світлиці» поступово зібрано зображення майже всіх наявних монументів.

    У майбутньому, як поділилася Ольга Ковтун, хотілося б, насамперед, зберегти ті надбання, які наразі «Шевченківська світлиця» має у своїй колекції, співпрацювати з більшою кількістю музеїв, що діють при навчальних закладах та поповнити кількість експонатів. Але найбільшою мрією дирекції лінгвістичної гімназії ім. Т. Г. Шевченка та завідувачки літературного музею «Шевченківська світлиця» пані Ольги – щоб до колекції їхніх експонатів ввійшла і оригінальна, особиста річ Тараса Григоровича.

    Отож, запрошуємо усіх бажаючих відвідати «Шевченківську світлицю», яка розташована у старовинному місті Ужгороді та частинкою душі і серця поринути у світ творчості та життя нашого Кобзаря, у світ його поезії, прози та малярства. А екскурсоводи в доступній формі радо допоможуть нагадати: «Пам’ять про Шевченка — житиме у віках».

    «Шевченківській світлиці» ж бажаємо гармонійного розвитку, зростання, розширення та постійних гостей-відвідувачів, які цінують творчість відомого Кобзаря.


    Т. Горянка, В. Попович



    2_2.JPG
    3_0.JPG
    4_0.JPG
    5_0.JPG
    6_0.JPG
    7_0.JPG

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору