ЧитаютКомментируютВся лента
Это читают
Это комментируют

Новости и события в Закарпатье ! Ужгород окно в Европу !

Як досвідчені педагоги молодшим своїм колегам турпоїздку в гори Карпати "подарували" (ФОТО)

    29 березня 2024 п'ятниця
    105 переглядів
    Педагоги Берегова підкорили унікальну гору Пікуй

    Дорога на цю вершину виявилася нелегкою, але того дня, на диво, не гриміло, не блискало, хоча на самому бескидському чолопку було холоднувато та вітряно – навіть «попахувало» дощем. Згодом він полився, але берегівські туристи на той час уже спустилися з плаю та всідалися у автобус.

    Школа на відпочинку: люби і знай свій рідний край

    Зараз важко сказати, кому з педагогів Берегова належала ідея піднятися на унікальну гору Пікуй. Але ідею залюбки підтримала начальник освітянського управління Едіта Бабяк. Тож похід за адреналіном на Воловеччину виявився фантастичним, захоплюючим і виправданим. Бо якщо більшість туристів їде у бік Говерли, Піп Івана, Петроса, Свидовецького хребта, то берегівчани вирішили «взяти» гору Пікуй. А це – Вододільні Бескиди, де краєвиди аніскільки не гірші, вони також зачаровують і вражають неабияк. До речі, гора немаленька, хоча, звісно, не така, як верховинські вершини у Східних Карпатах. Тут і круті підйоми та спуски, і смереково-букові ліси, і кам‘яні скелі тощо. За словами директора гімназії Володимира Кенийза, ніхто не шкодував, що червневий день віддав такій унікальній та казковій подорожі.
    У день сходження на полонині не блискало та не гриміло, хоча було холоднувато, вітряно, навіть «попахувало» дощем. Зважаючи на цьогорічну червневу погоду, навіть ще не дозріли яфини. А екіпіровка берегівських педагогів виявилася адекватною погоді. Тут згодилися навіть легкі курточки, шапочки, хоча найвитриваліші вирішили не міняти шорти на спорттрико. Аналогічно були одягнуті також інші туристи, зокрема, мандрівники з Польщі та Рівного. Деякі «брали» Пікуй з боку Щербовця, де дорога коротша, але важча, аніж з Біласовиці.
    Отже, зрання берегівські освітяни автобусом «МАН» доїхали до села Біласовиця, яке розташоване на краю Закарпатської області. Звідти уся група молодих учителів і ветеранів-управлінців Сергієм Семйоном, Світланою Чирибан, керівників гімназії та шкіл – №№ 5, 7, вечірньої відповідно Володимиром Кенийзом, Олександром Фатулою, Агнесою Кудрон, Оксаною Маргітич на чолі з начальником управління Едітою Бабяк розпочала сходження на Пікуй. Є два шляхи, однак педагоги, як розтягнулися у ряд на понад цілий кілометр, чомусь вибрали стрімкіший доступ (не плутати з підйомом через Жденієво). До речі, «пікуйська» висота складає 1408 метрів. А сама гора вважається найвищою географічною точкою сусідньої Львівщини. Хоча фактично вона лежить на межі двох областей – Закарпатської та Львівської. Свого часу тут проходив кордон, який ділив довоєнні Польщу та Угорщину. На чолопку гори розташований кам'яний чотирикутної форми 4-метровий стовп-обеліск, споруджений на честь першого президента Чехословаччини Томаша Масарика. Його поставили 1935 року мешканці села Гусний, яке до війни разом з усім Закарпаттям входило до складу Чехословаччини.
    Цікаво те, що на цю чарівну та оспівану в піснях і поетами вершину кілька разів здійснював сходження відомий український письменник Іван Франко. Щоправда, до берегівського педагога Євгена Кураха йому далеченько – автор цих світлин і уродженець тамтешніх країв Пікуй своїми ногами топтав 21 раз. Переконаний, що цей підйом для нього – не останній. На цих гірських стежинах почуває себе невимушено, бо знає всі їхні «вузькі» місця. Тож як під час сходження, так і у миті спуску був своєрідним гідом-консультантом, його колоритні роз‘яснення вельми сподобалися начальниці освітянського управління Едіті Бабяк. Молодий учитель також зізнався: за яфинами (чорницею) піднімався по кілька разів протягом одного сезону. На цей раз його телефонний «спідометр» зафіксував довжину шляху – 21 кілометр. Саме такою є дорога на гору з Біласовиці та назад. Подолано її давно випробуваним методом – гірськими стежинами.
    Не зайвим буде сказати, що емоції під час цього екскурсійного дня просто зашкалювали, а душі та серця берегівських педагогів настільки «упилися» від карпатських краєвидів, що вражень, слід сподіватися, вистачить на цілий рік. Тим паче, що майже всі, крім горянина Кураха, сходження на Пікуй здійснили уперше. З інших діалогів про цю поїздку вдалося довідатися, що вона аніскільки не згірша, аніж екскурсія на Рахівщину, де розташована найвища точка Українських Карпат. Звідси навіть кращі краєвиди, анж з інших захмарних вершин. Підйом і спуск тривав понад чотири години. На вершині навіть зробили кілька пам‘ятних фотографій. Автор світлин із цього походу, учитель ЗОШ № 1 Євген Курах залюбки запропонував їх пресі. Каже: нехай інші знають, як берегівські вчителі у горах рідного краю відпочивають…
    Михайло СИНЬООКИЙ

    Нас уже 25000 в Facebook! Присоединяйтесь!
    Интернет-издание
    UA-Reporter.com
    Письмо редактору