В Ужгороді відбувся рейд міліції разом з представниками мас-медіа

Проходячи вулицями повз сміттєвих контейнерів, чимало людей часто спостерігали картину, як там серед смердючих відходів копирсаються забруднені постаті.

І якщо раніше у цей контингент входили переважно представники ромської народності, то останнім часом тут конкуренцію їм складають ті міські жителі, хто ще вчора мав житло і роботу.

Працівники міліції час від часу проводять рейди боротьби з жебракуванням і бродяжництвом. Як пояснив старший дільничний інспектор Ужгородського міськвідділу УМВС старший лейтенант Павло Шимко, жителі часто скаржаться на безхатченків, котрі нишпорячи на смітниках у пошуках пляшок та паперу, розкидають сміття поблизу будинків, від чого чути сморід під вікнами.

Аналогічний рейд працівники ужгородської міліції разом з представниками мас-медіа провели 24 липня поблизу ринку, що на вулиці Белінського. Крім вже згаданого офіцера, в цьому заході взяли участь інспектор роботи з громадськими формуваннями Ужгородського міськвідділу УМВС капітан міліції Діана Дорогій та оперуповноважений СКМСД лейтенант міліції Іван Корпош. Дорогою від правоохоронців почув і цікаву історію про деяких осіб. Одного молодого рома, який рився у смітнику в пошуках пляшок та картону якось спитали: «А чому ти не йдеш кудись працювати? Адже молодий, здоровий…» Той тільки скорчив кислу міну: «Ви що? Щоб циган, та й робив…» Виявляється, йому краще вештатися смітниками, назбирати пляшок, здати їх, а на виручені гроші можна щось купити.

…Зі всього було видно, що тут облаштували собі місце безпритульні люди. Під стінкою виднівся саморобний стіл та стільці. А неподалік – складені картонні коробки та пластикові пляшки. У контейнерах для сміття копирсалося двоє чоловіків, одягнутих по–спортивному. Один ще молодий, інший – середніх років. Молодший мав рюкзак за спиною де, мабуть, був його весь нехитрий пожиток. Старший тримав у руках сумку. Свого часу цей чоловік мав свою квартиру, але нестримна тяга до спиртного призвела до втрати помешкання. Якось знайомі напоїли його горілкою з пивом, дали на п’яну голову підписати документи й потім викинули з квартири. Щоб відсудити житло, не могло бути й мови, оскільки пройдисвіти продумали все до дрібниць. Як кажуть, комар носа не підточить. Зараз, як зізналися чоловіки «шерифу», вони ночують на старому цвинтарі. Зимою знаходять притулок десь у підвалах чи у знайомих, котрі мають таке-сяке житло. Удень намагаються підробляти на ринку, допомагаючи переносити важкі мішки й сумки з овочами. Обидва безхатьки вже мають судимість й умовно достроково звільнені. Коли зароблять, то купляють дешеву горілку сумнівної якості, після якої нерідко викидають коники. Якось старший з них після випитого повністю роздягнувся й із сигаретою в зубах ходив вулицями міста…

Неподалік смітника, через дорогу під деревом, міцно спить якась жіночка. Навіть неозброєним оком видно, що вона пристрасний любитель «зеленого змія». Одяг, який є на ній, останній раз прали, мабуть, кілька років тому. Міліціонер розбудив її, і вона дивилася, так і не змігши второпати, чого від неї хочуть. Видно, що до цього вона добряче вжила спиртного. Відтак… просить у офіцера закурити. Працівниця ЖРЕРу, котра підійшла, повідомила, що ця жінка щодня відсипається після пиятики під деревами. З невдоволеною міною п’яненька прямує кудись.

Від ринку прямуємо до пішохідного моста. Поблизу обласної лікарні помітили смагляву молодицю з двома малолітніми дітьми приблизно 2-х і 6-ти років. Оглянувшись, смаглявка підходить до водія, котрий сидів у машині й просить грошей. Поява людей у формі була для неї несподіванкою. У розмові вдалося довідатися, що її звати Ізаура, проживає у Концові. Чи отримує гроші на дітей? На це молодиця спробує щось пробурмотіти, але побачивши журналістів з фотокамерами замовкає на півслові. Зі стражами порядку розмовляти ця молодичка явно не налаштована. Видно, що така зустріч з правоохоронцями у неї не вперше. Іван Корпош доставляє її у міськвідділ, де зареєстрував у журналі Єдиного обліку. Відтак на Ізауру складають адміністративний протокол. Після цього не виключено, що за систематичні порушення від смаглявки було вилучено дітей та відправлено до дитячого будинку.

Після рейду залишилося чимало роздумів. Ну, затримають за дрібне правопорушення того чи іншого чоловіка, який копирсається на смітниках. Складуть адмінпротоколи. А що далі? А далі глухий кут. Випустили на вулицю, і йди куди хочеш. І як би не критикували колишню радянську систему, але в той час було багато чого продумано. Функціонували медичні витверезники. Рік-два тому ліквідували заклади, котрі по простому йменували «бомжатниками». Туди доставляли людей без визначеного місця проживання, де могли покращити їх здоров’я. Деяким навіть пощастило знайти роботу. Та, як з’ясувалося, у держави чомусь не виявилося грошей на ці установи. Зате число мільйонерів невпинно росте. Так само з’являються й нові ресторани та бари. Зате грошей для тих, хто опинився на дні життя, немає. І ця проблема з кожним днем ставатиме дедалі більше наболілою.

Іван ЛАДЖУН

«Карпатський Об’єктив»