Відкриття першого приватного скверу в Ужгороді збурило політичні пристрасті

У переддень Святвечора, 5 січня, в центрі Ужгорода відкрили перший приватний скверик розміром 65 кв. м з скульптурою австрійської імператриці та угорської королеви ХІХ ст. Марії-Терезії та пам’ятними дошками окремим персоналіям угорської історії. Подія ця на загальнодержавний рівень уваги явно б «не тягнула», якби у ній не взяв участь міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

На моїй пам’яті – це перший за останні років з вісім візит глави зовнішньополітичного відомства України у найзахіднішу область держави, у той час, коли його колеги з Угорщини, Словаччини та Чехії приїздять на Закарпаття по кілька разів на рік. Вони регулярно зустрічаються з керівниками місцевої влади, лідерами національних меншин, інтелігенцією, бізнесменами, цікавляться суспільною ситуацією в області та настроями людей, часом привозять допомогу, дають прес-конференції та інтерв’ю місцевим журналістам. Українські ж урядовці згадують про Закарпаття, здебільшого, у якості кандидатів у президенти та під час парламентських перегонів, а в повсякденному житті довідатися про проблеми краю на власні очі часу не вистачає.

Глава МЗС П.Клімкін того дня говорив в Ужгороді про європейське майбутнє України загалом, та європейськість цієї акції зокрема, мабуть і не підозрюючи, що організатори влаштували її на засадах класичної візантійщини, адже питання облаштування цього скверу має свою не вельми привабливу передісторію.

Сквер навпроти кафедрального Хрестовоздвиженського греко-католицького собору загальною площею у 0.8 га. збиралися облаштувати спільними зусиллями церковна громада, місцева влада та приватні особи. Недавній виконувач обов’язків міського голови Ужгорода Віктор Щадей каже, що дана ініціатива знайшла всебічну підтримку тодішньої обласної та міської влади. Скориставшись тим, що роботи по землевідведенню, виготовленню техдокументації та проекту затягнулися в часі, приватна особа - власник розташованої поруч земельної ділянки у 0.065 га., з певних міркувань захотів стати головною дійовою особою цієї акції і чекати на вирішення усіх формальностей не став. Він облаштував на своєму п’ятачкові сквер з власним баченням історії Закарпаття, на відкриття якого й запросив міністра П. Клімкіна.

Власне, через ці інтриги представники обласної та міської влад, провідних патріотичних і громадських організацій та національно-культурних товариств краю, своєю увагою цей захід підкреслено проігнорували.

Які саме аргументи переконали очільника одного з провідних урядових відомств країни завітати в Ужгород на «здачу в експлуатацію» клаптика забрукованого газону, окрім запрошення власників земельної ділянки, – важко сказати. Може постать самої імператриці Марії-Терезії, яку прийнято вважати покровителькою Мукачівської греко-католицької єпархії? Навряд, адже тоді аналогічно доведеться вшановувати й російську царицю Катерину ІІ - покровительку Одеси, турецького султана Сулеймана – протеже Криму.

Якщо віддавати данину історії, то, на думку науковця-історика Йосипа Кобаля, цього найперше заслуговують не чужоземні покровителі та колишні володарі Закарпаття, а персоналії його власної історії - величні сини Срібної Землі. Зокрема єпископ Андрей Бачинський, котрий своїм масштабним талантом подвижника і просвітителя зумів перетворити очолювану ним Мукачівську єпархію не лише в духовну цитадель, але й оберіг освіти та національної культури корінного населення, не допустити втрати його національної ідентичності. І саме роль А.Бачинського, а не його віденської покровительки, у цьому процесі не є належно поцінована нащадками й по нині.

А поруч з ним варто було б удостоїти вдячної згадки ще кількох великих духовних і культурних оберегів-світочів краю – Ф.Корятовича, М. Лучкая, Ю. Фірцака. Тоді й щира підтримка таких зусиль куди більшим числом ужгородської громади була б гарантована.

Очевидним є й те, що міністру П.Клімкіну, перед прийняттям запрошення на участь в акції містечкового масштабу, не зайве було поцікавитися у своїх радників не тільки сторінками непростої історії найзахіднішої області України, а й сьогоднішніми реаліями життя закарпатців. Тоді б і його не зовсім обдумана заява щодо введення застосування санкцій проти осіб, що мають подвійне громадянство, не збурила б суспільний загал краю та не наразились на миттєву і не зовсім доброзичливу реакцію віце-прем’єр-міністра Угорщини Жолта Шемьєна. «Пан український міністр закордонних справ може бути абсолютно впевнений у тому, що Угорщина не буде партнером у справах, які могли б поставити під найменшу загрозу інтереси угорців у Закарпатті», – зазначив угорський урядовець. Риторика політичних діячів Угорщини меншого штибу – куди різкіша – аж до закидів у сповідуванні подвійних стандартів вищим керівництвом Україні. За словами депутата парламенту Угорщини Мартона Дьондьоші, «прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк, мер Києва Віталій Кличко та голова Нацбанку Валерія Гонтарева, ціла низка українських нардепів теж грішать подвійним громадянством». А цим особам, як відомо, закидів у порушенні Конституції України ніхто не робить.

Відомий у краї літератор-сатирик, громадський діяч і культовий ресторатор Павло Чучка у властивому йому стилі відреагував на заяву міністра П.Клімкіна: замовив скульптору Михайлові Колодку виготовлення пам'ятника іншому австрійському імператору Францу-Йосифу під робочою назвою композиції «Франц полює на некоректного міністра»…

Василь Ільницький, Ужгород