ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Василь Лемак: «День юриста – серйозне свято, бо об’єднує юристів різних сфер діяльності, які служать справі захисту прав людини»

    28 жовтня 2020 середа
    Василь Лемак, завідувач кафедри теорії та історії держави і права юрфака УжНУ

    Напередодні Дня юриста на мої запитання про юристів, університет і рішення Конституційного Суду погодився відповісти та розповісти Василь Васильович Лемак, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук, завідувач кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Ужгородського національного університету.


    – Василю Васильовичу, доз¬вольте привітати Вас з обранням членом-кореспондентом Національної академії правових наук. Академічна правова наука дійшла до Закарпаття?
    – Дякую. Почесно, що представники юридичної науки займають одні з чільних позицій в Ужгородському національному університеті, поряд з фізиками, медиками, економістами, хіміками, істориками тощо. Вважаю, що моє обрання – визнання зрілості всього нашого колективу юридичного факульте-ту. Крім того, що в нас працюють чудесні люди, колектив став дійсно високопрофесійним за неповні два десятиліття: більша частина – це доктори і кандидати юридичних наук. Напередодні свята, з Вашого дозволу, хочу привітати з професійним святом своїх учителів, які працюють поряд – передусім Олександра Созоновича Семерака і Василя Георгійовича Фазикоша. Вони – Професіонали з великої літери.
    – Чому Ви вирішили присвятити своє життя юриспруденції?
    – «Присвятити своє життя» – звучить дуже патетично. Пізніше розповім. Головне, що не жалкую. І хоча перші 7 років із великим задоволенням представляв юридичну службу університету, пізніше більшою мірою я займався юридичною наукою і підготовкою юридичних кадрів. Це – дуже відповідальна і почесна робота.
    – Сьогодні немало розмов про «надлишок юристів» у суспільстві загалом і в області зокрема. Ваше ставлення до таких тверджень?
    – Якщо судити категоріями «гарантованого робочого місця», то, без сумніву, так. Але, якщо не мислити радянськими мірками, то слід усвідомити декілька речей. Для області справді потрібно гіпотетично декілька сотень висо-кокласних юристів. Але якщо ми будемо і готувати стільки ж, то вони ніколи не з’являться. Потрібне конкурентне середовище, в якому й будуть формуватися професіонали. Це – ринок юридичних послуг. Хоча юристів «забирає» й державний сектор – багатотисячна міліція, юстиція, прокуратури, суди, органи виконавчої влади тощо. Є ще два моменти. Перше – з нами (юридичним факультетом УжНУ) недобросовісно конкурують організації, які не мають кадрів і умов для підготовки юристів (я не маю на увазі наших колег із ЗДУ). Друге – це довіра до диплому юриста, питання, як саме підготовлена людина з таким фахом. Потрібно, поза сумнівом, підвищувати вимоги в системі юридичної освіти. Останнє залежить як від нас, так і від порядку в цій сфері на рівні держави.
    – Що, на Вашу думку, головне в професії юриста?
    – Професійна підготовка – це важливо, але цього замало. Потрібно ще мати професійний стержень, мужність, якщо хочете. Проявити силу характеру, назвати незаконне незаконним і для цього сказати «ні» начальнику – іноді це дуже нелегко. Але без цього немає професійності. Попит на таких юристів зберігається в державі дуже гостро. Не можеш сказати «ні» шефу – йди з посади. Бо, насправді, будь-який начальник (чи клієнт) зацікавлений у знанні реалій, а не в фантазіях на тему права.
    – Найбільш престижний юридичний факультет УжНУ, напевно, на особливому рахунку в університеті?
    – Від інших факультетів ми нічим не відрізняємося, хіба що одним – у нас найбільше студентів, які навчаються на основі контракту. І плата висока. Цим ми допомагаємо університету в цей дуже скрутний час…Університет є єдиним колективом у цьому плані. Хочу, щоб Ваші читачі знали напевно – це найкращий вуз в краї і один із найкращих у державі. Говорю це не тому, що я в ньому працюю, а тому, що це відповідає реаліям. Понад сто докторів наук (реальних, а не придуманих) працює в нас – мало які київські чи харківські вузи мають такий колектив, але в них студентів у декілька разів більше. Тобто якість кадрового забезпечення нав¬чання студентів – один із кращих у державі. Без перебільшення. Незабаром нашій «альма матер» – 65 років.
    – Що, на Вашу думку, необхідно вдосконалити в правовій сфері нашої держави?
    – Дуже серйозне запитання. На рівні держави – чимало, але це несвяткові проблеми. Якщо коротко – країна чекає масштабних правових реформ. Одне нещодавнє рішення Конституційного Суду чого варте! Якщо ж говорити серйозно і конкретно, то напередодні Дня юриста хотілося би звернути увагу на більш предметне. Останнім часом з різних боків університет зазнає низки незаконних посягань на свої майнові комплекси. У цьому беруть участь ряд місцевих рад (на жаль, і Ужгородська), інші організації й нахабності просто немає меж. Дійшло до того, що деякі наші об’єкти нерухомого майна визнаються сільськими радами «безхазяйними» і просто вилучаються. Незалежно від будь-яких моментів, як мені видається, обласна державна адміністрація та інші органи влади повинні зупинити цей процес. Не треба зображувати, що це звичайні цивільні чи господарські відносини.
    – Ви згадали рішення Конституційного Суду, яким політреформу визнано неконституційною. Що це означає для держави?
    – Пройде небагато часу і побачимо разом наслідки. Однозначно, що такий крок є найбільш вагомою подією в житті країни після 2004 р. Я не хочу через Ваше видання дискутувати на рахунок того, чи можна визнати одну частину Конституції «неконституційною», тобто такою, що не відповідає іншій частині Конституції. Судом уже поставлено крапку в цьому питанні. Але виникає цілий ряд інших. Повертається дія Конституції в її первинній редакції 1996 р. Іншими словами, визнаються неконституційними не лише певні норми Конституції, а й також відповідні дії на їх основі, вчинені низкою державних органів впродовж 2006 – 2010 років. Все це скасувати в один день – не краща ідея.
    Конституцію необхідно було удосконалювати – немає запитань. Але пішли іншим шляхом – скасування її більшої частини. Щоб було зрозуміло, уявіть собі кримінальний кодекс, на основі якого призначаються у великій державі кримінальні покарання щороку десяткам тисяч осіб. І через десять років цей кримінальний кодекс визнається неконституційним, бо порушена процедура його прийняття. І починає діяти старий кримінальний кодекс, давно скасований. Все нібито правильно. Але є сотні тисяч засуджених на основі «неконституційного» кодексу – тобто є відповідна практика його реалізації. Її куди подіти? А тут іде мова про Конституцію, котра визначає основи правової системи держави.
    – Україна повертається до президентсько-парла¬ментської форми правління?
    – Зараз багато-хто заявляє про «повернення» до президентсько-парламентської республіки. Насправді, це не відповідає дійсності. Відновлюється форма правління, немислима для європейських країн. Без перебільшення скажу, що в Європі немає жодної країни, де парламент не формував би персонального складу уряду, де президент може скасувати рішення уряду чи відправити своїм одностороннім рішенням уряд у відставку. Парламент за власної ініціативи, як бачимо, істотно звузив свої повноваження. Роль уряду, і так слабка, також істотно понизилася. Натомість повноваження Президента України зросли до безпрецедентних масштабів. Нічого подібного не спостерігається ні у Франції, котра насправді є президентсько-парламентською республікою, ні в США, котра є президентською республікою.
    Той хто говорить про «демократичність» тексту Конституції 1996 року, м’яко кажучи, сильно помиляється. Крім іншого, вона передбачає високий ступінь концентрації влади…
    – Можливо, це позитивно для країни в період гострої економічної кризи?
    – Люди судять на основі досвіду останніх років, коли демократія терпіла від постійного протистояння гілок влади. Але інша крайність – відсутність всякого діалогу чи опонування між ними. Концентрація влади ніколи і ніде не означала її ефективності. Якщо, до прикладу, губернатор в області, замість чітких повноважень, які кореспондуються з повноваженнями органів місцевого самоврядування, «відповідає за все» і навіть пробує добросовісно працювати – це ілюзія сильної влади, насправді – вкрай примітивна система. І так на всіх рівнях.
    Щоб ви розуміли, скажу, що найбільш концентрованою в світі є виконавча влада в США, де позиції президента особливо сильні. Проте у них це компенсується ще сильнішим парламентом. І американський президент не призначає голів місцевих державних адміністрацій – там вони відсутні зовсім, як і в усіх європейських країнах.
    Виникли також інші проблеми, наприклад, строк повноважень парламенту та органів місцевого самоврядування – чотири чи п’ять років, повноваження призначених керівників. Або інше – частина третя статті 152 Конституції передбачає, що «матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку». Наприклад, прокуратура до 1 жовтня цього року здійснювала функцію нагляду за дотриман-ням прав людини в діяльності органів влади, на виконання якої здійснювала відповідну діяльність. Зараз уся ця практика визнана «неконституційною», що тягне за собою підстави для відшкодування. І так само можна сказати й про інші органи влади. Країна від першого жовтня цього року має уряд, який не сформований за процедурою, визначеною діючою Конституцією, а так звані «перехідні положення» з цього приводу відсутні зовсім. Те ж саме – керівники центральних органів виконавчої влади, голова СБУ тощо. Тому я не належу до людей, які кажуть про рішення суду – «нічого страшного».
    Ви згадали «період кризи». На мою думку, в період кризи необхідно всіма силами зміцнювати конституційний правопорядок, а не руйнувати його. Незалежно від мотивів. Бо стабільність – це те, що справді сприяє ефективним антикризовим заходам.
    – Який буде вихід?
    – Побачимо. Ймовірно, Верхов¬на Рада буде терміново пробувати прий-мати нову редакцію Конституції, або ж зовсім нову Конституцію. Для цього потрібен час і необхідна складна процедура. А країна живе уже сьогодні.
    – Ваші побажання до Дня юриста усім Вашим колегам.
    – День юриста – серйозне свято, бо об’єднує юристів різних сфер діяльності, які служать справі захисту прав людини. Головне моє побажання – бути більш активними в професійній діяльності, чого очікує від нас суспільство. Допомагати людям і державі навчатися жити за правом. Розуміти один одного. Сприймати життя з гумором. Окремо для студентів – вірте в себе і старайтеся. І, звісно, всім нам здоров’я, але саме так як його розуміє закон – не лише відсутності хвороб, а й також стану душевного і соціального благополуччя.
    – Щиро дякую Вам за розмову.



    ІНТЕРВ’Ю ПРОВЕЛА —
    ТЕТЯНА МАКОВСЬКА

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Рейтинг: 

    Пунктів: 0

    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору

    Коментарі

    Картинка користувача Гость.

    ", бо об’єднує". Гарно, по-українськи...

    Пунктів: 0