Владика Хустський і Виноградівський Марк зичить краянам любові один до одного

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ Високопреосвященного Марка, архієпископа Хустського і Виноградівського, боголюбивим пастирям, всечесному іночеству та всім вірним чадам Хустської єпархії Української православної церкви Московського патріархату.

Явлення в світ Христа Спасителя було торжественно оспівано не лише Ангелами. Ця ангельська пісня була почута і людським слухом. Преподобний Роман Сладкоспівець, складаючи духовний гімн Рождеству Христовому, богодухновенно провозвіс-тив: «Дева днесь Пресущественного рождает и земля вертеп Неприступному приносит. Ангели с пастырьми славословят, волхви же со звездою путешествуют: нас бо ради родися Отроча младо, Превечный Бог» (Кондак Рождеству Христовому).
Інший богодухновенний піснеспівець в стихирі на «Господи воззвах» в празник Навечерія Різдва Христово-го говорить, що все творіння принесло дарунок Богу: «Небо — зірку; Ангели — спів; пастухи — чудо (тобто щире і благоговіння, віру і радість); волхви — дарунки; навіть земля, і та принесла в дарунок вертеп, а пустиня — ясла. А що ми принесли?! — питає дальше піснеспівець, — і сам же ж і відповідає за всіх нас: а ми, — подарували Діву». Нині і ми, наслідуючи древнім мудрецям-волхвам та
простим пастухам, приходячи до вертепу, де народився Богомладенець Христос, повинні б спитати себе: а що ми принесемо до ясел, які прийняли нині невмістимого Бога?
Нехай же ж основним нашим подарунком, який ми жертовно можемо принести до Віфлеємських ясел, буде любов — палка та незгасаюча любов і до Господа Бога і один до одного. Нехай заповідь Христова «Любіть один одного» (Ін.13.34; 15.12,17) стане для кожного із нас повсякчасним правилом, бо по тому і впізнають нас, що ми учні Христові, якщо буде між нами любов (Ін.13.35).
Другим нашим подарунком, який ми жертовно можемо принести до Віфлеємських ясел, нехай буде тверда, непохитна і жива наша віра. Якщо перший дарунок, дарунок любові, потребує від кожного з нас жертовності та самозречення, то дар віри приноситься нами жертвою абсолютної самовідданості в руки Божі.
Таких прикладів твердої і непохитної віри на всесильну поміч Божу є надзвичайно багато. І взірцем віри являється не лише віра патріарха Авраама та Пресвятої Богородиці. Для кожного із нас яскравим прикладом віри в Бога являється і віра мудреців-волхвів і віра простих віфлеємських пастухів. Не випадково, принести свої дарунки Новонародженому Богомладенцю Христу сподобились спочатку прості віфлеємські пастухи, а вже потім вчені волхви. Тим самим Господь ще і ще раз стверджує, що «Жертва Богу — дух сокрушен: сердце сокрушенно и смиренно Бог не уничижит» (Пс. 50). А тому, якщо Господь прийняв цей дар віри як від вчених, так і від не книжних — то прийме Він його і від кожного з нас, якщо ця віра буде щирою.
...Ми повинні бути такими християнами, споглядаючи на яких, кожен із оточуючих нас, повинен би задатись питанням: «Звідкіля в цій людині ця велич духу?! Звідкіль в ньому сили так жити, так яскраво світити для інших?!».
І якщо ми станемо для своїх сучасників живим запитанням, звідки в нас сила духу, віри, життя і любові — ми зможемо відповісти: «Христос — моя сила, Бог і Господь». Амінь!

Сегодня православные отмечают Рождественский сочельник

В Ужгороді відбудеться Різдвяний православний єпархіальний концерт

8 января Ужгород приглашает на "Вертеп-2010"