ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

В Ужгороді є район майбутнього з екскурсом у минуле

    21 вересня 2020 понеділок
    Червениця – один з найблагодатніших куточків Ужгорода

    За розташуванням Червениця – один з найблагодатніших куточків Ужгорода. З півночі він захищений горами від холодних вітрів, на південному заході погляд губиться у просторах Великої Угорської низовини, де за хорошої погоди можна розгледіти гори Токаю.

    Червениця – один з наймолодших мікрорайонів Ужгорода, і, мабуть, найменш впорядкований. Коли на початку 90-их років влада м. Ужгорода виділила ділянки під будівництво і започаткувався мікрорайон «Червениця», мало хто журився питаннями комунікації. Було тільки електричне освітлення. Але ніхто й подумати не міг, що у мікрорайоні на 500 двоповерхових будівель держава не проведе комунікацій, — згадують одні з перших забудовників «Червениці». По кількох вулицях були протягнуті при радянській владі електричні лінії, а всі інші лінії електропередач люди зводили за власний рахунок. На усі звернення провести газ відповідь була одна: відсутні кошти. Не витримавши, у 2000 році власники будівель створили об’єднання «Червениця». Такий кооператив обирає або наймає керівника, звичайно спеціаліста, який збирає гроші і організовує виконання робіт – будівництво доріг, водогону, електрифікацію та інше. Це цивілізований, обраний усім світом шлях приватного будівництва. Тоді у 2003 році за власні кошти мешканці спроектували та протягнули газопровід. Втім, ця «ознака цивілізації» виявилася по кишені тільки 70 забудовникам, оскільки викласти треба було 350 у. о. тільки за магістральну трубу. А тим, хто жив більш віддалено, і поготів. Тоді ж у 2003 р.прокладено тимчасову дорогу від міської лікарні, та закільцьовано на вул..Верховинську. Проте не було найважливішого — води. Живилася вона з резервуару, що біля університету. Побудований більше як 40 років тому, він вже не функціонує як треба. Вода в ньому утримується на висоті максимум один метр. Далі йдуть тріщини й вона, скільки не качай, просто виливається на землю. Питну воду брали з колодязів, що не відповідають санітарним нормам, а міська санепідемстанція жодного разу не брала на аналіз проби води ні з колодязя, ані зі свердловини. А коли в 2001 році була просвердлена 150-метрова свердловина під громадський центр «Неємія», вода у неглибоких (до 7 метрів) колодязях пропала. Люди стали возити воду бочками, носити відрами, як у рекламі «Не дай собі засохнути».
    Наступна владна команда міста, котру очолював В.Погорєлов, взялася навести лад у районі. Вдалося зробити вуличне освітлення, привести до ладу деякі дороги, запустити автобусний маршрут. Підготовлено проекти водогону та зливної каналізації.
    Пізніше, вже у 2003 році, розробили пакет техдокументації на будівництво водопровідної мережі мікрорайону на кошти членів ОВБ «Червениця», наступного проклали першу лінію водопроводу (точка питної води обійшлася у 550 у. о.). У вересні водопровідна мережа мікрорайону була підключена до водогону міста. З КП «Водоканал» були укладені індивідуальні угоди. Міська влада взялася ремонтувати старий резервуар і будувати два нових по 1000 кубометрів кожний. Це б дозволило забезпечити якісною водою не тільки Верхню Червеницю, але й вулицю Собранецьку і увесь прилеглий район.
    Однак потім грянули вибори і цим планам не судилося збутися. Нова влада під керівництвом С.Ратушняка замість того, щоб розбудовувати інфраструктуру району, взялася активно роздавати земельні ділянки, хоча у забудовників на інфраструктуру району з кожного 1 кв.метра землі влада отримувала по 25 гривень (з ділянки до 3000 у.о.).Так, тільки рішенням однієї (!) сесії у лютому 2007 року, всупереч своїм гучним заявам попередньому меру, припинити безкоштовне виділення землі для індивідуального будівництва, мер Ужгорода С.Ратушняк підтримав рішення міськради про надання у приватну власність ні багато ні мало, а 258 земельних ділянок у мікрорайоні «Червениця». У переліку фаворитів долі, звичайно, окрім тих городян, хто насправді потребував ділянки під забудову, зустрічалося чимало прізвищ, які дуже асоціюються з відомими у місті небідними родинами депутатів, процвітаючих підприємців, партійних діячів, працівників мерії та інших.
    На цьому земельний “дерибан” Червениці не закінчився. Вже в квітні цього року було прийнято рішення “віддати в добрі руки тридцять земельних ділянок під будівництво житлових будинків у лісовому масиві мікрорайону (одна ділянка - площею приблизно 6 соток). Таким чином буде витіснена і частина лісу.
    Люди називають дії міськради Ужгорода черговим дерибаном землі і кажуть: міськвиконком зробив усе, аби перехопити дорогі території. Спочатку відібрали землю від кооперативу "Магнолія", який займався лісонасадженням, а далі від Ужгородського лісового господарства.
    Місцеві мешканці зверталися і до обласної адміністрації, і в Ужгородську прокуратуру, і безпосередньо до міської ради Ужгорода. А тим часом була прокладена дорога, яка вже вийшла до межі червеницького футбольного поля, зелена галявина була переорана, завезені будматеріали. Будівництво розпочалося швидше, аніж справа дійшла до суду.
    До речі, дізнатися про відповідне рішення сесії нині неможливо: ще на початку року офіційний сайт Ужгородської міськради закрили, і тим самим приховали від громади і від журналістів прозорість рішень на сесіях міської ради.
    Людмила Руда

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору