В Закарпатті браконьєри побили природоохоронців, а потерпілі стали винуватими

На Березнянщині сталася березнева пригода – браконьєри побили природоохоронців, які намагалися зафіксувати факт порушення мисливства. Невдовзі все перевернулося догори ногами: потерпілі стали винуватими, у їхніх оселях проводяться обшуки...

Вилучають все, що «схоже на холодну та вогнепальну зброю», проти них порушують кримінальну справу, з них кепкують і насміхаються правопорушники, а правоохоронці займаються формальними відписками, цькуванням та тиском. Дана історія є віддзеркаленням нашого суспільства – міліція та прокуратура вигороджує тих, що нищать природу та її багатства, водночас, стражі порядку намагаються знайти проблеми людям, які захищають навколишнє середовище, фауну, флору, чесно та самовіддано виконують свої професійні обов’язки, ризикуючи власним здоров’ям та життям.

Чому ж так – спитаєте? Можлива розгадка криється у тому, що в одного з браконьєрів – Юрія Гойзана – двоє синів – Олександр та Юрій працюють у Великоберезнянському райвідділі міліції. Ті, у кого родичі працюють у правоохоронних органах, хворіють на страшні недуги – ВСЕДОЗВОЛЕНІСТЬ і БЕЗКАРНІСТЬ, – таке явище в Україні набуває все ширших горизонтів.

Потерпілі природоохоронці: державний інспектор Головного управління Закарпатдержрибоохорони Сергій Федорович Корда та голова Малоберезнянської первинної організації Українського товариства мисливства та рибальства (скорочено – УТМР) Йосипом Івановичем Ап’ярі прийшли на зустріч з цілою кіпою документів.

- То була неділя, 14 березня, – пригадує Сергій Корда. – У післяобідній час мені зателефонував голова Великоберезнянської обласної організації УТМР Кирлик Іван Іванович і сказав, аби я негайно виїжджав до лісу Малого Березного на підмогу одному єгерю, який натрапив на групу браконьєрів з шести чоловік. Тоді я був ще і представником єгерської служби Великоберезнянської організації УТМР. Про те, чому зараз не є ним, поясню згодом. На той час, згідно чинного законодавства, сезон полювання був закритим – на нього діяла заборона уже 2,5 місяці.

Про браконьєрів Кирлик повідомив і міліцію. На початку лісу я натрапив на «волинянку». Водій, помітивши мене, зателефонував комусь з мобільного і щось жестикулюючи руками пояснював. Враз завів машину і почав тікати по бездоріжжю. На своїй «Ниві» я намагався його наздогнати, але не вдалося. На околиці села вулицею ішов захеканий Йосип Ап’ярі. Він зупинив мене і сказав, що браконьєри пішли у розсипну. Я залишив машину і пішов з лівої сторони залізничної дороги, а Йосип Іванович – з правої. За кілька хвилин я зустрівся з браконьєрами лоб в лоб. Їх було четверо. Всіх впізнавав, вони з Малого Березного. Вони мали при собі нарізну, вогнепальну зброю. Любомир Гопко мав перед собою карабін СКС, а Юра Гойзан – два карабіни на плечі. У мене була тільки папка з паперами та фотоапарат. Ним намагався зазнімкувати факт порушення правил мисливства.

Вони кричали: «Ти не маєш права фотографувати, ми на території села.» Я зробив один кадр, намагався зробити ще, але поки фотоапарат думав, Любомир Гопко зняв на ходу із себе карабін СКС і вдарив мене ним в лице. Фотоапарат впав на землю, у мене пішла кров з носа. Я відштовхнув його, аби підняти фотоапарат. Гойзан не втримався на ногах і впав.

З нього несло алкоголем. Бачу, піднімається. Я вхопив його за ремінь і сказав, що не відпущу, поки не приїде міліція. Прийшов Ап’ярі, Ігор Бобруйко з сином Іваном і нас удвох з Ап’ярі почали бити, копати. Ап’ярі вдарили стволом карабіна в поперек. Побитими залишити нас на землі, а самі повтікали.

- У лісі я побачив групу з шести браконьєрів зі зброєю та повними рюкзаками, – приєднується до розмови 60-річний Йосип Ап’ярі. – Побачивши мене, вони пішли у розсип. Чотирьох я наздоганяв три кілометри. При виході з лісу відстав від них на метрів 400. Коли стикнулися з ними на залізничній дорозі, то у них уже рюкзаків не було. Видно, що їх разом зі здобиччю повикидали в Уж. На той момент річка була повноводною.

Корда з Ап’ярі поїхали до Великоберезнянського райвідділу міліції, де написали заяву про те, що їх побили такі то люди, здійснили їм злісну непокору під час виконя службових обов’язків і попросили розібратися у даній ситуації. Міліціонери дали направлення на проходження судово-медичного обстеження. Чоловіки пішли на районну станцію швидкої допомоги, де їх провірили на вміст алкоголю в крові, зміряли тиск.

- Лікарі швидкої допомоги зміряли тиск – він підскочив до 240. Боліла голова, спина, з носа ішла кров, нудило, рвав, на тілі було багато синяків від побоїв, – розповідає Йосип Іванович.

Наступного дня чоловіки поїхали до обласної лікарні ім..А.Новака, де їх оглянуло кілька спеціалістів, було зроблено рентгенологічні знімки, інші обстеження. Ап’ярі Й. поставили діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій носа, перелом кісток носа, перелом 10-го ребра зліва, забій правої нирки. З 18 березня по 9 квітня Ап’ярі Й.І перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Великоберезнянської райлікарні.

- На лікуванні витратив понад 7 тисяч гривень, чеки зберігаю. На ліве вухо майже не чую, довелось купувати слуховий апарат за 2,5 тисяч гривень, – розповідає Й.Ап’ярі. – З актом судово-медичного обстеження мене не ознайомили. 4 червня я написав заяву про надання мені копії даного документу. Яким було моє здивування, коли я отримав копію цього документу і побачив, що там написано, що я «отримав легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я» і попередні діагнози до уваги не приймаються, так як діагноз «перелом 10 ребра» встановлено не кваліфікованим спеціалістом». Хоча цей діагноз поставив травматолог 16 березня.

У копії акту судово-медичного обстеження за №246 від 15.04.2010 року за підписом судово-медичного експерта Ужгородського міжрайонного відділення СМЕ Лукача М.Т., з якою я ознайомився, такого понаписувано, що годі зрозуміти. Експерт наводить дані медичної документації Апярі Й.І., а вже нижче пише, що «діагноз встановлений некваліфікованим спеціалістом»; «діагноз: забій правої нирки» при остаточному визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень до уваги прийматися не може».

Сергій Корда теж проходив обстеження.

-Переломів лікарі не побачили, хоча ребра боліли мене три тижні. Видно, дається взнаки ще молодий організм, – міркує 32-річний чоловік.

А далі починається найцікавіше. Потерпілому С.Корді приходить відповідь з міліції, де говориться про відмову у порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину. Тобто, міліція не побачила у діях браконьєрів складу злочину. Точніше, затримання про незаконне полювання перекваліфікували у бійку. Хоча, згідно чинного законодавства, будь-яке перебування в лісі з рушницею і собакою у період закриття сезону полювання прирівнюється до браконьєрства. Вище згадані нами «герої» якраз і були із собакою та зброєю в руках, якою і завдали тілесних ушкоджень захисникам природи Корді та Ап’ярі.

Натомість Корду С. зробили «корупціонером». Мовляв, він не мав права працювати на півставки ще і єгерем і отримувати 340 гривень щомісяця. Упродовж трьох років мав право, причому про цей факт знали всі, аж тут враз – не мав. Корупціонер вищої проби – що до цього сарказму можна ще додати!? Після чергового виклику до прокуратури району чоловік написав заяву на звільнення. Потерпілі не падають духом і пишуть заяву до прокурора області Петруні А.Л., головного міліціонера краю Русина. Звідти надходять формальні відписки.

Аби правді дати місце та захистити честь свого колеги начальник головного управління Закарпатдержрибоохорони Сорокін А.Л. пише листа до головного прокурора. Але той надсилає заявнику відписку.

Наразі проти Корди С. (через три місяці) порушена кримінальна справа за нанесення побоїв середньої тяжкості… одному з браконьєрів. Окрім того міліція вдруге забрала від нього зброю. Читаю Протокол огляду від 19 червня дворогосподарства, в якому проживає Сергій з дружиною та двома дітьми – 7 і 2 роки. Огляд проводився у вихідний день (суботу) вранці.

- О шостій ранку зателефонувала мені дружина і сказала, що наші ворота ламає міліція, бо вони прийшли робити огляд чи обшук. Вона їм сказала, що мене нема вдома, що я на роботі. Я якраз був у нічному рейді з начальником Ужанського відділу Закарпатдержрибоохорони Меденцієм Іваном Івановичем. Вони сміялися, мовляв, яка робота у вихідний день та ще у таку рань. Продовжували ламати ворота. Дружина злякалася і закрила двері на хаті на замок. Після того, як вони зламали ворота, почали ламати двері. Але не подужали через їхню міцність. Дружина відчинила вікно і сказала, що я скоро буду.

Начальник районної міліції Василь Понзель вихопив телефон з її рук. 12 міліціонерів та двоє «буркутівців» оточили будинок. За словами дружини, згодом кілька міліціонерів та поняті сіли до бесідки, де стали чекати мене. Коли я приїхав з Іваном Меденці та місцевим юристом, вони сказали мені, що є постанова суду на огляд дворогосподарства. На той час Понзеля уже не було. Я дав згоду проводити огляд. Його проводили у всіх кімнатах, по всіх закутках, чомусь найбільше затримувались у дитячій кімнаті, нишпорили у іграшках, ляльках.

Згідно із Протоколом, огляд дворогосподарства тривав з 7.00 ранку до 12.15 год. Знайшли «предмети, схожі на ножі», «предмет, схожий на гвинтівку». Дивно, що правоохоронці не можуть розрізнити ножа, гвинтівку від «предметів, схожих на …» Вилучили 5 ножів, три зброї. С.Корда каже, що уже всі терміни повернення його речей минули, а зброю він так і не отримав. Переживає за рушницю, яка передається по спадковості ще від прадіда. І боїться, аби тими рушницями щось не накоїли наші «доблесні стражі порядку», яких такими словами можна назвати лише в лапках.

P.S. Грибарі часто натрапляють у лісах Березнянщини на шкури кабанів, косуль. На території цього району біля річки Уж постійно вантажать гравійно-піщану суміш. За метрів 200 від річки проживає один із вище згаданих імовірних браконьєрів. Кажуть, що він щодня набирає з річки гравійно-піщану суміш. Меденці І.І торік написав заяву до міліції на цього пана за крадіжку рінчі. Правоохоронці на все закрили очі. Березневі події теж сходять з рук місцевим браконьєрам. Боронь, Боже, аби у березнянських лісах не повторились події Кіровоградщини, де нардеп Лозинський пристрелив невинного чоловіка.

Михайло ПЕТРІВ